Надрукувати
Категорія: Культура
Перегляди: 2095

«Устим Кармалюк і Поділля» – назва круглого столу, що відбувся в обласній науковій бібліотеці, яку відкрила Валентина Борейко, завідувач відділу краєзнавства. У ньому взяли  участь студенти гуманітарно-педагогічної академії.

Постать народного месника за архівними документами розкрив учасникам заходу Валерій Кундельський, учитель історії Хмельницького технологічного багатопрофільного ліцею. «Питання діяльності Кармалюка, – сказав він, – суперечливе, досі немає однозначної оцінки. Є точка зору окремих істориків, що Кармалюк – типовий соціальний розбійник, бандит. Протилежний погляд: усе-таки Устим – український національний лідер у боротьбі проти кріпосництва. Можливо, є третя точка зору, яку висловлять зараз колеги. Я уважно перечитав архівний фонд 120 і не побачив, що Кармалюк – типовий кримінальний злочинець. Це зауважив із матеріалів упередженого ставлення до діяльності Кармалюка з боку губернатора Грохольського. Краєзнавець Тамара Сис із Кам’янця-Подільського стверджувала, що було сім двійників подільського месника. Вперше про таке чую. Так що питання – дискусійне…»
І не лише в цьому виникає суперечливість. Письменник Петро Маліш запропонував постать Кармалюка розглядати, щоб уникнути непорозумінь, з кількох позицій: реальний (архівний), міфологічний (радянський), народний і літературний. Наприклад, стверджують про освіту, здобуту Устимом з панськими дітьми, що вчився він навіть за кордоном, вільно володів трьома мовами. Насправді це міф. Кармалюк був неосвічений, але на розмовному рівні володів польською, російською, ідиш. Перебільшеними є твердження про його військові здібності і масовість (20 тисяч) руху, про його вимоги обмежити панщину, налагодити зв’язок із польськими повстанцями тощо. Але в народній пам’яті Кармалюк став символом непокори проти соціального поневолення. Звичайно, російські та польські шовіністи вважали нашого народного героя лише розбійником і холопом.
У художніх і публіцистичних творах досліджував образ Кармалюка письменник Володимир Шевченко. Він сказав: «Найбільше мене зачепило в чорній зливі бруду те, що Кармалюк, мовляв, украв із сільської каплички аж кілька пудів воску, а 17 свідків підтвердили крадіжку. Натрапив я на таке звинувачення в матеріалах наукової конференції «Місто Хмельницький в контексті історії України за 2006 рік. І авторське посилання: Державний архів ХО, фонд 120, опис 4, справа 152, арк. 55. З’ясувалося, 17 головчинецьких дядьків заявляли про Кармалюка інше. Зацитую мовою оригіналу: «в продолжении жизни его худых поступков не заприметили за ним, напоследок, когда обнаружился в воровстве из головчинецкой каплицы воску…» І все, немає там ніяких пудів! Свого часу покійний Володимир Вовкодав, який присвятив Устиму Кармалюку все життя, делікатно називав таких «винахідників» «неодослідниками». Про це та інше пишу в книзі «Ой, Кармелюче по світу ходиш…»
Про образ Кармалюка у творчості подільських художників розповів Валентин Ільїнський, науковець, голова обласного відділення Українського геральдичного товариства. Розглядаючи дві полярні тези: «Кармалюк – розбійник чи захисник народу?», Юрій Блажевич, кандидат історичних наук, викладач Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, запевнив: «Однозначно, що захисник народу».