У бібліотеку села Бубнівка, що на Волочищині, з колегою зайшли випадково. Тут, на відміну від чималої, на жаль, кількості сільських бібліотек, не пахне пусткою, не віє сиротливим безлюддям, адже кипить життя. Нам назустріч вибігла зграйка діток.
Вони, виявляється, щоднини проводять тут своє дозвілля. Моє несподіване навіть для самої себе запитання: «Що ви тут робите?», їх направду щиро здивувало. Тож відповіли майже гуртом: «Читаємо, малюємо, граємось…».
Після школи дітвора прямує до сільської бібліотеки. Бо тут їм весело. В ошатній залі, яких, до слова, дві, по-домашньому затишно і тепло, а ще музейно красиво: одна стіна слугує куточком народознавства – одним з найбільших у районі. Тут і прадавні, зроблені мозолястими руками предків, глиняний посуд, і предмети побуту, і вишиванки, і подільські скатертини та рушники….. Інша зі смаком завішена сучасними вишиваними картинами…
Є тут, окрім літератури художньої й документальної, сумлінно зібрані й ретельно описані історії сіл району, чимало краєзнавчих матеріалів, підшивки архівних документів з життя Поділля, дбайливо й завбачливо вирізані з періодики потрібні селянам закони і зміни до них – така собі спеціальна полиця, що слугує незамінним юридичним посібником… А що вже періодики: й дитячої, й дорослої, на всяк смак і вимогу! Та не бібліотечні інтер’єр-начиння будемо описувати – ним, знаємо, похизується не одна сільська читальня, котра в наш час нерідко з музеєм села об’єднана.
«У нас тут конструктори Лего, шахи, шашки, розфарбовки всілякі, олівці, фломастери, – зізнаються учні молодших класів (бо старшокласники сходяться уже після третьої). – Та найголовніше, – запевняють, – нам тут весело, а Діна Анатоліївна загадує нам загадки».
Діна Анатоліївна Онищук – бібліотекар. Та, відверто кажучи, здалося, що за сумісництвом ще й вихователь групи продовженого дня. Бо щоднини з юними відвідувачами проводить, так би мовити, гуртки за вподобаннями. «Ну, пограйте ж зі мною!» – наполягає Андрійко, розкладаючи шашки, допоки Діна Анатоліївна демонструє нам цілу теку віршів, написаних бубнівськими школярами. Таки прекрасних поетів плекає Волочиська земля!
…Дітки з цікавістю нас обступають і навперебій розповідають, чим саме займаються у бібліотеці. Третьокласниця Іринка Харченко зізнається, що полюбляє читати й малювати. Альоні Рудяшко подобається розгадувати загадки. Тетянці Мощанець до душі спілкування з друзями, які збираються тут. Андрій Яцік запевняє, що живе спілкування, спільні ігри цікавіші, ніж Інтернет. І всі стверджують, що не ігнорують основну бібліотечну функцію – залюбки читають. А от другокласник Артем Антонов по-чоловічому без фальші зізнається, що приходить до читальні не читати – гратися, а ще, каже, жаль, що у суботу й неділю Діна Анатоліївна не відкриває бібліотеку…
Читають у Бубнівці й дорослі, розповідає бібліотекар. «Хто позбавлений фізичної змоги з домівки вийти, – каже Діна Анатоліївна, – я додому їм літературу несу, вивчила вже вподобання й смаки кожного».
Бачачи, що затребуваний цей культурний заклад на селі, не оминають його підтримкою керівники й меценати. Цілий зошит уже списаний у Діни Онищук прізвищами благодійників і презентованої ними літератури. От, до прикладу, Володимир Бородій на тисячу гривень книг закупив. Підсобляє Роман Ющинський. Зігмунд Лампка двері за шість з лишком тисяч придбав… Їх багато, тих, кому не байдуже культурно-просвітницьке життя своєї малої батьківщини.
Gismeteo 
