Курси валют

Хмельничани та мешканці області дружно підтримали святкування-пошанування вишиванки, яке з 2006 року традиційно припадає на третій четвер травня.

Сотні хмельничан цього дня одягли барвисті вишиті сорочки на знак своєї духовної, родової приналежності, збереження традицій предків, захоплення величною красою, символікою і мудрістю народних оберегів, які презентують силу, багатство та нескореність української нації.
І хоча цьогоріч у місті не було велелюдної урочистої ходи, безліч мистецьких акцій, приурочених до Всесвітнього Дня вишиванки, відбулося у закладах освіти і культури.
Скажімо, в обласному науково-методичному центрі культури і мистецтва організували майстер-клас для студентів Хмельницького національного університету, де молоді люди, здебільшого майбутні викладачі трудового навчання та дизайнери з художнього текстилю змогли вивчити або удосконалити свої навички вишивання. Заодно вони дізналися багато цікавого про історію, символіку, різновиди, зокрема, подільської вишивки із розповіді голови обласного осередку Спілки майстрів народного мистецтва України Таїсії Стан. До речі, тільки на подільських вишиванках узори-обереги розміщують не лише на комірцях, рукавах, нагрудній частині, подолах, а й на плечах! Такі зразки одягу студенти побачили й на виставці вишиваних сорочок різних епох та авторських робіт сучасних майстринь тут же, у залі.
Таїсія Стан, а також вишивальниці — заслужений майстер народної творчості Надія Гончарук, учасниця творчої студії Світлана Ларійчук розкривали дівчатам, і, що тішить, хлопцям секрети творення стародавніх узорів та мережок. Святково вбрані учасники встигли і самі красу створити, і виставку книг та фільм про українську вишивку переглянути. А фінальним акородом стало створення кольорового панно з їхніх робіт.
У цей же час виповнені патріотичним духом викладачі та студенти Хмельницького політехнічного коледжу Національного університету «Львівська політехніка» з допомогою школярів сусідньої школи № 30 влаштували рекордний за кількістю учасників флешмоб, який претендує до занесення у Книгу рекордів. На стадіоні коледжу понад 1100 учасників утворили величезний вишиванковий тризуб, який з висоти пташиного польоту відзнято з квадрокоптера. Під час акції єднання згадали історію вишиванки, за якою українську спільноту вирізняють і в сучасному світі.
А вбрані у національні строї працівники та читачі обласної бібліотеки для юнацтва влаштували арт-дефіле «Я по світу іду в вишиванці» на майданчику перед закладом, голосно закликаючи перехожих приєднуватися, а також і ставати читачами книгозбірні.
А от в обласному краєзнавчому музеї впродовж дня можна було приміряти українські строї та сфотографуватися у них — пізнавально і пам’ятно. В обласній бібліотеці для дітей імені Т. Г. Шевченка юні читачі влаштували флешмоб «Вишивана краса України» та переглянули виставку тематичної літератури. Обласна ж універсальна наукова бібліотека презентувала багату книжкову виставку «Код української вишивки». Літературно- мистецький вечір «Одягнімо вишиванку, друже, хай побачить українців світ» зібрав любителів художнього слова в обласному літературному музеї. Кожний навчальний заклад від садочка до вишу знайшов свій спосіб відзначити свято.
Тішить, що ми вже понад десять літ поспіль демонструємо свою повагу до рідних витоків, повертаємо з непам’яті сокровенні знання та традиції пращурів, які нас єднають, наснажують душу красою, життєвою снагою. Та хочеться, щоб це повернення було не формальним, а усвідомленим, цілісним. Якщо вже одягаємо вишиванку, розбираючись у її символіці, призначенні, то не забуваймо і про вишитий пояс до неї — невід’ємну складову національного одягу, сакральний оберіг, якому предки надавали величезної ваги.
Пояси, крім того, що були ознакою гідності, слугували для розрізнення соціального стану, захищали м’язи живота, внутрішні органи під час праці та бою у воїнів-козаків.
Саме тому існував обряд підперізування хлопчиків і дівчаток, який символізував прийняття їх у спільноту. Молода дарувала нареченому вишитий пояс, щоб примножити його чоловічу силу. Показатися без пояса на людях — означало скомпроментувати себе («Бачили той сором люди, як без паска бігав»). Тому вбираючись у свій національний одяг, не будьмо схожими на арештантів, полонених чи недолугих. Вивчаймо глибини своїх традицій, дотримуймося їх, бо це — ознака нашої гідності.