Надрукувати
Категорія: Культура
Перегляди: 976

Що вважається барометром розвитку суспільства? Звісно, ринок книжок. Адже культура читання впливає як на економічний, так і на інтелектуальний потенціал країни. Бо ж, трублять на кожнім кроці наші можновладці: читаючі громадяни – мисляча нація. Трублять, але не приймають на державному рівні таких необхідних нині  програм для популяризації читання. Чому? Може, свідомо? Може, нащо їм та мисляча нація?
А от, зазначається у Вікіпедії, відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм, вимираючою вважається нація, яка вживає понад вісім літрів  чистого спирту на душу населення на рік. Рівень споживання алкоголю в Україні складає дванадцять  літрів на рік! То що, вимираємо, деградуємо?

Певно так. Бо, за тією ж інтернетівською статистикою, лише близько дев’яти відсотків  українців регулярно читають книжки і відстежують літературні новинки. Ще близько дванадцяти відсотків читають час від часу —  коли випадає вільна хвилина або з’явиться гучна новинка, яку активно рекомендують прочитати. Решта населення майже не бере до рук  книжок або робить це  вкрай рідко. Учні і студенти, у переважній більшості, обмежуються  лише тим, що їм задають. Якість освіти, будьмо реалістами,  у нас одна з найгірших в Європі, тому наші випускники не продовжують читати після отримання дипломів. Тож у цій справі маємо великий провал серед людей молодого віку.
Натомість майже сорок відсотків  українських підлітків 14-18 років регулярно вживають спиртні напої. Алкоголь   є причиною передчасної смерті майже тридцяти відсотків  українських чоловіків, а через алкоголізм в Україні щороку помирає понад 40 тисяч людей. На думку вітчизняних медиків, наразі в Україні нараховується 700 тисяч лише офіційно зареєстрованих алкоголіків. Вражаючі цифри!
На відстані витягнутої руки має бути що? Правильно: книжка. А у нас що? Теж правильно: пляшка. Магазин на магазині, ятка на ятці зі спиртним, цигарками… І зовсім мало, в кращому випадку у разів п’ять менше,  торгових точок із друкованою продукцією, періодикою. Та хіба ж до книжки, скажете ви: комунальні сягнули захмарних висот, не відстають ліки, продукти харчування. І хотіли б читати, та за що купити книжки, адже ті теж недешеві. Не заперечую. Але разом з тим – алкогольні й слабоалкогольні напої менш затребуваними не стають.
За півкілометра, що долаю щоднини на роботу й з роботи, знаєте, скількох зустріну з відкоркованою пляшкою пива у руці? Немало з них ще й такі, про яких кажуть, що молоко  не губах не обсохло. Знаєте!  Бо самі зустрічаєте їх. Так нині модно.
А  якби на кожнісінькім кроці, в буквальному сенсі цього слова, були не точки зі слабоалкоголкою й цигарками, а ятки-магазини з друкованою продукцією, то на лавочках, в маршрутках, скверах були б молодь і юнь, та й старші люди не  з пляшками у руках, а з книжками, журналами, газетами – не підігріті спиртним,  відповідно збайдужілі, нерідко агресивні особи, а мудрі, ми- слячі…
Візьмімо книжкові магазини. Їх можна перерахувати на пальцях. Он в нашім обласному центрі скільки їх було раніше? Скільки зараз? На місці колишніх книжкових нині магазини зовсім іншого спрямування...
В Україні бракує роздрібної книжкової торгівлі. Навіть у великих містах книгарні — це, швидше, виняток, аніж правило. І цю  проблему розв’зати  без підтримки держави неможливо. У нас чи не  повністю знищена інфраструктура книговидавничої галузі, яка працювала на інтелект нації. Зникають такі жанри, як науковий та науково-популярний.
Практично не  фінансується державою поповнення фонду публічних бібліотек. На сьогодні їх багато існує формально. Потрібна інвентаризація цих об’єктів. Європейська норма закупівлі книжок для бібліотек становить 25% від річного випуску книг, у  США — до 40, в  Україні ж у кращі часи, стверджують фахівці, закуповувалося 2,6 відсотка накладу.  
Візьмімо сільські бібліотеки. Пам’ятаєте, колись у них вирувало життя. Люди масово читали, влаштовували обговорення книг. Нині вони просто існують. Для галочки, так би мовити. Без ремонтів, опалення, нових книг та найголовніше – майже без читачів. Зате генделиків вдосталь. Куди йти молоді? До сільського бару. Не книжки, звісно, обговорювати.
Тому то й стверджує статистика, що доволі солідний відсоток дітлахів з дванадцяти(!) років дозволяють собі пиво, а з дев’яти(!) —  цигарки. Чи далеко ми так піде-мо? Алкоголь породжує вбивства, крадіжки, жорстокість,  відбирає здоров’я та найголовніше – здоровий глузд.
І через брак друкованої продукції змушені наші діти шукати потрібну інформацію в мережі Інтернет. Не заперечую – це непогано, оперативно, швидше, з меншою затратою часу і коштів. Втім, хіба завжди контролюємо ми, дорослі, якими сайтами вони там «подорожують». От і  маємо: «Синіх китів», зняті на відео і закинуті в соцмережі  сцени дитячої жорстокості… І ще маємо.., пальців перерахувати не вистачить, що маємо. Тому що не модно нині оте, найелементарніше, — ЧИТАТИ! А все це робиться, мабуть,   тому, що вівцями керувати легше, ніж мислячою нацією.