У першій половині 18 століття після нищівної турецької руйнації Кам’янець розбудовувався швидкими темпами. В готично-ренесансний стиль забудови міста впліталися елементи барокко. Оскільки Новопланівський міст побудували лише в другій половині 19 століття, то головний в’їзд у місто був тільки з боку замку. Відтак легко можна уявити перше враження подорожнього чи завойовника, які підходили до Кам’янця. Ранішньою порою місто виринало, немов марево у легкій димовій завісі. На узвишші грізно поставав страж земель подільських – замок, дивували скелясті урвища глибокого каньйону, позолочені куполи численних церков, костелів, монастирів.
Після сплати мита, отримавши дозвіл увійти в Кам’янець, гості піднімались у верхнє місто. Першими поставали перед подорожніми на вулиці Замковій вишуканий силует Тринітарського костелу, скульптурна композиція статуї Діви Марії та Жана де Мата і Фелікса де Валуа при вході у храм. Це єдина культова споруда в місті, побудована в бароковому стилі без будь-яких пізніших нашарувань.
Кляштор тринітарів датується 1750-1780 роками. Отці- тринітари з’явилися в Кам’янці в кінці 17 століття, коли турки покидали місто.
Орден тринітарів заснований 1199 року богословом Жаном де Мата та монахом-пустельником Феліксом де Валуа. Як свідчить легенда, Жану де Мата привидівся ангел в білому одязі з червоним хрестом, біля якого стояли два невільники. Видіння стало поштовхом до заснування чернечого ордену для метою викупу невільників з мусульманського полону. Цей орден був затверджений папою Іннокентієм ІІІ та названий на честь святої Трійці й Ісуса Христа Спасителя. Герб ордену – хрест та кайданки.
У часи турецького нашестя вірменську громаду переслідували турки. Вірмени вимушено покинули місто. За переказами, на чужині вони з сумом згадували Кам’янець. Серед них були вірмени Домінік Хоцімірський та Теодор Богданович, які, напевно, вже не мали надії повернутися на Поділля, тому вирішили зробити добру справу – залишити свої садиби у спадок отцям-тринітарам, які свого часу шукали ділянку під будівництво кляштора.
Отримавши підтвердження заповіту на землю, отці-тринітари спочатку прилаштували під костел будинок Хоцімірського. З візитацій відомо, що костел св. Трійці розпочав будувати настоятель Лаврентій, а завершив настоятель Альбін. Відповідно до пам’ятної дошки, в інтер’єрі костелу з написом латиною, храм освячений єпископом Адамом Красінським 8 жовтня 1780 року. З будівельною історією пов’язане ім’я коменданта фортеці, архітектора, прихильника стилю бароко Яна де Вітта. Можливо оздобленням інтер’єру костелу свого часу займався відомий подільський художник-живописець та монах-тринітарієць Юзеф Прахтель – уродженець Відня (1737-1799 рр), який жив у Браїлові. Він писав вівтарні картини, портрети фундаторів, розписував фресками склепіння і стіни храмів у Луцьку, Станіславі (Івано-Франківську), Браїлові і навіть у Литві. На жаль, згадані розписи не збереглися до нашого часу.
1842 року монастир закрили. Костел став парафіяльним і діяв до 1937 року. Після війни приміщення храму використовувалися під фондосховище Хмельницького обласного архіву.
Рішенням Хмельницької обласної ради від 18.09.1991 року за № 159 релігійній громаді Української греко-католицької церкви міста Кам’янця-Подільського передано пам’ятку архітектури 18 ст. Тринітарський костел у користування громади церкви св. Йософата. В майбутньому з побудовою келій та трапезної тут постане монастир Св. Кирила і Методія Львівської провінції Ордену Найсвятішого Ізбавителя (отці-редемптористи), Української греко-католицької церкви.
«Редемпторист» з латинської – відкупитель. Орден Найсвятішого Ізбавителя заснований 1732 року Вчителем Церкви Альфонсом Лігуорі у Неаполі для проповідницьких місій і духовного служіння серед найбільш нужденних. Поширений з кінця 18 століття поза Італією в різних країнах Європи, а нині – по всьому світі.
Українська гілка редемптористів постала стараннями митрополита Андрея Шептицького, який 1913 року прийняв членів ордену з Бельгії, котрі висвятилися за греко-католицьким обрядом в Уневі біля Перемишля.
У Кам’янець-Подільський редемптористи прийшли в 1991-92 роках. В різні часи настоятелями храму були священик Ігор Цар, Петро Мірчук, Володимир Вітовський, Іван Горбань, Олег Кашуба, Сергій Ковбель, Віталій Котик. Нині ігуменом призначений Ігор Павлій. Перші священики отримували освіту у Львові, далі продовжували навчання в Польщі (м. Тухів) в духовній семінарії. Отці-редемптористи займаються місійною діяльністю та реколекцією в найвіддаленіших куточках світу. Основний напрямок місійної діяльності в нашій державі – це схід, зона АТО, де потрібна матеріальна і духовна підтримка нашим захисникам та нужденним і знездоленим. Нині основна місія ордену в Кам’янці-Подільському розташована на вулиці Зарванській, 13, у колишньому палаці Чарторийських – пам’ятці архітектури 16 століття. Рішенням виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської Ради народних депутатів № 275 від 18.03.1993 року цю будівлю передано в безстрокове користування кляштору Св. Кирила і Методія. З тих пір на будівлі виконано великий обсяг ремонтних робіт (на фасадах та в інтер’єрі ).
Сама споруда Тринітарського костелу перебуває на балансі НІАЗ «Кам’янець». У 1999 році за бюджетні кошти у храмі влаштовано металевий дах, опоряджено фасади, виконані роботи у внутрішніх інтер’єрах.
На кошти громади встановлено в інтер’єрі новий іконостас - за проектом архітектора В. Рудюка. Художник А. Штогрин – виконавець і організатор виготовлення іконостасу, М. Анісімов – художник-іконописець, О. Хаєцький – різьбяр, М. Штогрин – позолотник. Зауважимо, що іконостас органічно вписався в оздоблення інтер’єру.
27 листопада 2016 року відбулося освячення дзвонів, встановлених на дзвіниці костелу. Молебень здійснив Преосвященний Владика Михаїл (Бубній) Екзарх Одеського Екзархату УГКЦ, який прибув до міста з пасторською місією. Дзвони виконані на замовлення монастиря заводом «Промлит» у м. Нововолинськ із сплаву міді та олова за давніми технологіями, які використовувалися 300-200 років тому. Більший дзвін важить 168 кг, менший – 98 кг. Оздоблені дзвони рельєфним декором. На одному з них є напис: «Цей дзвін відлито коштом щедрих пожертв парафіян храму Св. Священомученика Йософата в 2016 році Божого Милосердя». На другому є зображення Св. Діви Марії. Встановлював дзвони монтажник-висотник підприємства «Гермес-С» Олег Кролик.
Так живе і відновлюється, утверджуючи дух українства, коштовна перлина намиста культових споруд древнього Кам’янця.