Таки державний захист (закон про заборону російських фільмів, що діє з липня 2015 року) підштовхнув пробудження кіно українського. Вже до кінця року нам обіцяють 13 свіжих українських фільмів по кінотеатрах країни. Один із них — гостросюжетний історичний кінофільм “Червоний”, загальнонаціональна прем”єра якого відбулася 24 серпня, на День незалежності.

У Хмельницькому, в рамках всеукраїнського промотуру стрічки, 20 серпня відбувся допрем’єрний показ і прес-конференція з творцями “Червоного”, які зібрали повний зал кінотеатру імені Т. Г. Шевченка.
Фільм представили автор сценарію Андрій Кокотюха, режисер Заза Буадзе, виконавець головної ролі Микола Береза, продюсер Андрій Суярко.
Історичну драму відзнято за мотивами 3-ої частини популярного роману Андрія Кокотюхи “Червоний”, який отримав відзнаку міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова” і за чотири роки витримав 8 видань.
Бюджет проекту становить понад 20 мільйонів гривень, з яких 10 мільйоніів виділило Державне агентство України з питань кіно. Творці гостросюжетної драми — продюсерський центр Інсайт-медіа та Одеська кіностудія.
Йдеться про героя, який бореться за ідеали вільної України в умовах протистояння ворожому тоталітарному режиму.
1947 рік. Українець Данило Червоний на псевдо Остап, за плечима якого боротьба в ОУН з 18 років, атентати в Станіславі, бойові дії в УПА з березня 1943-го, потрапляє в сталінські табори особливого режиму, як вкрай небезпечний злочинець для радянської системи.
Тут він зустрічає і своїх братів по зброї з УПА, і литовських “лісових братів”, і кримінальників, які прагнуть “підім’яти” під себе усіх в’язнів табору.
А ще його шлях переплітається з долею українця з Чернігівщини Віктора Гурова, колишнього військового льотчика радянської армії, який все ще сліпо вірить у справедливість сталінського режиму і ненавидить бандерівців. Гуров єдиний з екіпажу підбитого літака вижив і добрався до “своїх” з-за лінії фронту. А тому підозрюється у зраді, як завербований фашистами.
А в загарбника-енкаведиста, сторожового пса системи, начальника табору майора Абрамова (актор Олександр Мавріц з Ужгорода) свої підстави ненавидіти і принижувати обох — Данила і Віктора: мовляв, у 1930-му його стріляв куркуль з Чернігівщини, а в 1946-му — бандерівці в галицьких лісах...
Тому відчуття людської, національної, воїнської гідності, що загострене в Данила (актор, директор Львівського театру ім. Л. Курбаса Микола Береза), поступово відкриває очі й Віктору (актор з Дніпра Олег Шульга). І, попри залякування вертухаїв, він не стає зрадником, а — співучасником підготовки повстання в’язнів. Повстання, якому ціною неймовірних зусиль і жертв суджено — перемогти!
“Це  надідея і роману, і фільму: українці не терплять, а дають відсіч, не падають жертвами, не підставляють другу щоку, а діють, дають здачі, борються і перемагають! — наголошує автор книги і сценарію Андрій Кокотюха. — І це — головний посил  нашої зустрічі й розмови з глядачем! У фіналі українця не вбивають, він не падає красиво, порубаний, прострелений, з криком “Слава Україні!”, бо заради ідеї потрібно не помирати, а жити! І ще одне знакове гасло на наших постерах: “Боротьба, яка триває досі!”.
Справді, “Червоний” — актуальний нині: бо досі, зі зброєю в руках, українці зривають пута “табору”. У фільмі це — режимний табір і глобальний тоталітарний, сталінський соцтабір.  Нині, в реальному житті, Україна все ще звільняється від імперського табору — ціною крові і болісного прозріння”. Саме — прозріння, бо дехто у нас, за словами Андрія Кокотюхи, ще й досі вірить, що може бути людяним убивця Путін чи його головорізи, чи ватники, ті, хто Україну ненавидить, звіріє від однієї думки про суверенність і волю нашої держави. Не могли бути добрими в принципі сталінські сатрапи, енкаведисти, вертухаї — тому й фільм поставлено у “чорно-білих тонах”. Ворог є ворог, без компромісів. Бо це — війна. Війна за волю, яка триває досі.
 Справді, фільм дивишся з великим переживанням і з тріумфом за фінал. Усе це — завдяки напруженій грі акторів (усі вони — нові обличчя українського кіно), майстерності режисера вкупі з чудовим музичним супроводом італійського композитора Франко Еко. Саме тому після допрем’єрного перегляду хмельничани зустрічали творців екшена (бойовика) стоячи, гарячими оплесками і схвальними: “Браво!” Міський голова Олександр Симчишин особисто подякував творчій групі за  справжнє  українське кіно.
До слова,“Червоного” зняли за три місяці 2016-го на околицях Кривого Рогу, які передають природу і краєвиди Зауралля, де відбувається дія за сценарієм. Знайшли закинуті шахти, з нуля побудували бараки і вишки. Червона порода кар’єру раз по раз ріже очі в кадрі, нагадуючи про безвихідь і кров мільйонів замучених, закатованих за колючим дротом.
 До речі, команда “Червоного” обіцяє незабаром прем’єру пріквела (передісторії) фільму — під назвою “Червоний. Без лінії фронту”: про боротьбу хорунжого УПА Остапа-Данила проти окупантів на рідних теренах. “Замахнулися”, кажуть, і на сіквел — себто продовження фільму, який стане трилогією.
 А ще режисер Заза Буадзе нещодавно закінчив зйомки воєнного детективу, трилера “Позивний Бандерас” про нинішню війну на сході, де у головній ролі Олег Шульга (Віктор Гуров з “Червоного”). Його планують показати навесні 2018-го. І нехай кіно, за словами режисера, не змінює життя, та воно змінює  — нас. Зцілює, просвітлює, надихає.  Тож порадіймо, що українське кіно відроджується.