Як рясно цвіли весною абрикоси, вишні, яблуні, сливи! Та так густо, що навіть гілок не було видно. Думалося, заурожаїться сад. Але сподівання розвіяв сусід, досвідчений садівник, зауваживши, що багато цвіту не означає рясність плодів. При цьому запропонував звернути увагу на кількість бджіл, а то й взагалі їхню відсутність. Після того, як перецвів сад, побачив, що зав’язі залишилося дуже мало. То, виходить, мав рацію сусід. Мовлене підтвердилося й пізніше, коли надійшла пора дозрівання ягід та фруктів. Не надто вже ласуватимемо ними цьогоріч.
— Такий стан справ не лише у вас, а й у більшості власників подільських садів, — зауважив у розмові завідувач кафедри анатомії, фізіології та валеології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, кандидат біологічних наук, професор, член-кореспондент МАНЄБ, пасічник із 40-річним стажем Петро Плахтій. — І тут є дві проблеми: перша, цьогорічної весни цвітінню фруктових дерев не зовсім сприяла погода, хоча заморозків не було, але плюсова температура повітря коливалася від 8 до 10 градусів, тоді як бджоли літають при температурі 12 градусів і більше, а квіти найкраще виділяють нектар при 18-25 градусах, та й дощі часто перепадали. Тому саме погодні умови не дозволяли бджолам повноцінно робити запилення. Друга — найголовніша, це різке зменшення кількості цих божих комах, які є найважливішими запилювачами практично всіх фруктових і ягідних дерев, кущів, а також сільськогосподарських і дикорослих квіткових рослин. Близько 30 відсотків усього продовольства, яке використовується людиною, виробляється завдяки запиленню бджолами.
Що ж спричинило їх зменшення? За інформацією Петра Даниловича, в порівнянні з попередніми роками, минулої осені й зими загинуло бджіл набагато більше. Одна з головних причин — зараження кліщем варроа (Varroa destructor), хвороба добре відома, вивчена, з якою пасічники давно й досить успішно борються. Разом з тим, важко пояснити, чому гинули бджоли, оброблені від варратозу. Найімовірніше — адаптація кліща варроа до препарату біпін, яким користувалися бджолярі впродовж багатьох років. Через погодні умови бджолосім’ї від кліщів були оброблені запізно, тому їх і багато накопичилося. Чимало шкоди завдав і малий (каліфорнійський) жук, який паразитує на розплоді у щільниках, обмежуючи відкладання маткою яєць. Ознаками присутності цього паразита у вулику є наявність у великій кількості продуктів його життєдіяльності. В поєднанні з іншими чинниками це і призвело до того, що не всі бджолосім’ї нормально перезимували, багато з них загинули або вийшли із зимівлі ослабленими.
Однак є й інші приклади. Нещодавно мені довелося спілкуватися з відомим на Кам’янеччині пасічником із Старої Ушиці Марією Горбняк. Наразі в неї 340 бджолосімей. І, за словами Марії Андріївни, всі вони гарно перезимували, відхід після зими був природним, як і минулими роками. У боротьбі з кліщем вона застосовує препарати українського виробництва «Скіф». До того ж, активно використовує у боротьбі зі шкідниками біологічні методи, на зимовий період залишає бджолам вдосталь якісного меду.
На переконання професора Плахтія, ще однією серйозною причиною загибелі бджіл є екологічна забрудненість довкілля і, перш за все, інтенсивне використання в сільському господарстві пестицидів і інсектицидів, інших хімічних препаратів. Він розповів про випадки, коли в деяких регіонах країни бджоли масово гинули через те, що аграрії лише обробили посіви пшениці, й там не було медоносів, але концентрація виявилася такою високою, що її було достатньо, аби потруїлися комахи. З кукурудзи бджоли збирають пилок, а її також обробляють отрутохімікатами не один раз за сезон. До речі, цією культурою в Кам’янець-Подільському районі засіяно не одну тисячу гектарів. Та й фруктові дерева, особливо в інтенсивних садах, також кроплять, як мовиться, від усього і вся понад десяток разів на рік.
Страждають бджоли й від обробки отрутохімікатами ріпаку, посівний клин якого на Кам’янеччині сягає понад шість тисяч гектарів. Хоча й кажуть, що окремі препарати є нешкідливими для бджіл, проте практика доводить, що злу справу вони все-таки роблять.
Як поінформував головний спеціаліст управління агропромислового розвитку Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації Петро Бас, нині в районі нараховується понад шість тисяч бджолосімей. Проте конкретної статистики немає, скільки їх загинуло ні в минулому, ні в нинішньому році. Не мають такої інформацї і сільські ради.
Взагалі-то, загроза зникнення бджіл є не тільки українською проблемою. Це вже стало однією з найбільш актуальних екологічних проблем сучасності в усьому світі. Разом із тим, пасічники наголошують, що українські причини хоч і пов’язані з загальносвітовими, але у нас додаються свої нищівні фактори або підсилюються загальносвітові. Скажімо, деякі препарати, які за висновками учених є вкрай токсичними для бджіл, останніми роками у багатьох країнах заборонено застосовувати, а у нас — ні.
Хоча останнім часом ухвалено низку законодавчих документів, спрямованих на захист бджіл. Зокрема, в Держекоінспекції у Хмельницькій області розроблено відповідну пам’ятку для власників агрофірм і пасічників. Згідно з чинним законодавством, керівники господарств, у яких будуть застосовуватись отрутохімікати, завчасно, але не менш ніж за дві доби до початку проведення кожної хімічної обробки, повинні сповістити населення, власників суміжних сільськогосподарських угідь та об’єктів про місця, строки і методи застосування пестицидів. Також у період проведення робіт у радіусі 200 метрів від меж ділянок, що обробляються, повинні бути встановлені попереджувальні написи.
Після одержання повідомлення про майбутню хімічну обробку бджоляр повинен до її початку вивезти пасіку в безпечне місце. Акцентується увага на необхідності вживати заходів з охорони бджіл від можливого отруєння. На тарних етикетках пестицидів і агрохімікатів в обов’язковому порядку мають бути вказані номери державної реєстрації цих засобів, а також інформація про клас небезпечності («небезпечний для бджіл» або «безпечний для бджіл»).
Юридичні та фізичні особи, які займаються діяльністю, що впливає або може вплинути на стан бджіл, зобов’язані забезпечити їх охорону, дотримуватися чинних нормативно-правових актів, що передбачають охорону бджіл від отруєння тощо.
Є цілий ряд наболілих питань, які потрібно вирішувати на загальнодержавному рівні. Як наголошують пасічники, державі давно слід обличчям повернутися до бджільництва, не на словах, а на ділі всебічно підтримати цю галузь. Адже нині наш український мед користується великим попитом у багатьох країнах світу. Свідчення цьому: за підсумками першого кварталу 2015 року абсолютним лідером експорту до ЄС української продукції тваринництва виявився мед. Бджолярі Хмельниччини у цьому році вивезли його на продаж понад 3 тисячі тонни і вторгували понад 100 мільйонів гривень. Подоляни експортують бджолопродукцію переважно до Німеччини, Франції, Польщі. На жаль, сьогодні власники пасік Кам’янеччини можуть розраховувати лише на фінансову підтримку з місцевого бюджету. А вона, згідно з районною програмою розвитку бджільництва, скажімо, у минулому році склала… 6500 гривень. Лише на
3 тисячі гривень більше отримають пасічники району в році нинішньому.
Тому бджолярі і б’ють на сполох. Ще б пак! Виробництво унікальних за своєю цінністю продуктів бджільництва, які мають здатність відновлювати нормальну роботу людського організму, найближчими роками може значно скоротитися. Важливим фактором є й те, що від існування й життєдіяльності бджіл залежить не лише харчовий баланс людства, а й медицина. Наостанок хотілося б додати, що саме нашим земляком, професором Петром Плахтієм розроблено багато різних методик виготовлення лікувальних експресних медів для зцілення недуг нирок, печінки, застудних й інфекційних захворювань, серцево-судинної системи та інших.
Gismeteo 
