Курси валют

Ситуація, про яку піде мова далі, нагадала мені анекдот:
Судилися два дуже хитрих, скажімо так, чоловіки.
— І що?
— Та що — дали п’ять років... судді.
У нас же за допомогою Феміди з’ясовують стосунки хмельницькі перевізники і міська влада. Каменем спотикання знову стала вона — плата за проїзд.

Коротко нагадаю передісторію конфлікту, бо про це детально писала наша газета дещо раніше. Ще в лютому, коли різко стрибнула вгору вартість пального, перевізники обласного центру зчинили гвалт і добилися підвищення плати (в середньому на
50 копійок) за проїзд. Тоді міська влада пішла назустріч саме їм, а не пасажирам, гаманці яких під час зимового обвалу гривні схудли щонайменше утричі. Але й підприємців, зайнятих у цій сфері, можна було зрозуміти — якби не ця рятівна соломина, то усі перевізники вимушені були б просто зупинитися, що загрожувало місту транспортним колапсом.
 За півроку всі, здавалося, вже й звиклися з новою ціною на проїзд і ніхто не збурював воду у цій склянці. Аж раптом — скандал! Ні з того, ні з сього маршрутні таксі (у народі просто — маршрутки) 13 вересня почали возити пасажирів (о, диво з див!) за старими — по три гривні — тарифами. А через два дні хмельничани побачили в кожному мікроавтобусі ось таке оголошення: “Шановні пасажири! Ухвалою Хмельницького міськрайсуду від 15.09.15 р. зупинено дію рішення Хмельницького міськ- виконкому від 10.09.2015 р. № 660, а тому вартість проїзду в маршрутних таксі залишається 3,50 грн., в автобусах соціальних — 3,0 грн. Просимо вибачення за незручності. Адміністрація підприємства”.
За кілька днів заступник міського голови Андрій Капура скликає журналістів на брифінг, аби повідомити, що міська влада категорично не погоджується з таким рішенням, вона оскаржуватиме його в апеляційному суді. А ще це питання винесуть на розгляд найближчої сесії та залучать до його обговорення громаду.
Власне, якби взимку було дотримано ось такої процедури, то підстав для нинішнього конфлікту просто не існувало б. Але лютневе рішення міськвиконком приймав поспіхом, бо вимушений був швидко реагувати на ситуацію. Та й усі знали, що це лише тимчасовий крок. Натомість наступні були за перевізниками, яких у Хмельницькому, нагадаю, п’ять. Вони мали б надати економічне обгрунтування підвищення вартості проїзду, затим із цього питання відбулися б громадські слухання і решта дій, що й узаконили б оте копійчане здорожчання.
Однак останні проігнорували свої зобов’язання. Справедливості задля слід сказати не всі — два перевізники таки спромоглися підготувати необхідні документи. Та, виявляється, чинне законодавство не дозволяє тут діяти вибірково, тобто — комусь дозволяти підвищувати плату за проїзд, а комусь — ні.

Тим часом не дрімала Хмельницька міська організація платників податків і поскаржилася на лютневе рішення в Антимонопольний комітет. І він, ясна річ, змушений був зупинити його дію, зобов’язавши “виконавчий комітет Хмельницької міської ради протягом двох місяців припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом прийняття рішення щодо встановлення тарифів на транспортні послуги по перевезенню пасажирів у місті Хмельницькому... у відповідності і в порядку, встановленому законодавством України”. На що міська влада проявила напрочуд швидку оперативність і вже за кілька днів, а не за пару місяців, як то рекомендував зробити Антимонопольний комітет, з’явився згаданий документ під номером 660 про повернення до старої плати за проїзд. Перевізники ж миттєво відреагували на цю, на їхній погляд, кричущу несправедливість і, як писалося вище, оскаржили це рішення в суді...
Тепер кожна зі сторін стоїть на своєму. Влада обласного центру, мотивуючи свої дії захистом інтересів містян, наполягає на здешевленні проїзду. До того ж, заступник міського голови переконаний, що саме так — не зволікаючи — і належить виконувати приписи контролюючих органів. А перевізники, обурені тим, що їм зовсім не дали часу оговтатися та спробувати знайти компроміс, відразу вдалися до помочі Феміди. У судах вони мають намір не лише відстояти нинішню вартість проїзду, а й, коли на те піде, наполягати на її підвищенні. “Бо перевозити пасажирів і по 3,50 — збитково. Водіям скоро не буде чим виплачувати заробітну плату. Про ремонт та оновлення транспорту взагалі не йдеться,” — кажуть вони. А ще підприємці однозначно схиляються до думки, що все це зумовлено наближенням виборів. Мовляв, представники влади, котрі воліють знову посісти крісла у міській раді, а дехто й претендує на посаду міського голови, таким рішенням хочуть “підкупити” виборців.
На цьому можна було б поставити три крапки і разом з нашими читачами очікувати розв’язки ситуації, тим паче, що вже запущено судовий процес. Але так хочеться і одним, і другим зауважити, аби вони у взаємному поборюванні не забули про головного “суддю” — нас, хмельничан. Бо саме ми є споживачами послуг, що надають перевізники, а час від часу наймаємо на роботу, зокрема, і місцеву владу.
Так-от, не треба думати, що ми не розуміємо елементарного. За нинішніх умов проїзд не може коштувати три гривні. Адже собі у збиток не працюватиме жоден підприємець. А ще ж треба сплачувати податки, якщо декларуємо, що цей бізнес у нашому місці легальний. А ще ж у кожного водія є сім’я, діти, і їх також потрібно годувати та утримувати. Зрештою, якщо не скеровувати частину прибутку на амортизацію, не ремонтувати та не оновлювати транспортний парк, то це так чи інакше негативно впливатиме на безпеку перевезень, загрожуватиме життю пасажирів. Тож, думаю, якщо поставити містян перед вибором — що ліпше платити трішки дорожче, але їздити безпечно та комфортніше, чи наполягати на необгрунтованому здешевленні проїзду? — то більшість однозначно надала б перевагу першому. Відтак, годі сподіватися, що електорат (до речі, транспортники міста плюс члени їхніх сімей — це також чимала армія виборців, якщо врахувати, що тільки водіями маршруток у Хмельницькому працює майже півтисячі осіб) заковтне дешеву “наживку” у вигляді повернення до старих тарифів на перевезення у міському транспорті та масово побіжить голосувати за тих, хто подарує це “благо”.
З іншого боку, і перевізники мають затямити, що громаду не вдасться взяти нахрапом. Їй, громаді, слід дуже ретельно, в подробицях та деталях, пояснити, чому виникла необхідність підняти вартість проїзду. Аргументи на кшталт “бо в Харкові чи Києві вже давно платять по чотири гривні” не пройдуть. Адже ми всі знаємо, що і зарплати в містах-мільйонниках на рівень вищі, та і з працевлаштуванням там краща ситуація. Не треба зрівнювати Хмельницький і з районними містечками. Бо кожне місто має свої особливості, що так чи інакше впливають на собівартість перевезень, визначають інші економічні складові. А ще переконайте нас, шановні перевізники, чому споживачі ваших послуг повинні розкошелитися, рятуючи ваш бізнес, забувши про різного роду нарікання на вашу роботу? Я особисто неодноразово ставала свідком образливого, а то і відверто хамського ставлення до пасажирів з боку водіїв маршрутних таксі та кондукторів соціальних автобусів, і знаю, що потік скарг із цього приводу не припиняється. Зрештою, коли у нашому обласному центрі вирішаться інші питання, пов’язані з транспортним сполученням? Хоча б до найважливіших соціальних установ. Скажімо, коли “дотягнуть” тролейбусну лінію до обласної лікарні? Коли запустять маршрут по Прибузькій, де також знаходяться міська стоматологічна поліклініка та Палац творчості дітей та юнацтва? Коли що-небудь, окрім таксі, їздитиме до дитячої лікарні та перинатального центру?.. Коли у маршрутках почнуть обілечувати пасажирів та припинять їх утрамбовувати, мов оселедці в бочку...
Ось над такими та подібними питаннями мали б сушити мізки і міська влада, і перевізники. Тоді ми направду повірили б, що вони дбають про людей. А поки нам зостається хіба молитися, щоб після виборів “судді” (тобто — пасажирам) не “впаяли” п’ять... гривень за проїзд. Тьху, тьху, тьху! Не наврочити б.