Курси валют

Коли порозуміються влада—перевізники—пільговики?
Питання пільгових перевезень та відшкодування за них — постає на Хмельниччині з року в рік. Але цьогоріч воно  дуже загострилося. Чому? З одного боку, уперше Верховна Рада, приймаючи держбюджет, відмовилася від відшкодування перевізникам — переклала цю проблему на плечі місцевих бюджетів. А там коштів катма, не очікували — не передбачали від наших нардепів такого «подарунка» — треба терміново знаходити гроші. З іншого боку, зазвичай проблеми між перевізниками та пільговиками виникали на рівні водій — пенсіонер—інвалід—дитина. Нині ж із зони бойових дій повертаються наші герої-захисники. Воїнам АТО також передбачений безкоштовний проїзд. І коли водії починають «вередувати» через перевезення  людей, які ще нещодавно заглядали в очі смерті, — це вже зовсім інший рівень проблеми. Військовослужбовці, які повернулися з зони бойових дій, можуть і не стерпіти такої наруги від «тиловиків». Даруйте за слово, але воно було мовлене у «найвищому кабінеті» області — сесійній залі обласної ради: «Можна й у рило дати!» Так один із воїнів у запалі відреагував на брутальну поведінку перевізників. За день до цього в іншій залі нашого «білого дому» говорилося: «Якщо не можете вирішити проблему, то звільняйтеся, а ми спалимо цю богадільню!». Тобто пристрасті з початку року вирують.

Ми вже встигли побачити і невеличкі мітинги пільговиків, і кілька зустрічей у трикутнику влада—пільговики—перевізники. Навіть відбулася нарада, на якій були присутні і голова облради Михайло Загородний, і перший заступник голови облдержадміністрації Василь Процюк, очільники міст і районів області, представники перевізників і громадських організації пільговиків, воїни АТО. Всі три сторони говорили про своє бачення проблеми. Чи почули вони одна одну?
Річ у тому, що кожна зі сторін має свою правду. І якби не банальний брак коштів, то всі три істини зіллялися б в одну. Але нестача фінансування лише загострює проблему. Отже, поглянемо на неї з різних боків.
Правда перша. Як вже йшлося, нардепи «забули» прописати в Законі України «Про державний бюджет на 2016 рік» фінансування пільгових перевезень. На місцях потрібно було терміново відшуковувати кошти. І якщо міста — більш заможні адмінодиниці — спромоглися цьогоріч щось терміново виділити, то як бути бідним районам? А  тим часом в області 460 тисяч пільговиків (як вам така цифра на 1,3 мільйона населення), яких потрібно якось возити. Два місяці обласні та місцеві чиновники шукали резерви, аби забезпечити перевезення, — банально бракує коштів на цю несподівано виниклу статтю видатків. І спромоглися відшукати 37,2 мільйона гривень у міських та районних бюджетах на відшкодування. Мало? Звісно, що так, бо зазвичай держава виділяла майжео п’ятдесять мільйонів. Але де ж нашим мізерним бюджетам узяти кошти?
Правда друга. Перевізники наголошують, що відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» влада повинна замовити обсяг безкоштовних перевезень та відшкодувати витрати на них. Справедливо? Цілком. Чому це приватний підприємець має безкоштовно надавати послуги? Як зазвичай у цих випадках говорять, пільговикам же не дають у магазині безкоштовно хліб. Наші ж владці за чверть століття існування незалежної України наплодили стільки пільговиків, що увесь світ дивується. Навіть найбільш соціально захищені усілякі австрії-швейцарії не можуть собі дозволити мати майже половину населення на привілейованому статусі. Україна ж — «багата держава» — може собі розкидатися соціальними гарантіями. Тому правда перевізника у тому: навигадували пільг, прийняли закони про відшкодування їм послуг, то й відшкодовуйте.
Правда третя. Не будемо зараз аналізувати ті сотні тисяч пільговиків, які є лише в області. Адже лише категорій, які мають право на «персонально-особливе» ставлення до себе, — кількадесят (звісно, «почистити» їх давно час, але хто наважиться на такий непопулярний крок?). Але наразі з’явилася окрема категорія пільговиків, які заслуговують на нашу максимальну пошану та увагу — герої війни з Росією, хлопці, які своєю кров’ю захищають східні рубежі нашої держави. І знаєте, їхній гнів легко можна зрозуміти, коли вони чують від «тилових щурів»: «Я тебе туди не посилав». Ще раз даруйте за слово, але за це «отримати в рило» — ще легке покарання. Не знаю як, але забезпечити наших героїв усіма пільгами — святий обов’язок влади. За будь-яке неповажне ставлення до них з боку перевізників має бути негайне покарання: штраф, зняття з маршруту, будь-що, але жодної неповаги до нинішніх захисників дозволяти не можна.
P. S. Поки номер готувався до друку, стало відомо, що Верховна Рада схаменулася та виділила з коштів, передбачених на субсидії, 1,9 мільярда гривень на відшкодування пільгових перевезень. Хмельниччина отримає, як і щороку, майже п’ятдесят мільйонів. Цього вистачить, аби зняти загострення у трикутнику влада—пільговики—перевізники, але бракує, аби повністю розв’язати проблему. Тобто буде, як завжди: трохи возитимуть, трохи сваритимуться.
А свій погляд на це питання вже висловили кілька наших читачів. Їхні листи ми надрукуємо в найближчих номерах «Подільських вістей». Хто має свою думку з цього приводу, також можуть долучатися до обговорення на шпальтах часопису.