В економіці є поняття «точок росту» — це своєрідні індикатори, які демонструють позитивну динаміку розвитку. Для міста чи району такими точками є підприємства. Якщо вони успішно працюють, розвиваються, сплачують податки, створюють робочі місця, відповідно живе і процвітає місто. Але цього фактору для впевненого розвитку замало, важлива наявність прагматичної, відповідальної і стратегічно мислячої місцевої влади, яка зведе в одне ціле потреби громади і бізнесу. В Старокостянтинові є усі необхідні компоненти для сталого розвитку, тож і не дивно, що в нинішній складний час в місті спостерігається прогрес.

Промисловість — фундамент економіки
Міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук запевняє: у цьому році справи міста підуть ще краще, ніж у попередньому. Звісно є проблеми, які зараз турбують усіх чиновників на місцях. Наприклад, фінансування профтехосвіти. Старокостянтинівське ПТУ — одне з найбільших в області, для потреб освітнього закладу необхідний не один мільйон гривень на рік. Мерія поки що взяла усі зобов’язання на себе, але в подальшому, якщо стратегія київських «реформаторів» не буде переглянута, проблем не уникнути. А окрім ПТУ, в місцевої влади повно інших клопотів — інфраструктура, решта соціальної і бюджетної сфери. Але влада не сидить на місці і активно працює над залученням у місто інвесторів, активно співпрацює з бізнесом, створює комфортні умови для капіталовкладень, аби формувалися нові податкові надходження, створювалися робочі місця, фінансувалася «соціалка». Зараз у Старокостянтинові є чотири бюджетоутворюючих підприємства: молокозавод, цукровий завод, ЗБШ (завод бетонних шпал) і новий акумуляторний завод. У залежності від того, як складаються справи на цих підприємствах — результат пропорційно відображається і на місті. У тісній, консолідованій і взаємовигідній співпраці міської влади і цих підприємств кується економіка і добробут Старокостянтинова.
Молочні ріки і сирні береги
Старокостянтинівський молочний завод недаремно вважається одним з кращих підприємств у галузі. Інвестори ПрАТ «Укрпродукт Груп» викупили завод ще у 2002 році і за цей час вклали мільйонні кошти у переоснащення і вдосконалення виробництва. Зараз це сучасне підприємство, де більшість виробничих процесів комп’ютеризовано, виготовлення продукції базується на перевірених часом і якісних стандартах. У середньому в літній період підприємство заготовляє 320 тонн молока за добу, в зимовий — 150 тонн. В асортименті продукції: сухе знежирене молоко; сири сичужні тверді — двадцять два види; вершкове масло – сім видів; спреди — чотири види тощо. Добова потужність цеху виробництва твердих сирів — дев’ять тонн, цеху сухих молочних продуктів – двадцять дві тонни, маслоцеху — тридцять дві тонни. Масло, спреди і сири старокостянтинівські молочарі експортують в Азербайджан, Йорданію, Молдову, Грузію, Туркменістан, Карабах. Але найбільшим попитом за кордоном користується сухе молоко, яке прямує на експорт до сорока країн світу (Алжир, Нігерія, Ліван, Південна Корея, Вірменія, Молдова, Грузія та інші).
На підприємстві працює 1185 працівників (без урахування заготівельників). Середня зарплата складає 3983 гривень. Завод не має заборгованостей із заробітної плати, перед бюджетом і Пенсійним фондом.
Хоча молокозавод успішно працює і модернізує виробництво, безтурботним життя підприємства не назвеш. Основна проблема і негативний тренд, з яким стикаються усі молочники — недостатня сировинна база. Спеціалісти галузі визнають — знайти якісне молоко сьогодні дуже важко. До того ж, стрімко скорочуються обсяги виробництва молока населенням. Села вимирають, все менше і менше людей тримають худобу, тож з кожним роком молочний голод переробників буде тільки посилюватися.
У міської влади є план, який дозволить розв’язати цю проблему для старокостянтинівського заводу. Як не дивно, інструментом вирішення проблемного питання може стати реформа децентралізації. Міські чиновники ще влітку, коли тема реформи циркулювала дуже активно, пропонувала довколишнім селам об’єднання. Селянам обіцяли побудувати в них сучасні тваринні комплекси, люди отримають роботу і перспективи розвитку своїх громад. Молочники в реалізації такого плану дуже зацікавлені і готові вкладати кошти. Адже тема для інвесторів цікава, їм дуже необхідна власна сировинна база. Утім, поки буксує реформа, план міської ради залишається теоретичним. Але час покаже, що цей напрям розвитку є правильним і доцільним.
Цукор і бетон
Старокостянтинівський цукровий завод виходить на фінішну пряму з втілення плану енергоефективності. Як розповів директор «Старокостянтинівцукор» Олександр Співак, зараз завершується будівництво нової ТЕЦ потужністю 2,5 МВат. Виробництво повністю відмовиться від споживання природного газу, вугільна електроенергія і тепло сумарно зекономлять підприємству кругленьку суму. Точної цифри економії поки що немає, все залежить від поточної ціни на блакитне паливо. Втім, очевидно, що вугілля так чи інакше коштуватиме дешевше. Головне, що за попередніми розрахунками це дозволить знизити собівартість продукції на двадцять відсотків. А це вже відчує кінцевий споживач. Також у планах керівництва заводу будівництво складу безтарного зберігання цукру на тридцять п’ять тисяч тонн.
Уже є попередня домовленість з міською владою про подачу надлишків електроенергії з цукрозаводу в енергомережу міста. План енергетичної диверсифікації старокостянтинівських цукроварів вигідний усім – виробник економить на енергоносіях, місто отримує дешеву електроенергію, а споживачу доступніша продукція. Керівництво заводу планує вже в серпні запустити ТЕЦ і продовжити виконання інших планів із модернізації.
Непогано складаються справи в іншого бюджето- утворюючого підприємства Старокостянтинова — заводу залізобетонних шпал. Звісно, замовлень за останні роки поменшало, будують і ремонтують зараз не так багато. Однак директор заводу В’ячеслав Кучер не опускає руки і активно шукає закордонних замовників. Нещодавно був підписаний солідний контракт із Туркменістаном, тож робота кипить на підприємстві навіть у суботу — робітники поспішають виконати плани замовлень.
Загалом на заводі 383 працівники. Середня заробітна плата в межах 3600-3900 гривень. ЗБШ виготовляє бетонні конструкції для потреб залізниці (шпали, плити тощо). Випускають також бордюри, блоки, плитку — це так звані товари народного вжитку. Завод щорічно перераховує до місцевого бюджету близько двох мільйонів гривень. Співпрацюючи з місцевою владою, підприємство фінансує соціальну сферу. Неодноразово ЗБШ допомагав Старокостянтинівській районній лікарні, не забувають і про своїх земляків, які воюють у зоні АТО. Підприємство виділяло кошти на закупівлю сучасних бронежилетів. Дев’ять працівників заводу були мобілізовані і вже повернулися зі сходу, із зони бойових дій ще десять чоловік зараз зі зброєю у руках захищають Україну. Керівництво усіляко допомагає своїм працівникам, які пройшли і зараз перебувають в АТО. Заводчани отримують п’ятдесят відсотків надбавки до заробітної плати. Директор ЗБШ В’ячеслав Кучер каже, що з владою міста у них повне порозуміння і плідна спів- праця і підприємство завжди готове допомогти місту, чим може.
Перспективний інвестор
Найпотужніший інвестор, якого нещодавно міська влада «заманила» до Старокостянтинова – «Мегатекс Індастріал». У місто прийшов потужний бізнес, який спеціалізується на виробництві акумуляторів для авто. В минулому році завершилося будівництво першої черги заводу. В місцевих жителів було чимало побоювань стосовно цього підприємства з огляду на безпеку і шкоду навколишньому середовищу. Але ті на ділі довели старокостянтинівцям — підстави для хвилювання відсутні. «Мегатекс», оснащуючи своє виробництво, залучав передових виробників обладнання в галузі з усього світу (Південна Корея, Німеччина, Канада, Італія). Налагодженням обладнання займалися виключно закордонні спеціалісти. Власникам заводу це обійшлося у чималу копійку, але безпека — найголовніше. Тим паче, у «Мегатексу» вже є чималий досвід проектування і оснащення подібних виробництв.
Зараз на заводі вже працює 130 чоловік. Середня зарплата 4200 гривень. Поки що акумуляторний завод нарощує обсяги виробництва і завершує на- вчання персоналу. Невдовзі його продукція вийде на ринок, але підприємство вже сплачує податки. Тільки фонд оплати праці поповнює казну міста щомісяця на 160 тисяч гривень. Коли будівництво заводу повністю завершиться, на ньому працюватимуть більше тисячі працівників, а загальний товарообіг складатиме чотири мільярди гривень. А це, в свою чергу, мільйонні відрахування до казни Старокостянтинова.
Місцевій владі справді вдалося завести в місто справжнього інвестиційного кита. Перспективи його роботи дійсно дуже багатообіцяючі. Важливо і те, що інвестор виконує взяті на себе соціальні зобов’язання. Акумуляторний завод вже виділив 500 тисяч гривень на будівництво очисних споруд у мікрорайоні другого вокзалу. Відсутність каналізації для жителів цього району впродовж довгих років було, образно кажучи, прокляттям. Люди довго чекали, коли проблему зрушать з мертвої точки, мікрорайон буквально потопав у нечистотах. Завдяки спільним зусиллям міської влади та інвестора цю довголітню проблему «з бородою» нарешті вдасться розв’язати.
На сьогодні це дуже важливий показник, який чітко демонструє: міська влада на своєму місці.