Вже не перший рік смута і хаос панують на Полонському кар’єрі. Ситуація там склалася не з простих: на території кар’єру діють різні фірми, деякі з них мають величезні проблеми і борги пна усіх фронтах, чимало колишніх працівників багато років не бачили зарплатні, повноцінні роботи фактично не ведуться, кілька структур загралися у змагання за контроль над багатими надрами полонського кар’єру. І все це спричиняє соціальну нестабільність високої напруги.

Криза базового підприємства
Основне виробництво, яке діє на базі кар’єру, – «Полонський гірничий комбінат», (ПГК). У 2013 році підприємство викупив російський бізнесмен Віктор Сізов. За неофіційною інформацію, купівля обійшлася йому у 60 мільйонів гривень. Попередній власник, доволі відома в області людина, уклав вельми вигідну угоду. Сізов давно, ще з початку «двотисячних», спів-працював з «ПГК», реалізуючи продукцію комбінату в Росію. Піком взаємовигідних відносин і продажів продукції став період підготовки РФ до Олімпіади в Сочі. Тож росіянин вирішив, що, маючи налагоджені зв’язки і логістику, купівля полонського комбінату стане вигідним капіталовкладенням. Тим паче, у бізнесмена були амбітні плани щодо освоєння бізнесу з ремонту доріг в Україні. Але амбіції і задуми розбилися об жорстоку реальність.
Чи сам пан Сізов не догледів, чи дійсно, як він заявляє, що його обманули, але купівля «ПГК» і для нього, і для кар’єру обернулася катастрофою. Після придбання підприємства з’ясувалося, що на ньому «висить» значно більше боргових зобов’язань, ніж здавалося. Окремим «контрольним» ударом стала наявність кредиторської заборгованості перед «Брокбізнесбанком» на два мільйони доларів. До того ж, серйозно впав попит на продукцію комбінату. На період з 2013 до 2014 року збут зменшився у дев’ять разів!
Невдовзі «Брокбізнесбанк» зажадав повернення кредиту і звернувся до суду. Фактично з 2014 року починається калейдоскоп подій, які викликали загальний хаос. Виробництво завмерло. Найбільш проблемним моментом у цій ситуації є те, що бізнесова битва за надра і бездіяльність державних органів призвели до того, що більше сотні працівників роками на бачать зарплат. Трударі залишилися без грошей і чітких перспектив на майбутнє.
Схема Сізова
Отже, після купівлі «Полонського гірничого комбінату» росіянин потрапив у вельми непросту ситуацію. Банк вимагає гроші, підприємство зупиняється, а Державна виконавча служба арештовує майно. Але у тому ж 2014 році «лопає» «Брокбізнесбанк» (який раніше належав відомим на Хмельниччині братам Бурякам). Кредитний портфель фінустанови переходить до Фонду гарантування вкладів. Фактично, держава стає утримувачем боргів.
Сізов вирішує вийти із ситуації таким чином: створює нову структуру на базі полонського кар’єру (ТОВ «Полонський щебеневий кар’єр») і через неї намагається відновити діяльність, у подальшому витягуючи з боргової ями «ПГК». Бізнесмен планує вкладати інвестиції, для цього він звертається до міської ради з проханням передати землю «ПГК» в оренду його новій компанії. Звучать обіцянки про інвестиції в мільйони доларів. Але виникає конфлікт: міська рада в 2015 році виносить на розгляд сесії питання про передачу землі кар’єру, але не фірмі Сізова, а іншій структурі, нещодавно створеній «Полонській гірничій компанії» (фірма з уставним капіталом в одну тисячу гривень!).
Розгортається конфлікт і скандал: у структури Сізова намагаються забрати з користування кар’єр (земельна ділянка 158,8 га) і передати його сумнівній, тисячогривневій структурі, бо міська рада, бачите, не повірила у чесність обіцянок бізнесмена і підозрювала, що він хоче почати з «чистого аркуша», поховавши усі старі борги разом з «Полонським комбінатом». У час арештів майна «ПГК» і судових тяганин, як під час будь-якої «смути» на території кар’єру, виникають нові структури сумнівного походження, які теж починають свою гру, за надра.    
Фактор Мартинюка   
Одна з нових фірм, вже згадана «Полонська гірнича компанія», директором якої є не невідомий Володимир Мартинюк – власник кількох фірм-банкротів на базі Старосинявського гранітного кар’єру («Граніт капітал», «Український гірничий комбінат» «Подільський граніт»). Останнє «дітище» Мартинюка «Синявські граніти», перебуває на стадії ліквідації. Майже дві сотні чоловік через суди добиваються виплати заборгованої зарплатні. Інша компанія, яка зайшла на полонський кар’єр – ТД «Укрімпап», зареєстрована на Андрія Касянова і Богдана Мартинюка (до її ролі ми ще повернемося). Структури Мартинюка виникли саме у «підходящий» момент – час судів і арештів майна. З подачі Державної виконавчої служби «Гірнича компанія» і «Укрімпап» взяли майно і продукцію боржника на відповідальне зберігання. Тобто в один момент фірми Володимира Мартинюка отримали повний контроль над ситуацією, вони «зберігали» майно і охороняли територію кар’єру.
У Полонному пан Мартинюк з’явився не просто так. Є інформація, що він із самого початку співпрацював із Сізовим. Їх пов’язували старі робочі відносини, а сам Мартинюк мав певні борги перед росіянином. Подейкують, Сізов сам запросив його до спів-праці, але все це обернулося непередбачуваним результатом. Отримавши контроль над усім, структури Мартинюка почали вивозити з кар’єру арештовану ДВС продукцію «Полонськго гірничого комбінату». Виконавча служба передала готову продукцію на зберігання «Укрімпапу». План ДВС полягав у наступному: арештована продукція боржника продається на аукціонах і за отримані кошти виплачуються борги по зарплаті. За даними служби, загальний борг «ПГК» перед своїми працівниками складає 2 мільйони 273 тисячі гривень. Але з’ясувалося, що арештована продукція зі «зберігання»... зникла. Справедливо можна сказати, що ті, хто непідконтрольно і незаконно вивіз арештовану продукцію, фактично, обікрав трударів, які мали б отримати зарплатню за продаж майна боржника.
Безкарні крадії
Зараз важко сказати, скільки саме продукції було вивезено з території полонського кар’єру. Є різні оцінки і цифри, збитки від незаконного вивезення гірничої маси можуть складати майже 10 мільйонів гривень. Наразі у ДВС є опис конкретних п’яти тисяч тонн щебня, який хмельницькі примуси заарештували на початку 2015 року. З цих 5000 тонн залишилося лише 880. Вже не кажучи про продукцію, яка не була зазначена, описана і виміряна, цей «облікований» щебінь теж «здимів». Управління юстиції у Хмельницькій області зверталося до правоохоронців із заявою про вчинення злочину. Є документи, підписи цілком конкретних людей, які приймали майно на зберігання, отож бери і заганяй у буцегарню з чистою совістю і очевидними фактами. Але районна поліція досі мовчала, як риба. Лише нещодавно ця справа перейшла на контроль в обласне управління. Що буде далі – покаже час.
Загалом же, згідно з перевіркою Хмельницької облдержадміністрації, різні структури, у тому числі напряму пов’язані з паном Мартинюком, за 2015 рік замовили у залізниці 766 вагонів на полонський кар’єр. З огляду на кількість вагонів і середньозважену ціну гірничої маси виробництва «ПГК» мова і справді йде про непідконтрольне вивезення продукції на мільйони гривень.
Для реалізації арештованого майна у ДВС залишився лише відсів, який красти не стали. Але дуже дивує оцінка, за якою продукцію реалізують на аукціонах – 1,80 гривні за тонну. По суті  — за копійки.
У всій цій ситуації виникає колосальна кількість запитань до правоохоронців, які закривали очі на протиправні дії фірм Мартинюка, про які були повідомлені давно. Маса питань і до юстиції з виконавчою службою (в першу чергу до поперднього керівництва): якість опису майна, обрання зберігачів – не витримують ніякої критики. Є претензії і до органів місцевого самоврядування, особливо Полонської РДА, яка спостерігала за ситуацією, тримаючи руки в кишенях. Що було в тих руках і кишенях — дуля чи долар — одному Богу відомо.
Повністю розібратися у ситуації і знайти з неї вихід намагаються у Хмельницькій ОДА. Питання «ПГК» перебуває на особистому контролі т. в. о. заступника голови облдержадміністрації Олега Гуменного. 9 червня Олег Вікторович провів чергову нараду і жорстко поставив вимоги державним органам у стислі терміни розібратися з усіма проблемними моментами. Найбільше запитань і вимог до правоохоронців, які мають дати належну оцінку вищеописаним діям. Але, зауважив Олег Гуменний, адміністрація нікому не дасть спокою, поки конфлікт не вирішиться, і викрадене, а чи розтранжирене майно й продукція кар’єру не будуть повернуті.
Версія  
Корінням проблем на «Полонському гірничому комбінаті» й усіх підкилимних баталій бізнесових структур є кредит «Брокбізнесбанку». «ПГК» відкрив кредитну лінію ще у 2008 році. Дуже цікаво, що у 2011 і 2013 роках були підписані додаткові угоди по кредиту. Гарантом боргового зобов’язання полончан виступив «Шепетівський гранкар’єр «Пронекс». Зараз там також дуже важка ситуація, і про неї піде мова у наступній публікації. Шепетівський кар’єр під гарантію іпотеки заклав свій майновий комплекс. Чомусь до 2014 року (хоча кредитна лінія була розписана до 2011 року), банк не задавав жорстких запитань щодо кредиту, а тепер через суд вимагає стягнути з боржників майже 100 мільйонів гривень!
Вже є рішення суду і майнова оцінка – у відшкодуванні боргу. З подачі позову «Брокбізнесбанком», на торги мають виставити майно «Пронекса», яке оцінили всього у сім мільйонів гривень! Арештоване майно шепетівчан, як ви вже здогадалися, перебуває на зберіганні... «Полонської гірничої компанії» пана Мартинюка! До речі, в Шепетівці, як нещодавно в Полонному, вже створена «Шепетівська гірнича компанія», де фігурують знайомі прізвища.
З огляду на діяльність структур Володимира Мартинюка, ту безпечність, з якою він діяв, можна припустити, що гру довкола «Полонського комбінату» і «Пронекса» ведуть на дуже високому рівні. Мартинюк, що цілком очевидно, гравець не самостійний.
Тепер зрозуміло, що росіянина Сізова «розвели» з самого початку. Кредит банку спрацював, як міна уповільненої дії. Ймовірно, що інтригу довкола двох кар’єрів розігрують брати з відомим прізвищем, які зараз активізувалися після вимушеної паузи у 2014 році.
Це, звісно, оцінки і здогадки, і загалом бізнес-інтриги – поле діяльності впливових гравців, які можуть дозволити собі крупні і серйозні комбінації. Нас же, в першу чергу, хвилюють інтереси простих робітників, які виявилися заручниками обставин. Судіть самі: трудівники не можуть отримати чесно зароблені гроші, вчасно і спокійно вийти на пенсію. Людям навіть нема кому видати довідки про те, що їм не виплачують зарплатню, аби занести ці папірці в ЖКГ, де вже погрожують відключенням газу і світла за борги.
Ситуація з «Полонським гірничим комбінатом», на жаль, є показовим прикладом того, як в нашій державі ведуть бізнес, працюють органи державної влади і правоохоронні структури, а страждають від усього цього «маленькі українці».