Саме так, бо ванна з 1 липня після підвищення тарифів на гарячу воду стає задоволенням не для бідних. Ви не задумувалися, яка  кубатура стандартної ванни? 200-250 літрів, отже, набравши ванну, відтепер ви змушені віддати державі гривень п’ятнадцять-двадцять. Поки помився — ще десятку приготуй. А порахуйте, скільки уся родина використає у «ванний день».  А може, взагалі треба відмовлятися від такої «розкоші»? Душ – вихід із ситуації. А ще краще — холодний душ. До речі, дехто зі знайомих вже давно саме так заощаджує пенсійні копійки, не дозволяючи собі поніжитися у теплій воді.

На жаль, на момент написання матеріалу не всі сайти теплопостачальних організацій повідомили, скільки ж ми платимемо за послуги з початку другого півріччя, у тому числі поки мовчить і сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Але й наявних цифр достатньо, аби зрозуміти, — купатися доведеться в річці. Найдешевші послуги в області має комунпідприємство «Південно-Західні тепломережі». У першому півріччі за кубометри гарячої води абоненти котельні, що мають рушникосушильник, сплачували 34,51 гривні, у другому — 66,35. Тобто отримали майже дворазове зростання. Схожа ситуація і на КП «Хмельницьктеплокомуненерго» — з 37,04 гривні збільшилися до 70,45 гривні. Кам’янчанам підприємство «Міськтепловоденергія» подаватиме воду по 77,74 гривні за куб. Є підозра, що ситуація у Волочиську та Старокостянтинові буде ще гіршою, бо й до підвищення тарифів містяни платили понад сорок гривень за кубометр гарячої води, тому їм треба орієнтуватися на вісімдесят!
Але якщо із заощадженням води якось можна впоратися, то що ж робити з опаленням міських помешкань? Як не крути, а батареї грітимуть та вам виставлятимуть рахунки. Вже минулої зими гаманець суттєво схуднув, коли треба було розраховуватися за опалення. Що ж очікується для майбутньої? Знову найкращі для споживача тарифи у «Південно-Західних тепломереж»: торік вони становили 552,05 гривні за гігакалорію, у майбутньому — 1144,72 гривні. «Хмель-  ницьктеплокомуненерго» отримало тариф, який перевищує 1200 гривень, «Міськтепловоденергія» — більше 1300. Можна лише поспівчувати мешканцям Волочиська, Старокостянтинова, Славути та Шепетівки. Хоча НКРЕКП офіційно ще не оприлюднив цифр для них, але очевидно, що вони будуть більші за хмельницькі чи кам’янець-подільські, бо й раніше вони сплачували на 15-20 відсотків більше, ніж в обласному центрі.
Вартість гігакалорії — дещо абстрактна цифра: більш зрозумілою видається тариф за опалення квадратного метра житла. Отже, як вже йшлося, в Хмельницькому найнижчі в області розцінки, але й вони вражають. Тепло від «Південно-Західних тепломереж» обійдеться в 25,4 гривні за метр квадратний квартири, від «Хмельницьк-         теплокомуненерго» — 27,93 гривні (зростання понад два рази). І тепер порахуйте, скільки треба віддати коштів за опалення невеличкої трикімнатної квартири площею в шістдесят квадратів. Понад півтори тисячі гривень на місяць! Тобто у райцентрах ця сума може становити й дві тисячі! Це нормально? Скажіть, за середньої зарплатні в області 3,8 тисячі (це без урахування сплати податків) лише за тепло 1,5-2 тисячі справедливо? Клепка в наших очільників є?
А тепер з’ясуємо, хто ж підписує документи із цими божевільними тарифами? Дмитро Вовк — керівник НКРЕКП, 26-річного віку. Слово честі, на особистості не переходили б, якби не підпис саме цієї особи під тарифами, від яких найближчим часом усі українці й собі завиють вовками. Чому варто звернути увагу на цю постать? Бо вкрай цікаві речі можна дізнатися про цього молодика, який ніколи не мав жодного стосунку до енергетики та газу. А працював у структурах Гонтарєвої та в московському представництві «Рошену». Де, до речі, за його офіційною декларацією, яку можна побачити на сайті НКРЕКП, заробив 2,052 мільйона рублів за позаминулий рік.
Причому навіть в «Рошені» були дещо здивовані, почувши про призначення молодика на посаду голови Нацкомісії: й досі на офіційному сайті компанії можна побачити дещо несподівану новину від 16 січня 2015 року. Аби не бути голослівними, процитуємо: «Компанія ROSHEN вважає призначення колишнього національного менеджера Дмитра Вовка Головою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), нераціональним. Дмитро Вовк дійсно був найнятий компанією на посаду національного менеджера з розвитку продажів у торгівельних мережах Росії у березні 2013 року. На даній посаді він пропрацював менше двох років і був звільнений у листопаді 2014 року з причини незадовільних результатів своєї діяльності, і не продемонструвавши високої кваліфікації на займаній посаді менеджера».
Ще раз наголосимо, газета б не переходила на особистості, але ця людина наразі проводить справжній тарифний геноцид. Слова не мої, а лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко,  а Юлія Володимирівна  як ніхто інший знає ціну газу й теплу. Тому й нещадно бореться за справедливі тарифи. Як бачимо, за інформацією «Рошен», він навіть не упорався з торгівлею цукеркою, а наразі займається продажем газу, електроенергії, тепла тощо в масштабах усієї держави!
Ми неодноразово писали, що тарифи на газ пораховані неправильно, бо в розрахунок закладений невірний курс валюти (завищений), некоректну ціну на імпортний газ (протягом року вона знижувалася) та помилкові обсяги споживання блакитного газу населенням (минулоріч вони були значно менші, ніж заклала у тариф Комісія). Чому ми усі терпіли грабунок у чистому вигляді через несправедливі тарифи минулого року? Чому терпимо й надалі?
Ви звернули увагу, як він нещодавно по телебаченню розповідав, що в ціну на електроенергію закладається вартість вугілля в Роттердамі плюс доставка. Це ж абсурд! Можна прочитати багато аналітичних статей про кричущу несправедливість такого підходу, але це наразі не наша тема. Лише кілька тез. Чому в Роттердамі, а не в Ризі, де дешевше? Чому не в Польщі, де профіцит вугілля і вони радо нам продадуть його дешевше заявлених 1500 гривень за тонну? Про вітчизняне вугілля, яке удвічі дешевше, взагалі промовчимо. А от про вітчизняний газ ні!
Отже, НКРЕКП вирішила встановити «справедливу» ціну на газ в Україні, прив’язавши її до ціни на німецькому хабі NCG (орієнтуватися на ці ціни  так само, як продавати бабусям картоплю, зваживши на ціну бараболі на якійсь нью-йоркській біржі, або молоко — із урахуванням спотових контрактів в якомусь Улан-Баторі. Мабуть, і Дмитро Вовк на попередній роботі у корпорації «Рошен» розповів її власнику баєчки про, скажімо, ціни «на  какао на біржі Макао», тому його кар’єра швидко й закінчилася). Нехай і в Німеччині, хай і з доставкою, транспортуванням, постачанням, ПДВ, вийшла ціна 6879 гривень за тисячу кубів. Нехай, не будемо сперечатися, що імпортний газ саме так і коштує. Але все ж, де подівся вітчизняний газ??? Була інформація, що його ціну піднімуть у три з хвостиком рази до 4,8 тисячі гривень (якщо таке трапиться, то будемо аналізувати, куди ж пішли ці десятки мільярдів гривень навару), але наразі на сайті НКРЕКП чітко зафіксовано — 1590 гривень за тисячу кубів платять ПАТ «Укргазвидобування». Різниця добре помітна? 6,9 тисячі для нас і 1,6 тисячі для видобувника? Ау, де вітчизняний газ у тарифі? Лише ця компанія видобуває більше сорока відсотків від нашої потреби (за якими тіньовими схемами реалізується інший український газ — взагалі загадка). Якщо не ігнорувати наше блакитне паливо, то тариф треба як мінімум у півтора раза зменшити.
Другий рік поспіль Нацкомісія маніпулює тарифами, роблячи їх вкрай непрозорими. Торік ми змовчали та проковтнули тарифний грабунок. Не певен, що цього річ вдасться утриматися від якихось дій, бо фізично сплатити за такими розцінками на газ, тепло, воду та електроенергію неможливо.