Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 1261

Якщо відверто, ситуація із зарплатними боргами в області значно покращилася. Ми вийшли на друге місце в Україні (після Буковини) за розміром невиплаченого — залишилося повернути людям лише 4,3 мільйона гривень, поінформував на засіданні заступник голови облдержадміністрації Володимир Кальніченко. За перший квартал борги повністю погашено на восьми підприємствах на суму, що перевищує три мільйони. Значним борг залишається на ДП «Нігинський кар’єр» — 866 тисяч гривень. Але, зважаючи на всі перипетії, про які неодноразово писали «ПВ», пов’язані зі звільненнями-призначеннями керівника кар’єра, це й не дивина. Якщо підприємство залишать у спокої, то є впевненість, що із боргами воно впорається.

Хоча чи залишать? Як розповів на зустрічі керівник виробництва Микола Ткач, знову виникла проблема із залізницею. — «Де поділися вагони?», — риторично запитав він. Ще один головний біль директора: сусідній кар’єр, який належить до структур нашого найбільшого донбаського олігарха, зазіхає на їхнє родовище.
А тут ще й податківці тиснуть боргами: станом на 1 червня статистика показує 20,3 мільйона заборгованості до бюджету. Аргументи Миколи Ткача, що підприємство переплатило за невикористані ресурси мільйони гривень до бюджету, що варто провести залік цих коштів, наразі на столичних податківців не діють. Також податківці «відзначилися» в справі щодо Летичівського районного споживчого товариства. Його керівник Оксана Коломієць розповіла, ледь не зі сльозами на очах, що їм впаяли півмільйонний штраф за невчасний перехід на касові апарати. А продавчині споживспілки банально «бояться» цих апаратів. Між тим, саме ця структура здійснює торгівлю найнеобхіднішим у, як би це коректно висловитися, не дуже перспективних селах. Де п’ятдесят-вісімдесят дворів. Куди приватний бізнес не зайшов і не прийде, бо прибутків обмаль. Де люди не мають іншої можливості купити хліб, окрім в точках продажу споживчого товариства. Якщо задавить штрафом податкова Летичівську споживспілку, то що, сама хліб постачатиме людям?
Краще б податкова разом з усією владною вертикаллю поглянула та розібралася із конкурентним середовищем у Городоцькому районі, а саме — в курортній зоні. На засіданні це питання обговорювали. І хоча до кінця воно не прояснене, але ж очевидно, що є певні негаразди. Річ у тім, що водопостачанням там займається (якщо поглянути узагальнено та спрощено) один з санаторіїв, і знаєте, яку ціну за послугу він виставив іншому — ДП «Оздоровчий комплекс «Поділля» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»? Водопостачання — близько 26 гривень за куб! Водовідведення — 27 гривень! І це не в безводній Сахарі, а поруч із Сатановим! При цьому, як ішлося на засіданні, середня ціна в області на водопостачання становить вісім гривень, водовідведення — сім.  Звісно, є над чим попрацювати-проаналізувати-з’ясувати, чому душать санаторних конкурентів? Володимир Кальніченко дав доручення «копнути глибше» це питання; створити робочу групу із залученням усіх необхідних структур, аби вивчити тарифотворення у Городоцькому районі. Бо, мабуть, досвід «старших товаришів» із Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які вигадують брехливі тарифи на газ, тепло та електрику, впав на благодатний ґрунт у Сатанові, й вирішили щось захмарне для конкурентів установити. Тарифи для курортів мають всебічно проаналізувати. (Якщо ми вже згадали про НКРЕКП, то зазначимо, що інформацію про їхні нові тарифи надрукуємо, як тільки вони з’являться на офіційному сайті. Заразом і згадаємо, що колись враховували й ціну на вітчизняний газ, який несподівано зник із розрахунків Комісії).
На засіданні нашої, а не київської, комісії, якщо згадати її назву, не могли оминути увагою й зарплатні борги на інших підприємствах. Особливу увагу цього разу привернули до діяльності ПАТ «Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство», що у Летичівському районі. На початку року його борги перед працівниками становили 338 тисяч гривень, нині — 271 тисяча. Доручення за результатами засідань (а підприємство двічі розглядалося на комісії торік, ще один раз у лютому поточного року) не виконані, затверджений графік погашення зривається, зазначив Володимир Кальніченко. Пояснення представника рибгоспу, мовляв, сезонна робота в них, а члени комісії начебто не розуміють специфіку роботи рибалок, викликало хіба здивування.
Наша область, будемо відверті, здебільшого аграрна, а тому сезонність — це подільська специфіка, на ній розуміються всі керівники. Але чомусь цей фактор не заважає вправно виплачувати зарплатню в інших агроформуваннях, в яких так само присутні періоди посадки, вирощування, збору та продажу врожаю. Чим настільки принципово відрізняється рибоводна сфера за сезонністю від, скажімо, вирощування пшениці — важко сказати. Всі спроби представника господарства пояснити неможливість платити людям (між іншим, офіційно там виплачують лише 1422 гривні, наприклад, за квітень місяць; а фонд оплати праці становить лише 38,4 тисячі) викликали лише скепсис у членів комісії. Володимир Кальніченко із посмішкою прокоментував ситуацію з рибою: «Крокодил не ловиться» та порадив подумати над варіантом продажу підприємства, якщо не виходить господарювати так, аби платити людям за зароблене.