Виконуючий обов’язки генерального директора ПАТ «Хмельницькобленерго» Олег Іванович Козачук очолив компанію у березні цього року. І хоча він свого часу працював у Летичівському РЕМ та начальником відділу управління якістю товариства, та на посаді першого керівника доводиться по-новому поглянути як на перспективні напрямки розвитку, так і на розв’язання поточних проблем компанії. Саме про це і йдеться у нашій сьогоднішній розмові.
МОНОПОЛІСТ ЗОВСІМ НЕ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ ПРАЦЮВАТИ ЕФЕКТИВНІШЕ
— Олеже Івановичу, характерною ознакою компанії «Хмельницькобленерго» в останні роки була реалізація масштабних проектів. Над чим працюєте у цьому році?
— Ми зараз перебуваємо на такому перехідному етапі, коли чітко визначено, що нарешті буде приватизація. Але для того, щоб вона справді відбулася, потрібно провести інвентаризацію та оцінку основних засобів, пройти фінансовий аудит. У нас 70,001 відсотка акцій компанії належить державі в особі Фонду державного майна України. У залежності від того, в яку суму оцінять цю частку акцій, така й буде стартова ціна. Ми проводимо повну інвентаризацію і переоцінку й маємо отримати висновок фінансового аудитора про нашу фінансову звітність станом на 30 червня. А це досить великий обсяг інформації. Цей процес досі ще не завершений. Але у засобах масової інформації з’явилося повідомлення, що голова ФДМУ назвав вартість пакету нашої компанії: близько 30 мільйонів доларів.

 

— Але у компанії робота на перспективу не обмежується лише підготовкою до приватизації...
— Другий напрямок це те, що прийнято рішення про перехід компанії на так зване стимулююче тарифоутворення. Національна комісія регулювання електроенергетики і комунальних послуг наполягає на тому, щоб цей перехід відбувся з 1 жовтня, і тому ми робимо все, щоб встигнути до цієї дати. Це робиться для того, щоб підвищити вартість компанії в очах потенційного інвестора. Ми маємо початкову оцінку вартості пакета, про яку я згадував. Але вартість пакета тієї компанії, яка працює в умовах тарифоутворення «Затрати +», одна, а коли показати потенційному інвестору, що буде запроваджено стимулююче тарифоутворення, то ця вартість може зрости й уп’ятеро.
— А чим відрізняється стимулююче тарифоутворення від нині діючої системи?
— Ми зараз працюємо за тарифоутворенням під назвою «Затрати +». Про що йдеться? Монополіст природної монополії подає пропозиції про витрати, які необхідні, аби підприємство функціонувало. Так роблять обленерго, газопостачальні підприємства, теплоенерго і водоканали. Далі НКРЕ КП розглядає ці пропозиції, щось викидає, щось додає і врешті виходить певний розмір тарифу. І потім монополіст рік живе більш-менш спокійно, витрачаючи те, що передбачає тариф, на зарплати, податки, ремонти, інвестпрограму і тому подібне. Що в цій системі найнегативніше? А те, що будь-якому монополісту вигідно включити до тарифу якомога більші затрати. І як тільки цей тариф затверджений, то монополіст зовсім не зацікавлений працювати ефективніше. Бо якщо виконати всі роботи якісно і за меншу суму, то наступного року виділять саме таку суму і ні гривні більше. Виходить, що за намагання працювати ефективніше монополіст двічі покараний. І це відбувається в усій країні зі всіма постачальниками послуг.
Але найгірше те, що ця система ще й не стимулює власника вкладати кошти в мережі. Чому? Та тому, що все, що він вклав, фактично пропадає. Бо отримати вкладені кошти уже неможливо, навіть через прибуток. Тому рівень зношення інфраструктури нині складає від 60 до 90 відсотків. А при стимулюючому тарифоутворенні інвестор зацікавлений вкладати у свою компанію і працювати ефективніше, бо різниця між запланованою сумою на проведення відповідних робіт і фактичними витратами є його прибутком. До того ж рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі передбачає ставку рентабельності на базу активів 19,11 відсотка. По суті це кошти, які будуть повертатися власнику із вкладених в інфраструктуру. Але в цьому стимулюючому тарифоутворенні є обмеження, пов’язані із технічними показниками, щоб можна було кількісно і якісно оцінити, чи справді ефективно вкладені кошти, чи зменшуються перерви у постачанні електроенергії. Якщо ці показники збільшуються, то тариф зменшуватиметься. Більшість розвинених країн працюють саме за таким стимулюючим тарифом. Тому з 1 жовтня на цю систему має перейти шість державних і шість приватних компаній. Цей перехід уже кілька разів відкладався, але однозначно він відбудеться і з часом призведе до підвищення якості послуг, що надаються, і до покращення інфраструктури. А оскільки введення цього тарифоутворення іде паралельно із впровадженням нової моделі ринку електричної енергії, то в результаті з’явиться конкуренція між енергопостачальними компаніями і, відповідно, буде зростати й якість послуг для споживача.
ЗНАЧНО БІЛЬШЕ ПЛЮСІВ, АНІЖ МІНУСІВ
— Але будь-які зміни мають не тільки позитивні, але й негативні сторони. То чого чекати споживачам електроенергії у найближчий час?
— Так. І в цьому процесі переходу на нове тарифоутворення є однозначний мінус для споживача на початковому етапі. Це – неминуче підвищення тарифу. На мою думку, воно складе не більше 10-15 відсотків. Але і це болісно для споживача, враховуючи нинішній розмір тарифу на електроенергію. Та якщо якісно захистити малозабезпечених, то ми матимемо значно більше плюсів, аніж мінусів. Тому одне з головних завдань енергопостачальних компаній, по-перше, врахувати помилки, допущені при впровадженні нової моделі у газовому секторі. А в ній передбачалися вимоги другого енергетичного пакету. Коли буде впроваджуватися нова модель енергоринку, то потрібно виконувати вимоги третього енергопакету. У чому різниця? Другий енергопакет дозволяє компанії з розподілу бути власником постачальної компанії. На жаль, в тому числі і через цю норму поки що на газовому ринку не з’явилася велика конкуренція, яка очікувалася. Немає і незалежності постачальника від компанії з розподілу. Тому це враховується у третьому енергопакеті, відповідно до якого компанія з розподілу юридично ніяк не може мати якийсь стосунок до компанії з енергопостачання.
Нова модель має призвести до появи конкуренції між енергопостачальними компаніями. Тому що у всіх будуть рівні умови у передачі електроенергії. Тобто, буде компанія з розподілу, яка залишатиметься природним монополістом, але жорстко контролюватиметься регулятором. І вона надаватиме рівний безперешкодний доступ для всіх постачальних компаній. Відповідно у собівартості їхньої діяльності ця складова затрат на передачу електроенергії буде абсолютно однакова. А далі постачальник повинен думати, чому споживач має піти саме до нього. Але головний стимул — зниження собівартості витрат, щоб мати можливість встановити нижчий тариф для споживача.
Це той стимул, який сприятиме зменшенню тарифної складової і підвищуватиме якість надання послуг. Адже інвестор-власник буде зацікавлений вкладати кошти в інфраструктуру, модернізовувати мережі, підстанції, підвищувати надійність електропостачання і його ефективність, знижувати собівартість, і, відповідно, рано чи пізно почне знижуватися тариф і підвищуватися ефективність економіки як окремо взятого підприємства, так і економіки держави загалом. Без цього не може бути ні стабілізації, ні зниження тарифу. Цей шлях здолали практично всі країни східної Європи та Балкан. Як приклад можу навести повідомлення про нещодавнє зниження тарифів на газ та електроенергію у Польщі. Але це можливо тільки за умови запровадження стимулюючого тарифоутворення і переходу на приватну форму власності.
— Олеже Івановичу, скільки часу знадобиться, аби споживач на собі відчув позитивний результат запровадження цих реформаторських змін в енергетиці?
— На сайтах Енергоринку, НКРЕ КП, НЕК «Укренерго» є досить чіткий план нової моделі ринку, яка дуже тісно пов’язана із впровадженням стимулюючого тарифоутворення. І цей план розрахований на два роки. Отож, при наявності політичної волі і якісній роботі всіх учасників ринку, я не бачу причин, щоб не вписатися у ці рамки. Тобто, два роки — це абсолютно реальний час, за який ми можемо навести лад із тарифами, вийти на якийсь певний рівень, після чого розпочнеться обґрунтоване їх зниження.
ЯКЩО ТИ ДОБРЕ СПРАЦЮВАВ, ТО САМ СЕБЕ КАРАЄШ...
— А що передбачає інвестиційна програма компанії на 2016 рік?
— Я хотів би почати з виконання інвестиційної програми 2015 року, оскільки вони з одного боку взаємопов’язані, а з іншого — буде можливість їх порівняти. Минулого року компанія вперше за досить тривалий період часу виконала інвест- програму у розмірі 70 мільйонів гривень на сто відсотків. Тобто, все, що ми планували, виконали. Так, за 2015 рік більше, ніж на сто відсотків розрахувалися з Енергоринком і перед ним більше немає заборгованості. А таких компаній в Україні одиниці. Розрахунки споживачів за спожиту електроенергію склали 98,72 відсотка. Минулого року ми на 102 відсотки виконали програму капітальних ремонтів. Найбільшим проектом ін- вестпрограми 2015-го у нас було введення в дію підстанції 110/10 кВ «Прибузька». Це показовий об’єкт навіть у межах України, бо таких підстанцій є тільки три: дві у Львові і одна у Києві. Вона з лютого введена в експлуатацію і має досить добрі технічні показники.
На цей рік у нас заплановано 68 мільйонів гривень на інвестиційну програму і 49 мільйонів гривень на капітальні ремонти. Намічено секціонування підстанції Лісові Гринівці, продовження реконструкції підстанцій «Дунаївці» і «Жилинці», реконструкція трансформаторних підстанцій 10/0,4 кВ. На жаль, це мізерні кошти, у порівнянні з тими, які потрібні для технічного переоснащення компанії і підтримання в належному стані наших мереж.
Але з виконанням інвест- програми у нас виникла дуже велика проблема. Справа у тому, що «Хмельницькобленерго» минулий рік закінчило з чистим прибутком у 38,8 мільйона гривень. Оскільки більше 70 відсотків акцій у нас належать державі, а нині діє постанова Кабміну, у відповідності до якої державні підприємства мають 75 відсотків від чистого прибутку сплачувати державі, то 20,4 мільйона гривень ми 30 червня й перерахували. А що відбувається далі? Ми маємо інвестиційну програму і передбачені кошти на капремонти. Так як цих 20 мільйонів ніде у нас не передбачені, то є постанова НКРЕ, у якій вказується, що у випадку виплати дивідендів державі ці кошти вважаються обґрунтованим недовиконанням інвестиційної програми. Але у нас є ще 30 відсотків акцій міноритарних акціонерів. І якщо по державній частці є рішення, що це обґрунтоване недовиконання, то по міноритарних немає. До того ж ми не мали звідки й не мали підстав заплатити їм дивіденди (а це ще близько 15 мільйонів гривень) за 2013, 2014 і 2015 роки, то й не заплатили. А зараз уже є судові рішення, які зобов’язують виплатити ці кошти. І це вважається необґрунтованим невиконанням інвестиційної програми. Це не означає, що інвестпрограму 2016 року ми не виконаємо. Виконаємо, але для цього потрібно буде вишукувати додаткові кошти. В цьому унікальність нашої компанії, бо державні підприємства або неприбуткові, або ж отримують прибуток не більше п’яти мільйонів гривень. Відповідно, вони цієї проблеми не мають. А у нас великий прибуток і стовідсоткове виконання інвестиційної програми та капітальних ремонтів. От і виходить, якщо ти добре спрацював, то сам себе караєш...
— Складається враження, що той, хто створював цю систему, не передбачав прибутковості компанії у таких розмірах?
— Саме так. І раніше цієї проблеми не існувало. Бо компанія сплачувала державі лише 30 відсотків чистого прибутку. Але віддати 75 відсотків і забезпечувати нормальну роботу компанії дуже складно. Ми, звичайно, працюємо, і якщо перейдемо на стимулююче тарифоутворення чи відбудеться приватизація, то ця проблема взагалі зніметься. Але сьогодні вона стоїть дуже гостро...
не виходячи
з дому…
— Олеже Івановичу, у «Хмельницькобленерго» питанням підвищення якості обслуговування споживачів завжди відводилося особливе місце. Що робиться в компанії, аби продовжити цю традицію?
— Це дуже важливий елемент у діяльності компанії. Тому навіть роботу Кол-центру ми організували так, щоб максимально скористатися можливостями, які він забезпечує. Так ми диспет- черські всіх районів електромереж перевели на Кол-центр. Тобто, якщо раніше у РЕМі було відключення і його могли не зафіксувати і не показати, то тепер це неможливо, бо йде звернення прямо на Кол-центр і ми одразу ж його ідентифікуємо, ставимо заявку на виконання і відстежуємо до тих пір, поки вона не буде виконана. Завдяки цьому вдалося виявити дуже багато таких проблем, які можна розв’язати навіть організаційно, а не технічно. Якщо брати з початку року, то найбільше звернень — 45 відсотків — пов’язані з якістю і надійністю електричних мереж. Близько 18 відсотків — це передача споживачами показів лічильників. Загалом з початку року до Кол-центру звернулося приблизно 160 тисяч споживачів. А ще 28 тисяч отримали інформацію в Кол-центрі в автоматичному режимі. Крім цього, звернення ми отримуємо також електронною поштою, аудіо- та відеоповідомленнями.
Ще одним важливим напрямком «осучаснення» роботи зі споживачами є пропагування тих можливостей, які відкривають сучасні технології. Я маю на увазі особистий кабінет споживача, яким, на жаль, нині користуються лише кілька тисяч подолян. А в нас же 548 тисяч споживачів! І якби довести кількість користувачів особистим кабінетом на сайті компанії загалом хоч би до 90 відсотків, то це радикально змінило б ситуацію з обслуговуванням споживачів. Це те, що працює в усьому світі і довело свою ефективність. Адже не буде потреби звертатися безпосередньо до сервісних центрів, аби отримати відповідну інформацію. А можна, не виходячи з дому, через мережу Інтернет побачити, які є нарахування, проконтролювати їх і навіть заплатити за електроенергію. Там же на сайті можна ознайомитися зі всіма новинами компанії, дізнатися про зміни, які стосуються тарифної політики, завантаження підстанцій чи плану закупівель, словом, отримати вичерпну інформацію про все, що стосується роботи компанії. Тому, користуючись нагодою, закликаю споживачів електроенергії активніше використовувати сучасні технології.