Мільйони селян сьогодні стали заручниками шалених цін на блакитне паливо. Десятиліттями у країні діяли програми газифікації сіл, донедавна людей переконували в доцільності та зручності газопостачання.
Проте не так сталося як гадалося. Селяни й досі пам’ятають виступ віце-прем’єра Павла Розенка, в якому посадовець застеріг українців від використання газу, який різко здорожчав.
Тож ми звернулися до жителів селища Гриців Шепетівського району, аби ті розповіли, як взимку обігрівали власні оселі і як думають вижити наступної зими. Світлана та Федір Подуфали передусім бідкалися, що доведеться сутужно з опаленням хати, бо ціни на газ тепер їм не по кишені.
«Газ торік не грів, полум’я було жовтого кольору, а не блакитного, тому включали його по максимуму. Газ горів, а батареї були холодними. А ще мені як медичному працівнику із 25-річним стажем, до того ж, інваліду другої групи, при тій владі на паливний сезон була пільга – 346 кубічних метрів газу – безкоштовно. У нових умовах спочатку скоротили пільгу до 241 кубометра, а з січня цього року пільги зовсім забрали, а натомість запропонували субсидії. При цьому обов’язково треба спалювати 516 кубічних метрів газу і за це платити 590 гривень», – розповідає Світлана Василівна.
Вихід із непростої ситуації селяни бачать в ощадливості й у використанні всіх підручних засобів. Аби зекономити кожну копійку з мізерної пенсії та ж сім’я Подуфалів збирає на обігрів ломаччя і різні патики, як тисячі інших селян у нашому краї. Бо ж купити на зиму дрова або вугілля – це занадто дорого для сільських мешканців.
Хоча заміна газового опалення у селі на вугілля та дрова є певною альтернативою. Мудрий і передбачливий той, хто в період суцільної газифікації зберіг грубки та печі. І є ймовірність, якщо будуть якісь дров’яні запаси, можна хоч якось обігрітися.
Найдешевшим паливом сьогодні є дрова. Їхня вартість – 400-600 гривень за кубометр. Однак, якщо негайно не впорядкувати вирубку лісу, – вже через десяток років від зелених масивів залишаться лише чагарники. Це пов’язано з промисловими контрабандистами, а в нинішній ситуації ще ускладнюють її натовпи браконьєрів-лісорубів, які заготовляють дрова для продажу населенню. Тож у подальшому ми розпрощаємося з українськими лісами дуже швидко. А це загрожує екологічними і економічними проблемами, які неминуче виникнуть у лісистих місцевостях. Звідси постає питання: де взагалі брати дрова для опалення своїх будинків сільським жителям?
Тож вижити, щоб не пропало ні копійки, ні кіловата електроенергії, ні калорії тепла можна за умов впровадження енергозберігаючих технологій. Передусім за рахунок утеплення будинків та квартир, у тому числі беручи так звані «теплі» кредити та встановлюючи лічильники на всі види послуг за рахунок їхніх постачальників. У конкретних умовах відповідно до типу місцевості існують інші варіанти полегшення тарифного тягаря і соціального захисту населення. До прикладу, можна використовувати екологічно чистий, перевірений століттями спосіб обігріву, – спалювати торф.
В одному знаючі люди, теоретики і практики мають рацію: використання альтернативних видів палива повинно бути продуманим, системним, поступовим і не мати нічого спільного з «шоковими методами». В умовах владної та фінансової децентралізації, коли сподіватися більше немає на кого, місцеві громади, в міру своїх можливостей, мають самі подбати про себе.
Gismeteo 
