За рівнем зарплати Хмельниччина посідає двадцяте місце серед областей України. Коли вкотре це почув на засіданні в облдержадміністрації, стало не тільки боляче за наших трударів та соромно за Подільський край, а й цікаво: за іншими рейтинговими показниками в нас теж погані справи? А може, в якійсь сфері Поділля серед лідерів?

Моніторингом соціально-економічного розвитку регіонів  займається Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Останні нещодавно оприлюднені дані — за перший квартал поточного року — можна побачити на сайті установи. І як би ми не любили свій край, треба належно прийняти «вирок» міністерства — є проблеми в області, ще й чималі, подекуди катастрофічні проблеми,  які не дуже-то  афішують місцеві чиновники.  До прикладу, в розділі «Економічна ефективність» Хмельниччина посіла аж… 21 місце з 25 (24 українські області та місто Київ). А що казати, якщо і промислове виробництво зменшилося, і будівельна активність впала. Більше того: ми звикли пишатися своїми аграрними здобутками. А що є насправді? Падіння!!! Індекс обсягу сільгоспвиробництва ледь перевищив дев’яносто відсотків. Так, «впала» більшість областей, але ж не на одну десяту, як Поділля!
Можливо, ви думаєте, що це ж йдеться про темпи, а от вал на Хмельниччині ого-го. Дійсно, якщо рахувати  агровиробництво на одного селянина, то цифра краща, але лише одинадцяте місце посідає наша область у рейтингу! Виходить,  гучні розмови про славетність наших здобутків на селі — міф, який експлуатує влада. Вкрай печально, але факт. За показником сільгоспвиробництва на одну особу ми значно «програємо» навіть промисловим Донецькій і Дніпровській областям. Що вже казати про справді аграрні Полтавську, Вінницьку, Черкаську, Херсонську області. Відставання може бути й удвічі, якщо порівняти, приміром, із Черкащиною.
І не варто думати, що так погано спрацював агросектор області лише у першому кварталі. За минулий рік індекс обсягу виробництва сільгосппродукції, порахований Міністерством, становив лише 87,7 відсотка. Це «забезпечило» області аж 22 друге місце (Київ за цим показником не обраховується). Знаєте, хто був ще гіршим? Лише… прифронтові Донецька та Луганські області. Тобто, вже другий рік цифри свідчать, що в агросекторі на Поділлі катастрофа, а маємо лише переможні реляції про славетний сільськогосподарський край. Може, вже варто правді в очі поглянути?
У розділі «Інвестиційний розвиток та зовнішньоекономічна співпраця» ми посідаємо дещо кращу позицію — 15 місце. Це здебільшого за рахунок інвестицій: уявляєте, Україна настільки втратила довіру міжнародних інвесторів, що Хмельниччина, наростивши обсяг залученого іноземного капіталу лише на два відсотки, посіла четверте місце у рейтингу. Гроші не йдуть в державу, де триває війна та відбувається імітація економічних перетворень.
А от за експортом на одну особу Поділля теж пасе задніх — 23 місце. Це знову камінь до городу наших промисловців та аграріїв, які не можуть продукувати належну кількість якісної продукції, що була б конкурентоспроможною на зовнішніх ринках. І знову не варто думати, що це цьогорічна тенденція: за підсумками минулого року ми замикали другу двадцятку рейтингу.
Розділ «Фінансова самодостатність» також вказує на цілу низку економічних проблем в області. У ньому ми випереджаємо лише Луганську та Донецьку  області (чи взагалі з частково поруйнованими регіонами не соромно рівнятися?), а також Полтавщину та Тернопілля. Тягне вниз у рейтингу катастрофічний стан із зайнятістю населення у віці від 15 до 70 років — 23 місце. Виявляється, підрахунок за міжнародною методологією дає зайнятість на рівні лише 52,6 відсотка. «Тінізація» економіки Поділля зашкалює. Й не варто говорити, що люди на заробітках, бо на Закарпатті, Галичині та Волині заробітчан не менше, а, найімовірніше, більше, проте відсоток людей не «в тіні» нарахували в міністерстві більше. Шалена тінізація краю призводить до того, що й показник зарплатні на Хмельниччині за перші три місяці року теж серед найгірших у державі. Витягує нас із глибокого провалля у цьому розділі лише відношення заборгованості із виплати зарплатні до фонду оплати праці. Нарешті з гордістю можемо констатувати: за цим показником ми перші в державі! Недарма працюють комісії з погашення зарплатних боргів, треба їм віднині з «тінню» розбиратися.
До речі, «пишні цифри» про шалене зростання доходів місцевих бюджетів — дуже відносний показник. Так, зростання є,  й доволі велике — 46,5 відсотка, але це ж відбувається по всій Україні, тому ми посіли за розміром зростання лише шістнадцяте місце. Є чим пишатися владі та фіскальним органам? А за доходами бюджетів у перерахунку на одну особу область взагалі на 21 місці...
Наступний розділ рейтингу  «Розвиток інфраструктури»  нарешті порадував: маємо цілком пристойне місце — сьоме. А за обсягами зданого в експлуатацію житла відносно кількості населення взагалі четверте місце! На жаль, у квартальній публікації немає доволі цікавого показника розвитку сільської місцевості — проникнення Інтернету в села. Проте він є у щорічному аналізі. Ситуація катастрофічна: Хмельниччина на 22 місці. Гірші від нас лише Луганщина та Полтавщина. Це ще один напрям, над яким серйозно треба задуматися владі: чому подільське село залишається не охопленим світовою павутиною? Між тим, в абсолютній більшості областей охоплення селян Інтернетом у два-три рази перевищує подільський показник.
Розділ моніторингу «Відновлювана енергетика та енергоефективність» також здебільшого засмучує — шістнадцяте місце.
Для чого робили аналіз моніторингу? Останнім часом нас дуже часто намагаються ввести в оману: АТО — замість війна; справедливі тарифи — а не безсоромний грабунок; успішний розвиток — проти економічного провалля. Це на рівні держави, а на своєму рівні ми маємо усвідомити: Хмельниччина доволі проблемна область і фінансово, і промислово, й аграрно. Поменше бравурних маршів про здобутки — до праці, владо, до праці!