Хмельницьке летовище — хронічна проблема обласного масштабу з присмаком гіркоти. Наш аеропорт, як старий чемодан без ручки: і нести — ніяк, і викинути — шкода. Кожна нова влада області зазвичай обіцяла «врятувати» і «відродити» повітряні ворота Поділля, але все закінчувалося лише заявами.

Влада не квапиться
Загалом операції з порятунку аеропорту завжди зводилися до одного — надання коштів з бюджету для латання боргових дірок з комунальних платежів і зар- платні. Що робити з летовищем в більш глобальному сенсі, ніхто досі так і не придумав. Не виняток і день сьогоднішній. Маємо чергового голову облдержадміністрації і свіжу порцію обіцянок. Місяць тому очільник області дав «Подільським вістям» інтерв’ю, у якому пан Корнійчук, зокрема, зазначив: «Маємо вже певні напрацювання. Зокрема, і по Хмельницькому аеропорту, що став притчею во язицех. Так, руїнами, що є наслідками страшної бездіяльності, важко буде зацікавити інвестора, але все ж…».
Минув ще місяць і глибока та змістовна фраза про «певні напрацювання» поки що залишається дуже туманною. І ось на останній сесії обласної ради знову зазвучала тема аеропорту. На цей раз питання озвучив депутат Микола Харкавий який дорікнув Олександру Корнійчуку бездіяльністю. Мовляв, облдержадміністрація досі не спромоглася зробити навіть найелементарнішого. Є така координаційна рада, яка має займатися всебічним вивченням проблеми аеропорту і напрацюванням рекомендацій і планів його відродження. ОДА досі не призначила «адекватного» голову цієї ради. Раніше на цей пост прикомандирували очільника департаменту інфраструктури. Але координаційна рада має надавати свої рекомендації саме цьому департаменту. То як чиновник, сидячи у двох кріслах, може щось рекомендувати сам собі? Поки ж це елементарне завдання облдержадміністрація досі не виконала, не кажучи вже про втілення конкретних антикризових кроків.
Зараз борги комунального підприємства «Хмельницький аеропорт» сягають близько 2 мільйонів 700 тисяч гривень. Цю проблему, вочевидь, за старим звичаєм розв’яжуть черговим траншем з обласного бюджету. Але ж мова йде не про милостиню підприємству у вигляді хліба насущного на один день. Потрібна не риба, а вудка. Влада так і не сформувала стратегії, яка дасть чіткі відповіді на питання: для чого потрібен аеропорт і як його використовувати. Загальні фрази про спасіння і важливість летовища це, звісно, добре, але де конкретика?
Навести лад у цифрах і головах
Для початку непогано було б розібратися зі статусами компаній, які числяться і нібито функціонують на території аеропорту. В першу чергу, це стосується приватних підприємств «Поділля-Авіа» і «Універсал-Авіа». Той же депутат Харкавий запропонував на сесії з’ясувати засади діяльності цих фірм. Впродовж багатьох років ніхто не порушував питання охорони і збереження літаків приватників. З цими компаніями чомусь не підписувалися жодні договори про збереження майна, хоча з цього аеропорт цілком законно міг би мати зиск, а отримані кошти перекривали б, принаймні, фонд зарплатні комунального підприємства.
Приватні фірми тримають на території аеропорту більше двадцяти літаків. Жодна влада, у тому числі нинішня, не бажає вивчити це питання. Одна з фірм відхрещується: «Ми володіємо ангаром і ремонтуємо тут літаки». Як і скільки літаків відремонтовано, скажімо, за останні десять років, не уточнюють. У якому статусі і формі та чому безплатно деякі фірми працюють на території комунального підприємства? Влада не горить бажанням будь що перевіряти. Це ж стосується і незрозумілої роздачі приватним особам землі, яка значиться на летовищі.
«Поділля-Авіа» підрізали крила
Познайомимося ближче з фірмами, котрі прописані на території аеропорту. «Поділля-Авіа» утворена  наприкінці 1993 року після процесу реорганізації, сто відсотків акцій належали державі. Ця компанія ще до 2008 року демонструвала прибутковість. Регулярно здійснювалися вантажні та пасажирські перевезення в межах України і за кордон. Але згодом настала чорна смуга і підприємство почало трясти і лихоманити,  як той літак, що потрапив у зону турбулентності. У 2010 році акції компанії були продані Фондом державного майна за 2,5 мільйона гривень. Та у приватних руках підприємство зовсім занепало і «здохло». З 2012 року почалися тривалі судові баталії з кредиторами, а вже з 2014 року «Поділля-Авіа» перебуває на стадії ліквідації. Керівником підприємства значиться такий собі Самбат Седракян, який також пов’язаний з деякими підприємствами Миколаєва. Зараз у судовому порядку кредитори знімають «скальп» із компанії. Загальна сума боргових зобов’язань складає понад чотири мільйони гривень. Коротше кажучи — компанія швидше мертва, аніж жива, і подальша її доля зовсім невтішна. Для аеропорту єдиним можливим варіантом отримати з цієї ситуації якусь вигоду може бути спроба підключитися до судових розбірок. Теоретично можна вимагати від компанії відшкодування коштів за збереження і охорону майна і претендувати на частину коштів від реалізації майна банкрута. Але і це виглядає малоймовірним, бо жодна влада не мала з компанією офіційних юридичних стосунків.
«Універсал-Авіа»
А ось ця компанія, судячи з усього, ще не віддала Богові душу. У власності підприємства є літаки Ан-2, а також, згідно з публічними даними, «Універсал» утримує літаки, якими користуються (і які належать) окремим приватним особам    із Запоріжжя. Цікаво, що «Універсал-Авіа» належить бізнесмену В’ячеславу Вінницькому, який був кілька скликань помічником нардепа Миколи Катеринчука. Може, у цьому секрет того, що влада області ніколи не наважувалася ставити цій компанії незручні запитання?
Загалом же ідея відродження аеропорту, як такого за функціональним призначенням, наразі видається сумнівною, адже немає відповідальних суб’єктів діяльності. Зараз є дві фірми — одна банкрут, інша з невизначеним статусом.
План порятунку?
На сесії облради депутат Микола Харкавий озвучив цікаву ідею реанімації аеропорту. Депутат пропонує перенести на територію комунального підприємства митний пост. Звісно, втілення цієї ідеї потребує певної суми коштів, але ефект від переїзду митників може дати значні позитиви на перспективу. Наразі пост митниці функціонує на території приватного підприємства. Щороку за оренду приміщень, складів і користування митним майданчиком приватна структура отримує близько трьох мільйонів гривень на рік. Перенесення посту зекономить у подальшому кругленьку суму, а на території аеропорту з’явиться хоч якась повноцінно працююча структура. Це буде цікаво для бізнесу і створить мотивацію для потенційних інвесторів. Проект цікавий і має перспективу, але все потрібно зважити і прорахувати. Та влада поки що не хоче навіть на папері розглядати подібні варіанти. Хоча б на теоретичні розрахунки можна було б вже не поскупитися.
Також було б непогано розібратися у тому, чому влада області, вибачте, «профукала» можливість взяти участь у державній програмі із розвитку аеропортів України з міжнародним статусом. Програма передбачає фінансовий ресурс на рівні 8-9 мільярдів гривень. Усі сусіди Хмельниччини включилися в програму з підтримки своїх повітряних портів, а наша область, на жаль, не отримає й шматочка фінансового пирога. А це було б вже зовсім не зайвим.
Безумовно, аеропорт області потрібен. Ця необхідність продиктована географією, туристичним потенціалом і можливостями розвитку бізнесу. І начебто влада розуміє ці прості та очевидні речі, та робити будь-що зовсім не поспішає.