У Масівцях Хмельницького району 4 вересня відбувся схід села з пристрастями, скандалом. Озлоблені жителі звинуватили сільського голову і місцевого депутата у дерибані землі. Люди обурені привласненням колишнього колгоспного яблуневого саду (близько 30 гектарів) і розбазарюванням пасовища.

У цьому звинувачують сільського голову Миколу Комарніцького і депутата сільської ради Віктора Новіцького. Землі саду, як стверджують селяни, дісталися дочці і сину Комарніцького, пану Новіцькому, його сину, пасинку, сестрі і двом племінницям. Окрім того, не задоволені люди рішенням сільського голови про надання шести гектарів земель пасовища сім’ї немісцевого жителя Віктора Яцини.
Приїхавши в село, ми, на жаль, не змогли зустрітися з сільським головою. Поспілкувалися з масівчанами, аби з’ясувати настрої селян. Ковальчуки, Віктор і Майя, відгукуються про сільського голову позитивно: «Він майже тридцять років живе у Масівцях, тричі обирався сільським головою. Якби був таким поганим, то люди, напевно, за нього не голосували б», — каже Віктор. «Він учасник АТО, добрий господар, шалених статків не нажив, машини не має, навіть колодязь доробити не може», — підтверджує пані Майя.
У селян, які були на сході села, інші думки. Ольга Водяна обурена діяльністю Комарніцького: «Після запитів у Держгеокадастрі, нам вдалося з’ясувати, що землі саду, який нібито мав бути комунальним, вже привласнили сім’ї Комарніцького і Новіцького. У той же час, коли люди, які все життя прожили і пропрацювали в селі, не можуть отримати землю. Сільський голова роздає пасовище невідомо кому. Більше того, Комарніцький і його дружина погрожували мені і моїй сім’ї. Дуже часто він поводить себе неадекватно, кидається на людей, б’є їх, погрожує і не несе за це ніякої відповідальності».
«Якщо Комарніцький і Новіцький не відмовляться від садка, люди будуть і далі збиратися і вимагати справедливості», — каже пенсіонерка Тетяна Зуєва. Тетяна Сидорівна розповіла, що людей надзвичайно обурило нахабство, з яким було привласнено садок і розбазарено землю пасовища. «У нас багато людей пропрацювали в колгоспі, а потім пішли на роботу в Богданівці, та землі вони не отримали. А Комарніцький віддає пасовище людині, яка раніше навіть не жила і не працювала у нашому селі», — додає пані Зуєва.
Віктор Кухар розповів «Подільським вістям», що землі саду мали бути у підпорядкуванні комунального підприємства, але законно його так і не оформили. Пан Кухар каже: «Формально так і було, садок вважався комунальним підприємством, а його директором значився Новіцький. Але законно його не оформили, Комарніцький казав, що це дуже дороговартісна процедура. Реально ж, вже п’ять років людей у садок не пускають навіть яблук нарвати. Увесь цей час Комарніцький і Новіцький збирають там яблука і везуть їх у Деражню, ні перед ким не звітуючи. Людям вхід туди суворо заборонено — казали, що садок орендують. А тепер ми дізнаємося, що все вже приватизоване!». «Та за часів кріпаччини такого не було!» — справедливо обурюються селяни.
Пасовище в Масівцях голова сільради теж не оформляв, тому і були законні підстави для передачі його землі сім’ї Яцини. Місцева жителька Галина Мельник розповідає: «Люди писали в сільраду заяви, просили надати їм по 10-20 соток, а голова сільради все відмовляв, а от немісцевому Яцині чомусь дав одразу шість гектарвів, причому — із земель пасовища. Ми звертаємося у всі можливі інстанції. Якщо наші вимоги не будуть почуті і не буде реакції влади, то, повірте, люди  не потерплять цього свавілля!». «Врадіївка видасться декому дитячими пустощами», — зашкалюють емоції людей.
Також люди розповіли, що голова сільради намагався не допустити проведення сходу села і забороняв завідуючій клубом відкривати приміщення для людей. Мовляв, хочуть, хай мітингують просто неба — під палючим сонцем. Коли ж клуб таки відкрили, вже після завершення заходу, Комарніцький, за словами людей, погрожував завклубом звільненням з роботи, нібито той його наймит, а не працівник управління культури.
Ця ситуація, на жаль, непоодинока в сучасних реаліях. За законодавствством, сільський голова нічого не порушив. Є земля — є охочі її отримати, а це, згідно із законом, може зробити кожен громадянин України. Інший бік медалі — моральний, бо посадовець використав повноваження, аби надати земельку своїм родичам і потрібним людям. Селяни ж хочуть, аби садок був справді комунальним майном, яким користуватиметься громада села, а не окремі персони. Те ж стосується пасовища. Очевидно, сільському голові Масівців потрібно шукати компроміс із людьми і йти їм на поступки, все робити, як вимагає закон.  А закон вимагає одного: щоб добре було громаді, а не окремим представникам влади чи посадовцям. Бо носієм влади  в Україні (згідно з Конституцією) є народ, який, замість погроз «другою Врадіївкою», може просто висловити недовіру голові або, як на Поділлі кажуть, «винести його на вилах!».