«Ніколи не була в столиці, не каталася в тому метрі. І, мабуть, вже його не побачу», — ці слова літньої жінки з Білогородки, що на Ізяславщині, пригадалися під час виступу міністра соціальної політики Андрія Реви на зустрічі в Києві з представниками журналістського загалу, які прибули з регіонів. Бо він підкреслював: деякі громадяни взагалі не мають доступу до загальнодержавних пільг, інші — користуються ними в повному обсязі. Скажімо, той самий транспорт. Згадана жінка ніколи не використовувала права на безкоштовний проїзд у метро. Дехто не катався безкоштовно у трамваях, якщо не мав можливості поїхати в столицю чи до Вінниці — Одеси — Львова. А хтось і на хмельницьких тролейбусах не проїхався, скориставшись пільгами. Тобто, чим більше місто, тим більше можливостей мати безкоштовні послуги. В селі їх взагалі катма. Справедливо? Звичайно, ні. Тому в державі нарешті з’являється розуміння: треба змінювати систему і замість пільг давати людям гроші. Андрій Рева каже, що потрібно «пільги систематизувати, а потім монетизувати. На сто відсотків потреби не забезпечимо, але кожен отримає справедливу частку». Не виключено, що таке рішення буде прийняте ще до кінця поточного року — відповідний законопроект розроблено.
Система пільг та преференцій в Україні, якщо казати в цілому, — погано продумана. До прикладу, ситуація із допомогою матерям-одиначкам, про яку запитали в міністра під час зустрічі. Відповідь Андрій Рева розпочав із «ефекту кобри»: так в Індії та й світі охрестили доволі цікавий парадокс, пов’язаний із державними виплатами. Усі ж, мабуть, знають, що Індія — країна південна, джунглі там, а в них — усілякі жуки-павуки, а ще кобри. А вони кусаються. Люди гинуть. Запобігаючи проблемі, уряд вирішив платити громадянам за кожну вбиту та здану кобру. І що ви думаєте? Статистична крива укусів пішла вниз. Цілком же логічно. Але через певний час крива стабілізувалася, а потім взагалі пішла вгору. Змій вбивають все більше, здають і здають, а вони кусаються. Дивина та й годі, подумали індійські владці та вирішили з’ясувати ситуацію. Що ж виявилося? Так, попервах, коли започаткували виплати, населення пішло в джунглі нищити плазунів, а потім?.. Розумні індійці пометикували та задумалися: а чи треба лізти у ті хащі? Бо ж там згадані жуки-павуки. Тим паче, що вже менше кобр стало — понищили ж. І вирішили кмітливі громадяни… розводити кобр, вбивати, здавати державі, заробляти таким штибом кошти.
Таким чином діє й українське жіноцтво. Знаєте в скільки разів у нас збільшилася кількість матерів-одиначок? За словами Андрія Реви, у… 22 рази!!! Кожна п’ята дитина, наголосив він наразі, народжується поза офіційним шлюбом! Ніде в світі немає такої кількості громадянських шлюбів, підкреслив міністр. Тобто тато є, він поруч, але люди не розписуються, в графі батько — стоїть прочерк. Якщо відверто, то і чоловікам так зручно: жодних зобов’язань у разі чого, жодних аліментів… Дійсно, ситуація з виплатами склалася доволі безглузда, проте нині планів щодо відміни цих доплат у влади немає.
Непродуманість рішень у соціальній сфері визирає з усіх шпарин — наведені приклади лише штрихи до загальної картини непослідовності дій у цій царині. Скажімо, цьогоріч скоротили єдиний соціальний внесок з 38 відсотків до 22. Влада сподівалася, що майже дворазове зменшення ЄСВ спонукатиме до виходу бізнесу «з тіні» (до цього ще повернемося). Він вийшов? Як би не так. За оцінками, половина економіки України залишається не легалізованою. А тим часом дефіцит Пенсійного фонду зріс із вісімдесяти мільярдів гривень торік до 145 мільярдів у 2016-му, який доводиться покривати з державного бюджету. «І після цього питають, чому не зростає пенсія», — додав він. А як вона зросте, якщо ПФ такий збитковий. Добре, що хоч на цій зустрічі Андрій Рева не наголошував на передбанкрутному стані фонду, як це було місяців чотири тому. Значить держскарбниця має ресурси, що покриють дефіцит.
Реверанс із боку уряду підприємцям зі зниженням ставки ЄСВ зовсім не покращив ситуацію з легалізацією: бізнес «у тіні», громадяни (половина працездатного населення) не проходять за жодним статистичним рядком — у невідомості перебувають. А що ж роблять державні центри зайнятості? «Чим краще живе служба зайнятості, тим більше безробітних, — дотепно прокоментував міністр, додавши, — наразі вона дуже непрозора та некомпетентна». Скажімо, служба зайнятості фіксує, що в нас чотириста тисяч безробітних, а за міжнародною класифікацією нараховується 1,7 мільйона. Взагалі про що вести мову, якщо в Києві державна служба пропонує 42 тисячі вакансій, а приватна — 150 тисяч! Тому ця структура має бути реформована, переконаний Андрій Рева, «нехай профпідготовкою займається».
Основним наголосом для соціальної політики в державі стане зайнятість, підкреслив він, а також зростання рівня зарплатні. Причому необхідно «відв’язати» мінімальну зарплату від прожиткового мінімуму, а також від зарплат високопосадовців. Уряд не може швидко збільшити рівень мінімальної зарплатні, бо тоді доведеться платити шалені десятки тисяч усіляким чинушам, яким законодавством передбачені оклади на рівні 20-30-50 мінімальних. Коли відбудеться «відв’язка», можна збільшувати мінімалку. Другий пріоритет — посилити адресність допомоги: «не всіх ощасливлювати, а лише тих, хто справді потребує», — наголосив Андрій Рева. Бо надто багато в нас пільговиків наплодилося, дійшло до того, що для українця «не солідно не мати жодних пільг. Вже складно знайти людину, яка їх не має», — підкреслив міністр.
Третім пріоритетом він назвав нову якість обслуговування громадян через «прозорий офіс». Причому адміністративна реформа дозволить наблизити всі послуги до людей — не буде потреби їхати в райцентри за довідками. Є відповідна державна програма, є донорські кошти, за які офіси відкриють у кожній об’єднаній територіальній громаді. Залишилася дрібничка — створити ці громади, бо якось останнім часом цей процес пригальмував.
Gismeteo 
