Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 1182

Знову на порядку денному — пенсійна реформа. І її впровадження реальне, як ніколи.  Адже дефіцит бюджету Пенсійного фонду України у 2016-му набрав загрозливих розмірів — 145 мільярдів гривень, значно перевищивши надходження до ПФ. Світова практика свідчить, що найдієвішим інструментом боротьби з цим дефіцитом є підвищення пенсійного віку. В Україні ж вік виходу на пенсію є одним з найнижчих у Європі.

 Саме тому в меморандумі з Міжнародним валютним фондом, підписаним нашим урядом у вересні цього року, однією з вимог є коригування пенсійного віку.  Якщо точніше й без делікатності: підвищення його до 65 років. І для чоловіків, і для жінок.  Для європейців  це звично й цілком логічно, адже вони, при нормальному здоров’ї, ставши пенсіонерами, якраз і починають жити в своє задоволення.  Для більшості ж наших пенсіонерів, особливо чоловіків, таке життя не розпочинається ніколи, бо воно просто може закінчитися ще до виходу на пенсію. А хто й дочікується її, то він, все одно, не живе для себе, заощаджуючи  злиденні копійки, аби хоч якось допомогти дітям й онукам.
 Звісно, влада зовсім не хоче нині говорити про це саме коригування пенсійного віку. Адже питання таке болюче для нашого суспільства, що невідомо, яку реакцію викличе. Хоча, пам’ятаєте, яке обурення викликала попередня пенсійна реформа з підвищення пенсійного віку для жінок? Ну і що? Пообурювалися та й змовк-ли. Працюють (чи змушені сидіти без роботи) і чекають смиренно-приречено свого віку. Зате тепер отримають чималу порцію позитиву, відчувши себе надзвичайно щасливими, що встигли ще застрибнути в останній вагон, так би мовити, шістдесятників. Втім, уряд намагається запевнити нас усіх, що ніякого підвищення пенсійного віку не буде. Та чомусь ніяк не можеш змусити себе повірити у це. Певно, тому, що дуже часто від наших урядів (у різні роки) чули обіцянки, які насправді ніколи не були виконані.
Окрім коригування пенсійного віку, нова пенсійна реформа повинна включати також скорочення можливостей для раннього виходу на пенсію; більш жорсткі вимоги до отримання мінімальної пенсії; консолідацію пенсійного законодавства, а саме — впровадження єдиного принципу пенсійного забезпечення без привілеїв для будь-якої професії (окрім військових); розширення бази платників соціальних внесків.
Що стосується раннього виходу на пенсію (значна частина українських пенсіонерів має таке право), то експерти вважають, що насправді  такі пенсіонери отримують у вигляді пенсії набагато більше коштів, аніж колись сплатили до ПФ, що і є основною причиною виникнення дефіциту бюджету ПФ. Тому, за твердженнями фахівців, людина може мати право на ранній вихід на пенсію, але отримувати її вона зможе лише після настання пенсійного віку.
Розширення бази платників соціальних внесків полягає в тому, що буде (не пізніше 2017 року) створено окремий  накопичувальний фонд, куди працівники перераховуватимуть певний відсоток від зарплати. У 2017-му це будуть робити держслужбовці, а, починаючи з 2018-го, всі працевлаштовані.
Хоча, як вважають багато експертів, пенсійна реформа сама по собі є неможливою без реформи зайнятості та структурних змін в економіці.
Ухвалити зміни до пенсійного законодавства необхідно до кінця цього року. Часу, як бачимо, обмаль. Окрім того, є побоювання, чи проголосують за зміни народні депутати. Однак усі сподівання на залізний аргумент — отримання чергового траншу від МВФ. А й справді, головне — гроші позичити. І борг цей віддаватимуть наші діти й онуки, бо їхні житимуть за кордоном.