Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 1120

Коли ми купуємо товар, то продавці  намагаються бути ввічливими, як то кажуть –  стеляться  барвінком. А от коли  хочемо його повернути, бо розчаровані  придбаним, то сичать, наче змії. Хоча споживач завжди правий. Але це  – в європейських  країнах. А як у нас?

«Я вам ще й дорогу покажу»
Дорогою мобілкою студентка Оля не довго тішилася. Вона навіть не дотягнула до закінчення гарантійного терміну. Була в дівчини надія, що її обміняють або ж віддадуть гроші.  Проте продавець магазину «Алло» сказала, що мобілку ремонтуватимуть протягом місяця. Мовляв, тіштеся, бо безкоштовно. Проте радості Оля не відчувала, а за бракований товар  вимагала  повернути гроші. «Я звертатимусь у інспекцію захисту прав споживачів», – сказала продавчині. А та навіть і не здивувалася: «Іди, я тобі ще й дорогу покажу».
Працівниця контролюючого органу  не дуже зраділа відвідувачці  й відразу ж відправила її, сказавши, що у п’ятницю вони заяв не приймають. Наполеглива Оля прийшла у понеділок, але її уже вмовляв керівник інспекції скарги не писати, навівши «вагомі» аргументи.  Бо ж, аби подати у суд на недобросовісних реалізаторів, потрібно за свій кошт зробити технічну експертизу мобілки, а потім ще й відповідним чином оформити позовну заяву. Але  ще невідомо на чиєму боці опиниться Феміда. Отож, запевняв керівник, краще  синиця в жмені.
Довелося Олі забрати відремонтовану  мобілку, проте вона знову недовго їй служила. Знову, але тепер – за свій кошт намагалася її «реанімувати», та, на жаль,  невдовзі  телефон замовк.. Урешті-решт, віддала  його за копійки. На деталі.
«Розхвалили мені цю мобілку в «Алло», радили купити, а насправді це китайська підробка, а не оригінал.  Потім мене ще вмовили, щоб я нікуди не  скаржилася, бо продавці й контролюючий орган працюють в одній упряжці. Обом вигідно».
Якраз через отой контролюючий орган у халепу вскочив і пенсіонер Володимир Іванович. Його не раз обважували і обраховували в магазині «М’ясничок». Не знайшовши спільної мови із своїми кривдниками, вирішив звернутися у держспоживінспекцію, написавши заяву. Відтоді пенсіонер втратив спокій, бо до нього почали навідуватися продавці тієї крамнички, на яку скаржився, і слізно просили, аби він забрав заяву. «А їм мою адресу  повідомили в інспекції», – обурювався Володимир Іванович.
А ще пенсіонера вкрай  засмутила відписка чиновника. «Для повного та всебічного розгляду Вашого звернення, просимо оформити звернення у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері  господарської діяльності», зокрема,  у письмовому зверненні  вкажіть назву суб’єкта господарювання, або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи підприємця, точну адресу, за якою здійснюється підприємницька діяльність  та  додайте копії підтверджуючих документів».  
Через бюрократичну тяганину пенсіонер вирішив уже нікуди не скаржитися.
Бачили очі, що купували
Нещодавно моя знайома теж зверталася до тієї ж інспекції, яку перейменували у «Держпродспоживслужбу». А там теж казали, що неправильно оформила «шапочку» у скарзі. Тож доведеться її переписати.
 – У магазині «Family» я придбала два комплекти дитячого посуду. Оплативши товари, продавець  мені чек не поклала,  коли запаковувала, а  чомусь викинула його у смітник. Уже вдома, розпакувавши посуд, почула різкий сторонній запах, схожий на бензин, – розповідала Марія Сергіївна, – і відразу ж вирішила повернути придбане. Продавець, яка вела себе зухвало і не заперечувала, що викинула чек, але і не хотіла його дістати зі смітника, а потім керуюча магазином, упевнена у своїй правоті, відмовили мені обміняти товар. Тоді я попросила сертифікат якості  на придбаний  дитячий товар, але його в них не було. Навіть книги скарг та пропозицій не виявилося в магазині, щоб зафіксувати це правопорушення.
    За фахом юрист, Марія Сергіївна достеменно знає, що продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов’язаний надати документи, які підтверджують належну якість продукції, зокрема, технічний паспорт, сертифікат якості тощо.
–  А також, згідно із Законом України «Про захист прав споживачів», – продовжувала  Марія Сергіївна, – продавець  чи виробник зобов’язаний прийняти товар неналежної якості. Відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, вважається правопорушенням, і за це передбачена відповідальність, сплата штрафу в десятикратному розмірі вартості продукції. Окрім того, всі суб’єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, теж згідно із законодавством, повинні забезпечити на видному й доступному місці куточок покупця книгою  скарг, відгуків та пропозицій.  А в магазині «Family» не було його. Та, на жаль, на ці кричущі правопорушення  не відреагували так звані захисники споживачів, бо вони так і залишилися декларативним, тобто бездіяльним органом.  Коли я до них звернулася, то запропонували мені ще раз переписати скаргу.
    Зрештою, і я спробувала зробити контрольну закупку  у магазині «Світ хімії», бо  чула чимало нарікань на обслуговування  та наявність неякісної продукції. Придбані  запаковані акційні пергамент і  харчова плівка на перший погляд у мене не викликали ніяких підозр.  Уже вдома, коли розпакувала товар, то була здивована. Адже пергамент  для випічки увібрав у себе запах прального порошку, а плівки замість двадцяти  обіцяних метрів,  залишилося лише кілька десятків сантиметрів. Через годину я повернулася з претензіями  до магазину. Мої пояснення продавець Юлія, слухати не хотіла,  сказавши, що я їм зіпсувала товар, бо його розпакувала:  
«На обмін чи повернення грошей не сподівайтеся. На відміну від вас, я знаю закони, я – консультант, у мене дві вищих освіти, а у вас, схоже, жодної  нема.  Термін зберігання харчової плівки п’ять років, вона виготовлена у 2013 році, тож мені голову не морочте. Бачили очі, що купували»…
Продавець Юлія не могла зупинитися у гніві, котрась  молода жіночка із покупців зробила їй зауваження, але  і їй дісталося на горіхи. Я так від неї і не діждалася сертифіката  якості на товар, виготовлений майже п’ять років тому. У нього є теж певні умови зберігання. Цікаво, звідки він завезений, якщо магазин відкрився понад рік тому?
    Саме це уже  другого дня намагалася з’ясувати у менеджера  «Світу хімії». Але вона мені нічого не пояснила, а віддала гроші. Під час нашої розмови, продавчиня Юлія разом  зі своєю колегою цинічно насміхалася та глузувала з мене. Хоча  нахабство та низька культура поведінки продавців менеджера  – аніскільки не збентежила.  До речі, Юля, яка теж мені сказала, щоб я   скаржилася  в  службу захисту  прав споживачів. «Я вам ще дорогу туди покажу»,  – раділа вона.
Бочка і нині там
Прикро, але в споживачів до їхніх захисників нема ані довіри, ані упевненості. Тому й Марія Сергіївна, яка  купила  неякісний дитячий посуд, звернулася  ще й в управління торгівлі міської ради. Хоча це не в їхній компетенції, але допомогли повернути жінці гроші. Одне слово, інцидент, який стався у цьому магазині, вичерпано.
 В управлінні  торгівлі бідкалися: чомусь хмельничани звертаються не за призначенням. Скажімо, чимало скарг надійшло  на власників бочки з надписом «Фермерське молоко»,  яка «вмостилася» на проспекті Миру обласного центру, і де продають продукцію. Хоча власник  її запевняє — це справа конкурентів.  Відомо  про це і захисникам споживачів, але вже півроку ніякої  реакції – бочка і нині там. Але це вже інша тема розмови, яку, сподіваюся, продовжать  наші контролюючі органи, які  отримують зарплати за рахунок податків громадян.
А поки що нам залишається захоплюватися інспектором  Ольгою  Фреймут, зіркою телебачення, яка сміливо і безкомпромісно бореться за права споживачів.