Зовсім недавно, у жовтні минулого року, суспільство було збурене черговою новиною про підвищення пенсійного віку до 65 років. Обурилися, послухали запевнення чиновників, що в жодному разі такого не станеться. Повірили чи не повірили, а продовжували жити далі, пам’ятаючи одне незмінне правило: розраховувати треба лише на власні сили, дбаючи насамперед про себе, бо рідна держава, бачимо, навряд чи стане тобі справжньою помічницею і захисницею. І ось, недовго й чекати довелося, як знову в засобах масової інформації з’явилася звістка про те, що український уряд — у меморандумі з МВФ, взяв на себе зобов’язання підвищити пенсійний вік для чоловіків і жінок до 63 років. Щоправда, про- тягом десяти років — до 2027 року.
Як повідомлялося на сайті міністерства, уже в березні уряд планує подати проект нової пенсійної реформи на розгляд Верховної Ради.
Проект, зокрема, передбачає зменшення страхового стажу. Нині діє норма, за якої усі, хто досягне пенсійного віку до 1 січня 2021 року, матимуть право на пенсію лише тоді, коли матимуть не менше 20 років страхового стажу і 30 років загального. За таких умов лише 8 відсотків українців зможуть претендувати на пенсію. Тому, за проектом, стаж планується зменшити до 15 років з 1 січня 2018 року, що дасть змогу претендувати на отримання пенсії уже 30 відсоткам наших громадян.
Більше того, ми навіть, за бажанням, зможемо собі придбати оті 15 років страхового стажу — приблизно по 704 гривні за кожен місяць. За увесь період — 130 тисяч гривень.
Можливий варіант, що працюючому пенсіонеру доведеться вибирати: або пенсія, або зарплата.
Передбачається, що пенсії за віком виплачуватиме Пенсійний фонд. А от пенсії за інвалідністю, за втратою годувальника буде виплачувати Фонд соціального страхування.
Що стосується виходу на пенсію за вислугою років, то це, цілком можливо, стосуватиметься лише військовослужбовців. При цьому вислуга залишиться, як і тепер, 25 років, але єдиний соціальний внесок із зарплати пропонується сплачувати у подвійному розмірі.
Передбачено також скасування виплати будь-яких надбавок.
Уряд вважає, що запровадження усіх змін дозволить ліквідувати дефіцити Пенсійного фонду.
Підвищення пенсійного віку планується запроваджувати поетапно (на 4 місяці щороку). Воно не торкнеться тих, кому до пенсії залишилося зовсім небагато.
Необхідно зауважити, що сторінка з цією інформацією на сайті Мінсоцполітики нині недоступна для користувачів.
Що ж стосується підвищення пенсійного віку до 63 років, то думки в експертів з цього приводу різняться. Одні вважають, що це цілком можливо і виправдано. Мовляв, якщо підняти вік до 65 років, то це дозволить скоротити кількість пенсіонерів у державі аж на 1 мільйон! Якщо ж до 62 років, то — на 500 тисяч.
Хоча деякі експерти якраз і вважають, що підвищення пенсійного віку не зможе кардинально змінити ситуацію з дефіцитом бюджету Пенсійного фонду. Тому необхідно переходити від солідарної системи до накопичувальної, і саме тоді можна розраховувати на поліпшення ситуації.
Втім, найкращими експертами, звісно ж, є самі громадяни. Бо ж саме їм переживати оці наші безкінечні негаразди. Тому — їм слово.
Тетяна ГОЦАК, бібліотекар (м. Хмельницький):
— Мене це уже не стосується — у липні іду на пенсію, матиму 58 років. Нарешті дочекалася свого віку. І, думаю, змін ніяких уже не буде. Звичайно, пенсія не дуже висока, але вся моя. Поїду в село та й буду працювати на городі, дітям допомагатиму.
Іван ПИСКЛИВЕЦЬ, підприємець:
— А мені, вибачте, як солов’ю. Хай піднімають, хай що хочуть роблять, мені байдуже. Хоча до пенсії ще десять років (це за теперішніми мірками). Але ніколи ще й нікому не дозволила гідно жити чесно зароблена пенсія у нашій державі. Чому? А тому, що вона мізерна. То навіщо її заробляти? Працюй на себе, шукай вигоду, та й по всьому.
Петро МІЗЕРНИЙ, водій:
— Я на пенсії уже кілька місяців. За сорок років заробив 1600 гривень пенсії. Добре, що маю змогу нині підробити. От вкупі і є у мене 3 тисячі. Тому печально було б, якби чекав до 63 років. І не мав би того, що й маю.
Ольга ПАРУБЧИШИНА, заробітчанка (м. Кам’янець-Подільський):
— Уже два роки їжджу до Польщі на роботу. Працюю тяжко. Тут залишаю чоловіка, десятирічного сина. Душа болить — не передати. Але, коли отримую там чистими 700 чи 800 доларів, відчуваю хоч якусь, хай і непевну, стабільність. Про пенсію, чесно кажучи, й не думаю. Може, ще рано. А, може, бачу, як злиденно живуть наші пенсіонери (моя мама теж не виняток), то на що розраховувати? Швидше всього, будемо намагатися переїхати жити за кордон.
Валентина ПОГОМІЙ, бухгалтер:
— Мені — 55. Не знаю, чи торкнеться мене реформа, якщо її запровадять. Не хотілося б, бо уже звикла до думки, що у 60 піду на пенсію. А тепер що, знову чекати?
Сергій, юрист, безробітний:
— Три роки тому закінчив університет. І донині не можу влаштуватися на роботу. Нам, молодим, тепер усе важче й важче буде, бо робочі місця не звільняються — пенсійний вік все вищий. Тому не знаю, для кого краще підвищення пенсійного віку. Може, для Пенсійного фонду. Але не для нас, молодих. Наша дорога все вужчою стає. І куди нею можна йти?
Gismeteo 
