Мало не купилися на дешевий сир із мишоловки і не віддали свої земельні паї  сумнівному орендаторові жителі села Монастирок Ярмолинецького району. Однак здоровий глузд у селян все ж переміг, і на провокацію вони не піддалися.
Після гарячого сходу села  громада Монастирка заспокоїлася і  дійшла висновку —  від’єднання землі заколотили місцеві «сепаратисти».  


У Монастироцькому будинку культури — велелюдно і гамірно,  запеклі словесні перепалки чути на три вулиці.   Люди палко відстоюють своє, найдорожче, що мають — землю. У рік, коли Україну підточує війна, а інфляція зашкалює, обробляти її аграріям утричі важче. Тож, аби втримати господарство на плаву, місцевий орендатор, голова фермерського господарства «Мендрик» Анатолій Мендрик прийняв нелегке для себе рішення — тимчасово  знизити  орендну плату селянам за паї із запланованих 4  на 3 відсотки.  
— Цього року сіємо фактично цукром, тому що ціна міндобрива і цукру сьогодні однакова, не кажучи вже про пальне. Однак, як би там не було, господарство прийняло рішення сіяти, аби не залишити землю без догляду і не підвести пайовиків. Чи будемо збирати? Хотілося б! —  зізнається Мендрик, перебуваючи ще під свіжими враженнями від Донбасу, куди  разом з іншими фермерами щойно доставив гуманітарну допомогу.
— Якщо ми людину обділимо  і не додамо їй той центнер зерна, вона якось обійдеться, але  якщо ми на другий рік не додамо їй п’ять чи тонну зерна, вона нам не простить. У цьому і полягає справжня, а не популістська відповідальність перед людьми», — переконаний господарник.
Хиткою ситуацією вирішив скористатись орендар, який обробляє землю із держзапасу по сусідству, ТОВ «ГВМ АГРО». Тож, аби прихопити чималий шмат землі, переманивши на свій бік пайовиків, пообіцяв платити за пай 5 відсотків від оренди. Золоті обіцянки змусили засумніватися  зубожілих селян. Знайшлися й ті,  що легко спокусилися та в догоду  облеснику стали шукати дьоготь в бочці меду й підбурювати, за його проханням, людей до «від’єднання».
Зиск змутити серед селян  воду для конкурента був чималий. На три села  Монастироцької сільради — п’ятсот   пайовиків. Це майже дві тисячі гектарів землі в оренді. Та ще й такої, яку в буквальному розумінні  волячою працею за два роки господарювання Мендрик зробив придатною для обробітку.
Жителька Монастирка Людмила Пасічник пригадує, як на полях, де цього року колосилася пшениця, ще кілька років тому люди збирали гриби між заростями чагарів.
— У нас знайшли інших орендаторів, та чи треба їх?  Зовсім не треба! Отак почули, що хтось більше дає, і вже готові були побігти, не вдумуючись, а скільки праці Мендрик сюди вклав, не вірили, що щось буде, а він зараз оре і сіє, це ж золота людина» — не може заспокоїтися жінка.
Монастироцький сільський голова Олена Матвєєва підтверджує — земля була  в жахливому стані, неорана, забур’янена, в суцільних кущах та деревах. Нехай би люди пригадали попереднього орендатора — фірму «Октант», коли лягали на полі під трактор, аби не допустити  його більше до своєї землі! Та й взимку що без Мендрика робити: хто сніг розгорне, як замете, хто транспортом підможе при біді?   
Одному з  місцевих бунтівників, який мало не з кулаками переконував людей забрати у фермера свої землі і віддати в оренду тому, хто пропонує більше,  Анатолій Мендрик запропонував спробувати взяти відповідальність за свої слова  — обробляти частину землі самому і розраховуватися із людьми так, як той  вважає за потрібне,  і навіть пообіцяв йому дати для цього безкоштовно техніку. Однак на цьому слід заколотника  прохолов.
Здоровий глузд у селян таки переміг. Крапку в гучних дебатах поставила одна із найстарших жителів Монастирка Марія Бондар:
— Правильне рішення прийняли сьогодні, стовідсотково! Вже були такі, які все хотіли на дурничку. Я вже два роки суджуся з «Октантом», який сім років не орав, не сіяв, нічого не робив і нічого не давав! А сьогоднішні заколотники — це є, ну як вам сказати, — «сепаратисти». От їдна баба закомандувала, а той п’яний підтримав. А всі люди тільки за ним, тільки за  Мендриком».
Від постійного бідуванння у селян часто опускаються руки, тому й так легко вірять вони кожного разу солодким обіцянкам. Однак громада Монастирка вже навчена. Земельний «сепаратизм» тут не пройшов. Але й відповідальність їхнього фермера, Анатолія Мендрика, меншою від цього не стане.