На жаль, «львівське сміття» стало не менш поширеним і популярним брендом, аніж львівська кава, шоколад чи львівське пиво. Відходи міста Лева подорожують ледь не по всій країні і на цю тему в народі ходить вже не один анекдот. Ви запитаєте: «А взагалі до чого тут Львів зі своїм сміттям?» Річ у тім, що нещодавно львів’яни зробили одному з районів Хмельницької області надзвичайно «спокусливу» пропозицію, щодо захоронення відходів столиці Західної України.

Не так давно така пропозиція надійшла до Городоцької міської ради. Варто зазначити, що цього разу зі Львова прийшло бодай письмове прохання про прийом сміття. Адже свіжі у пам’яті факти, коли контрабандні «сміттєві «сюрпризи» з Галичини знаходили на теренах Поділля. У жовтні минулого року місцеві жителі села Берездів, що на Славутчині, виявили на пасовищі купу сміття. Покопирсавшись у купі відходів, місцеві знайшли чеки з львівських магазинів і обкладинки зошитів львівської школи №53. Після цього ніхто не сумнівався звідки саме прибув «цінний вантаж». Більш свіжий приклад: наприкінці січня цього року жителі села Довжок у Кам’янець-Подільському районі виявили аналогічний «подарунок». У купі відходів (об’ємом тонажу двох вантажних фур), теж знайшлися докази походження сміття.
Ще у минулому році Львів звертався до Хмельницької міської ради з проханням прийняти сміття. Хмельницькі чиновники чемно відмовили західникам, позаяк і з власним сміттям обласному центру вистачає клопотів. Тепер «прохачі» звернулися до Городоцької міськради, і не виключено, що аналогічні пропозиції можуть отримати інші райони області. Проте насторожує, що попри офіційні відмови органів місцевого самоврядування Хмельниччини щодо прийому львівського сміття, відходи з міста Лева все ж потрапляють на територію області і осідають на подільських пасовищах і лісосмугах.
Заступник міського голови Городка Сергій Літвінчук розповів «Подільським вістям», що пропозиція про захоронення відходів зі Львова справді надходила. Однак у листі не було вказано ніякої конкретики – скільки сміття просять прийняти, на яких умовах і т.д. Якраз після отримання листа відбулася сесія Городоцької міськради, і чиновники оперативно розглянули звернення і коректно відмовили. Сергій Михайлович каже, що попри те, що городоцький полігон перебуває в задовільному стані, він не розрахований на відвантаження додаткових об’ємів твердих побутових відходів. Нещодавно полігон розчистили і при нинішніх умовах він послужить ще 5-6 років. За статистикою, в минулому році на городоцький полігон було вивезено і захоронено понад три тисячі тонн відходів.
Загалом складна ситуація зі сміттям у Львові і «сміттєвими подарунками» нашому краю, змушує задуматися над проблемою утилізації і переробки власного сміття. З кожним роком ця проблема стає дедалі гострішою і актуальнішою. Старий-добрий метод експлуатації полігонів ТПВ відверто тупиковий, адже звалища не можуть розширюватися постійно, бо скоро усі будемо жити на одному великому смітнику. Цю проблему вже досить серйозно обговорюють на рівні Хмельницького. Але навіть такі невеличкі міста як Городок рано чи пізно зіткнуться з загостренням сміттєвої проблеми. І як її вирішувати, потрібно думати вже зараз, не чекаючи якихось надзвичайних ситуацій і катаклізмів, як у тому ж Львові.
Сергій Літвінчук каже, що влада Городка усвідомлює серйозність проблеми і загрозливість перспектив. Однак, наразі зусилля влади прикуті до більш гострих проблем, як от модернізація очисних споруд і каналізації у місті. Наразі в Городку готуються до реалізації масштабного проекту модернізації очисних споруд на загальну суму сім мільйонів гривень. Тож є усі шанси вже в цьому році проблему розв’язати. Гостро потребують фінансування й інші об’єкти інфраструктури міста — дороги, освітлення, водогін тощо. Невеликий бюджет Городка доводиться обережно ділити на вирішення цілої низки насущних питань, тож до «сміттєвої» проблеми ні гроші, ні зусилля поки не доходять.       
«Ми вже розглядали варіанти будівництва сортувальної лінії на нашому полігоні», — інформує Сергій Літвінчук, — та окрім вартості обладнання і налагоджувальних робіт, маємо проблему з підведенням електромережі до полігону. Лише ця складова вартуватиме не менше мільйона гривень».
На думку Сергія Михайловича, проблему переробки сміття на місцях мають вирішувати, в першу чергу, на державному рівні. Інструментом для цього можуть бути фінансові фонди, які нині держава виділяє громадам. Якщо частину цих коштів націлювати на переробку і сортування відходів — проблема може зрушитися з мертвої точки. Адже самотужки громади не можуть фінансово потягнути такі затратні проекти.
Зрозуміло, що у кожному районі не потрібно будувати сміттєпереробні заводи. Але сортувальні лінії і програми фасування побутових відходів мають працювати принаймні у кожному районному центрі. Райони можуть сортувати і частково переробляти власні відходи, але ця стратегія має складатися з поступальних кроків – від роздільних контейнерів на сміття на вулицях міст до сортувальних ліній на полігонах і переробних цехах.
Очевидно, що тон у «сміттєвій» тематиці має задавати обласний центр, позаяк Хмельницьке звалище має найбільший потенціал для розташування тут сучасного комплексного підприємства з переробки відходів.
Тенденції сміттєвої проблеми в Україні виглядають дуже загрозливо. В Україні вже накопичено понад 36 мільярдів тон відходів, або 50 тисяч тон на 1 квадратний метр площі. З них переробляють лише 30 відсотків промислових і всього 4 відсотки побутових відходів. Врешті-решт в Україні працює лише одне сміттєпереробне підприємство. Тільки 75 відсоткам жителів доступна послуга з вивезення сміття, що призводить до утворення несанкціонованих звалищ.
Тема переробки і утилізації сміття об’ємна і складна. Однак, поруч з тим, що відходи є серйозною проблемою, потрібно сказати, що сміття можна перетворити в прибутковий бізнес. Зрозуміло, що багато факторів залежить від державної політики. Але потрібно вже сьогодні думати про те, що ми можемо зробити у цій сфері, не дочікуючись «прозріння» високих державних вождів.
У наступній публікації ми продовжимо висвітлення цієї теми і розповімо, яку «сміттєву політику» проводять інші міста Хмельниччини і Хмельницький зокрема. Наостанок варто сказати, що є таки невеличка надія на те, що сміттєвий колапс у Львові не пройде дарма. Адже тепер політики різних рівнів можуть сприймати сміттєву загрозу як особистий виклик. Бо, як показав досвід міста Лева, – сміття згубно впливає не лише на довкілля, але й на політичний рейтинг окремих персон і цілих партій.