Ганна Вох, 74-річна пенсіонерка (село Зіньків Віньковецького району):
— На нашім кутку (бачите, які у нас горби й урвища?) газу ніколи не було. Усе своє життя я палила в грубі і в п’єцу. Сини щороку приїжджають у відпустку, дров мені заготовлять, нарубають, і я — багачка. Їсти варю на балонному газі, але скільки там мені одній треба?! Якщо світла не буде, теж не дуже страшно: свічка є, а ні, то й у темряві кілька годин посиджу, ми до усього звичні. Головне, щоб здоров’я не підводило, щоб нікому не заважати...


Петро Баранюк з Волочиського району до зими готується старанно:
— Дрова уже завіз. Свічки купив (сміється — авт.). Ліхтарями запасся. Гасову лампу маю ще мамину. У моїй хаті природний газ, звичайно. Але вдячний своїй покійній матері, яка тридцять років тому, коли газифікували наше село, і я уже розмахував сокирою біля грубки, сказала: “Петре, не викидай грубку, життя довге, хто його знає, що буде”. І я залишив дві грубки, які були в хаті. Обклеїв, щоправда, їх шпалерами. А тепер шпалери здерли, грубки побілили, попробували, чи добру тягу мають, і все, до зими готові! Між іншим, знаю багатьох, хто на радощах таки порозбирали грубки, тепер добряче потилицю чухають, метикуючи, що б це придумати...
Валентина Сокальська, бухгалтер (м. Хмельницький):
— Що буде всім людям, то й нам. А як інакше? Що я можу зробити у двокімнатній квартирі, щоб зимою було тепло? Обігрівач маємо, він у нас давно, хороший — масляний. Але чим він зарадить, коли усі ми, жителі нашого десятиповерхового будинку, увімкнемо разом усі обігрівачі? Залишимося взагалі без світла. Сподіваюся, що батареї будуть хоч трохи теплими — їм же не дадуть розмерзнутися. Заготовила штук двадцять пластикових пляшок. Тільки буде можливість нагріти воду — на газовій плитці чи в електрочайнику — відразу буду гріти, наливати в пляшки, і сама біля них грітимуся.
Вікна у нас теж давно уже пластикові, тепло не випускають. А як ще готуватися, я й не знаю. Добре, скажу вам, що дочка виросла і цьогоріч в Польщу вступила на навчання. А ми з чоловіком якось протримаємося.
Володимир ПЕТРОВСЬКИЙ, хмельничанин:
— Минулого тижня нарешті утеплили квартиру! Майже місяць у черзі чекали — усі за цим нині кинулися. Вона у нас трикімнатна кутова, тож і раніше спекотно нам не було. Витратили 8 тисяч гривень. Але знайомі, які ще два роки тому утеплилися, кажуть, що від цього справді стає тепліше. Вікна замінили уже давно. Оце й уся наша підготовка. А далі буде, як Бог дасть. Хоч і страшнувато трохи, бо маю двох дітей-школярів, і саме про них непокоюся.
Тетяна СЛОБОДЯН, бібліотекар (м. Кам’янець-Подільський):
— Я не боюся зими. Дочка із сім’єю живе у столиці, а мені самій багато не треба. Буде дуже холодно — вкутаюся пуховою ковдрою. Привезла із села, з маминої хати, перину — буду, як королева. Та й не буде, зрештою ж, у квартирі мінусової температури. Тому впевнена — переживу. І зима закінчиться, і весна настане... Веселішими будьмо. І не думайте лише про власні інтереси. Про бійців наших, що нас захищають, подумайте, як їм допомогти. А в них там ні хати, ні одягу відповідного, ні взуття. Про спальні мішки взагалі мовчу... Отож про них подумайте, відразу свої проблеми дрібними виявляться.
Олександр ЦАРЕНКО, водій (м. Хмельницький):
— Мій товариш вчора купив буржуйку! За 4 тисячі гривень. Уже й місце в квартирі для неї підготував — у нього кухня велика. Радіє, що його родина не буде мерзнути, але йому зручно, він живе на другому поверсі, тому дрова заносити буде нескладно. А я живу на восьмому, і як мені з тими полінами сходами бігати, ліфти ж навряд чи працюватимуть, коли зі світлом перебої будуть. Ось і не купуємо ми буржуйку, хоча гроші уже б знайшли. Втішаю себе тим, що, якщо уже зовсім стане непереливки, поїдемо до мами в село у Дунаєвецький район. В її хаті грубки є, літом перевіряли, пропалювали в них. Дрова заготовили, я уже нарубав. Стоять складені, сохнуть. Так що вихід є, не пропадемо.
 Віктор Петрович, хмельничанин, мешкає у власному будинку:
— Уже десять років живу у будинку, але лише цього року закінчив його утеплення. І оце минулого тижня замінив дерев’яні вікна склопакетами. А грубки, уявляєте, грубки нема! Втім, коли ми будувалися, грубки уже ніхто й не ставив. Хіба — каміни. Але чи багато тепла від нього, навіть цілий день пали в ньому? Он в мого сусіда є, та він теж мізки сушить, що б це на зиму придумати. Хоч бери і буржуйку купуй. Але хіба вона нагріє хату? Може, ще щось хтось підкаже, і я якось таки грубку десь прилаштую.
 Хотів твердопаливний котел ставити, але це дуже дорого — майже 40 тисяч гривень. Так що залишаємося з тим, що є, а я всім наказую: хто будує хату, обов’язково муруйте грубку!
Отже, усі готуємося до зими. Ще, звісно, буде тепло, ще погріє нас бабине літо. Але зима неодмінно прийде. Антикризовий енергетичний штаб, створений в області, розробив комплекс заходів, спрямованих на заощадження споживання природного газу. Передбачені також і тимчасові кризові заходи, які передбачають скорочення термінів опалювального сезону. Нині ще достеменно невідомо, коли розпочнеться опалювальний сезон — усе залежатиме від температури повітря. Якщо, приміром, уявімо, 15 жовтня вона буде мінусовою, то, зрозуміло, сезон розпочнеться. Од-нак припускають, що ба-
тареї не завжди будуть достатньо гарячими навіть взимку: якщо, до прикладу, температура повітря буде плюс 3 градуси.
Ось такі, я б сказала,
сумні реалії. Сумні не просто від того, що насувається зима без газу. А й від того, що невідомо, як дбатиме про своїх громадян у такій складній ситуації наша влада. Адже маємо нині яскравий і печальний приклад, коли навіть в екстремальних умовах, в умовах війни, яку називають АТО, по суті, державою робиться дуже мало для того, аби наша армія була забезпечена усім необхідним — від якісного обмундирування до сучасної зброї. І хто знає, як би почувалися наші бійці на сході країни, якби про них не дбали волонтери.
Втім, народ наш навчений давно: мусимо розраховувати на власні сили. То що, перефразовуючи відоме прислів’я, порятунок замерзаючих — справа рук самих замерзаючих? Авжеж, а ви як хотіли? Тому купуйте свічки, буржуйки, замінюйте, поки не пізно, вікна... Рятуйтесь, із міста їдьте у село, паліть у грубках... Грійтеся! Щоб витримати цю важку зиму.
Але ж ми витримаємо, правда? Тоді — до весни.