Славутчина — один з найбагатших на природні ресурси і корисні копалини районів Хмельниччини. Густі ліси, великі поклади піску, базальту та ще багато чого цінного та корисного. Окрім давно відомих ресурсних принад Славутчини, особливої популярності за останні роки почав набувати мінерал сапоніт. Відомо про цю сировину вже дуже давно, але комерційний інтерес до її промислового видобування з’явився порівняно недавно.

В районі є декілька потужних родовищ цього мінералу. Сапоніт — багатопрофільний матеріал, який можна використовувати як харчові добавки для худоби і як сорбент для очищення води. Приблизно з 2011-2012 року можна відстежити активність ряду бізнесових структур, які активно зацікавилися видобутком мінералу в Славутському районі. Які фірми полюють на надра — про це в нашому сьогоднішньому і наступному матеріалі на цю тему.
Дуель інтересів
Близько чотирьох років місцева влада і сільський актив села Улашанівки на Славутчині ведуть непримириму боротьбу з хмельницьким підприємством «Кансталь», яке має намір видобувати сапоніт поблизу села. Тему цього конфлікту неодноразово порушували у місцевих ЗМІ.    ПП «Кансталь» у 2012 році отримало дозвіл на розробку кар’єру поблизу Улашанівки, але на заваді амбітним планам компанії стали сільські активісти і місцева влада. Роботи на кар’єрі розпочалися у 2013 році, «кансталівці» зняли п’ять метрів шару піску, але до сапоніту докопатися не встигли через протести селян. Активісти неодноразово проводили пікети проти роботи фірми, перекривали дороги, виганяли з села техніку підприємства і навіть намагалися спалити обладнання «Кансталі».
На радикальні дії людей підштовхнуло категоричне небажання бачити в селі такого інвестора як «Кансталь». На думку активістів, ця фірма шахрайськими методами хоче організувати видобуток сировини, не рахуючись з інтересами громади. Селян також турбують екологічні проблеми, які можуть виникнути з появою кар’єру.
Про те, як і чому місцевий актив протистоїть хмельницькій фірмі ми поспілкувалися з сільським головою Улашанівки Сергієм Лясоцьким. Наша розмова з Сергієм Вікторовичем розпочалася про 2012 рік, а точніше про той момент, коли «Кансталь» отримала дозвіл від сільради на розробку кар’єру. Пан Лясоцький стверджує, що фірма з самого початку вдалася до маніпуляцій, бо їй погодили лише вивчення родовища, а не промисловий видобуток копалин. Як доказ голова сільради демонструє 10 заяв тодішніх депутатів сільради, в яких вони зазначають, що голосували лише за геологічне вивчення родовища. 

«Вже згодом у тексті рішення дивним чином «з’явилися слова про промислову розробку кар’єру, – каже Сергій Лясоцький. – Нам представники «Кансталі» казали, що спочатку вивчать ділянку землі, а якщо знайдуть там «щось цікаве», то повторно запитуватимуть дозволу у громади».
Наступним етапом стала спроба сільради і активістів скасувати рішення сесії, яке вони вважають підробленим. Врешті-решт справа пішла до суду, який скасував дію документа. Активісти виграли першу інстанцію і апеляцію, однак справа зависла на касації, і подальша її доля туманна. «Ми взагалі не розраховували довести діло до суду, – розповідає Сергій Вікторович, – було докладено чимало зусиль, аби зрушити проблему з мертвої точки. Ми продовжимо боротися і врешті-решт розраховуємо захистити законні інтереси громади».
Актив села закидає «Кансталі» й інші порушення. Насамперед розробка кар’єру почалася не на тій земельній ділянці, яку фірмі погоджували на паперах. Кар’єр мав знаходитися на відстані 500 метрів від крайньої сільської забудови, активісти ж стверджують, що від того місця, де почали копати «кансталівці», лише 250 метрів. По-друге, шар піску, який зняла фірма за словами людей «зник», а це не мало не багато — близько 5 тисяч кубічних метрів будівельного піску. Пісок фірма почала знімати, не маючи на руках усіх дозволів і, звісно, порушила закон. Це було встановлено перевіркою Держсільгоспінспекції, а в результаті перевірки Славутської прокуратури  «Кансталь» оштрафували. Щоправда згідно з чинним законодавством штраф виявився копійчаним.  
Людей також хвилюють і екологічні проблеми, які може створити активне видобування надр поблизу села. В першу чергу, селян турбує можливість зникнення води у криницях. Один з найактивніших протестувальників проти «Кансталі» Едуард Поліщук каже, що комерсантам, аби докопатися до сапоніту, доведеться заглиблюватися в землю як мінімум на 20 метрів. І це тільки початок. На думку пана Поліщука, це призведе до водного дисбалансу,  і криниці улашанівців зовсім обміліють. Едуард сам займається переробкою корисних копалин, у тому числі сапоніту, тому говорить про можливі загрози зі знанням справи. Сільський голова Сергій Лясоцький також переймається інфраструктурою села: «Кансталь» возитиме сапоніт єдиною дорогою, яка проходить через село. Ваговий транспорт швидко знищить покриття, та й у селян не буде спокою, якщо біля їхніх хат постійно їздитиме габаритний транспорт.          
На думку активістів, ПП «Кансталь» не гребує ніякими методами, аби домогтися свого. Думка людей для бізнесменів нічого не варта. Селяни впевнені: такий нахабний стиль роботи фірми пояснюється тим, що до неї має стосунок впливовий бізнесмен і політик, депутат Хмельницької міської ради і голова Хмельницького осередку «Батьківщини» Олександр Скочеляс.
Сила аргументів
Ми також поцікавилися думкою селян щодо перспективи розробки родовища. «В селі немає чіткої одностайності щодо роботи кар’єру, – каже місцевий житель Микола. – Хтось не бачить у цьому нічого поганого, а більшості просто байдуже. Проте це питання надзвичайно болюче для селян, які проживають на околиці з боку родовища. Якщо говорити про це питання раціонально, то більшість людей не розуміють свою вигоду і вигоду села від того, що тут буде кар’єр, а ризики розробки родовища їх справедливо насторожують. В першу чергу це стосується води».
На нашу думку, ймовірність зникнення води в селі є справді серйозною загрозою. Минуле посушливе літо продемонструвало проблематичність цього питання у всій красі. Ми все ж порадили, аби актив і влада села знайшли можливість провести гідрологічну експертизу і документально підтвердити згубність розробки кар’єру, бо словам зараз мало хто вірить.
Нас також надзвичайно зацікавила історія з підробкою рішення сесії. Не треба зайвий раз говорити, що це серйозний злочин. Стосовно цього питання ми звернулися за коментарем до славутських правоохоронців, які проводили розслідування цього факту. «За фактом проведеної перевірки було прийняте рішення закрити справу за відсутністю складу злочину, це рішення підтримала прокуратура, а згодом  такого висновку ді-
йшов і суд, – розповідає слідчий Славутського ВП Андрій Бершак. – У ході перевірки було встановлено, що депутати проголосували за надання ПП «Кансталь» дозволу на геологічне вивчення і дослідно-промислову розробку родовища. Ми опитали усіх присутніх на тій сесії і встановили, що підробки рішення не було. Депутати, ймовірно, самі не зрозуміли за що тоді голосували, а потім окремі люди вирішили змінити точку зору пост-фактум».
Комерсанти обіцяють співпрацю
Попри це до ПП «Кансталь» залишається чимало незручних запитань, які справедливо хвилюють активістів села. Ми зустрілися з директором підприємства Сергієм Душкевичем, аби запитати його думку стосовно ситуації.
– Пане Душкевич, перше питання  щодо фальшування сесії сільської ради, завдяки якій ви отримали дозвіл на розробку родовища.
– Сільський голова і активісти говорять одне, я скажу, що це просто вигадка, аби зашкодити нашій роботі. Ви можете вірити їм або мені на слово, але правоохоронні органи провели глибоке розслідування і дали чітку відповідь на це питання. Підробки рішення не було.
– А стосовно добування піску без належних дозволів і його подальше «зникнення»?
– Так, тут варто сказати чесно, що коли ми почали працювати, то не мали всіх документів. Але згодом ми їх отримали, а за порушення згідно з законодавством заплатили штраф. А щодо піску, то ми його нікуди не вивозили, а складували поруч з кар’єром. Куди він зник, варто запитати тих же активістів, які самі його забрали, а «крадіжку» дуже зручно списали на нас.
– Людей надзвичайно хвилює можливість зникнення води в криницях, якщо ваша компанія розроблятиме родовище?
– Це, знову ж таки слова. Я можу сказати, що проблем з водою не буде. У серйозних питаннях потрібно покладатися не на слова чи домисли, а на конкретні факти. Ми спеціально замовили гідрологічну експертизу, яка засвідчила, що проблем із водою в селі не буде. Це висновок професіоналів і конкретних експертів, які поставили під цим документом свої підписи і репутацію. Ми розуміємо ризики. Не дай Боже зникне вода, кого звинувачуватимуть? Звісно, нас. Тому серйозно вивчаємо всі загрози і не приймаємо емоційних рішень.
– Селяни вбачають чимало небезпек, пов’язаних з роботою вашої компанії в селі.
– У нас є довгострокова стратегія співпраці з селом, ми хочемо не просто добувати корисні копалини, ми хочемо стати частиною громади. Робота кар’єру принесе селу інвестиції, створить близько 50 робочих місць, ми активно допомагатимемо у розв*язанні соціальних проблем села. Є розуміння, що без довіри і підтримки селян, взаємовигідної співпраці ми не зможемо працювати. До слова, спочатку нас сприймали зовсім інакше. Ми одразу почали надавати допомогу селу, спонсорували закупівлю спортивного інвентаря для школи, забезпечували участь дітей у спортивних змаганнях, оплачували відпочинок та екскурсії діточок. Нас просили співпрацювати і бачили, що ми готові допомагати на ділі, а не на словах. Але потім окрема група активістів і сільський голова почали активно нам протидіяти.
– Чому, на вашу думку, вони це роблять?
– У всіх своя мотивація. Хтось щиро вірить, що ми небезпека для села, а хтось переслідує власні інтереси, які пов’язані, знову ж таки, з видобутком сапонітів для інших компаній, які працюють у районі.
Безкомпромісне протистояння
Наразі ситуація в Улашанівці залишається напруженою. Місцева влада, активісти не вірять у щирість обіцянок інвесторів і вимагають лише одного – залишити їхнє село у спокої. «Кансталь» ж намагається знайти компроміс і не полишає надії працювати в Улашанівці.
На нашу думку, подібні ситуації – відсутність послідовної політики держави в питанні контролю і видобування надр. Корінь зла у цій проблемі саме у відсутності державницької позиції стосовно копалин, які нібито належать народу України. Головне питання – хто має отримувати вигоду від цінних ресурсів. Держава? Люди? Бізнес?
Врешті-решт ситуація в Улашанівці ще не найгірший приклад спроби бізнесменів дістатися омріяних сапонітів. У наступній публікації ми розкажемо про інші «гарячі точки» сапонітових війн на Славутчині, де ділки взагалі вирішили «дерибанити» надра, не обмежуючи себе законами, дозволами чи думкою громади. Також  розповімо як ситуація в Улашанівці пов’язана з цими випадками і яка вона, сапонітова карта Славутчини загалом.              
(Далі буде).