Голосні заяви урядовців про пріоритетне фінансування доріг наразі залишаються заявами. Відповідно, дороги залишаються напрямками. Якщо деякими з них ще можна більш-менш пересуватися, то окремі ― не витримують жодної критики. Про це свідчить і лист нашої дописувачки:
«Добрий день, шановні працівники газети «Подільські вісті»!
Ви єдина інституція, якій я довіряю, і вже вкотре звертаюся до вас, надіюсь на допомогу.
Я, Островська Валентина Сидорівна, 61 рік, проживаю в с. Борщівка Теофіпольського району. А проблема в нас така… Десь років 15 тому наш земляк Шуляк В. К. зробив нам подарунок: відкрив автобусне сполучення з Теофіполя до Хмельницького через Чорний Острів, так званими, «арабськими» селами. Нарешті наші селяни відчули цивілізацію. Цей рейс проходить через десятки «забитих», а вірніше ― забутих невеличких сіл. В основному тут живуть пенсіонери, які виглядають своїх дітей з міста. Майже три роки ходив автобус із Хмельницького навіть кожен день. Це був героїчний вчинок, коли міські автобуси добиралися щодня до Теофіполя та назад так званою трасою. На жаль, все-таки наприкінці 2016 року перевізник свій рейс зняв ― набридло ремонтувати автобуси.
Наразі лишився один наш автобус, який щоденно робить рейс з Теофіполя до Хмельницького. Але чи довго це буде тривати, якщо ніхто не ремонтуватиме дороги, можна лише здогадуватися. Ще наші теофіпольські дороги трохи кращі, а вже красилівські… Як колись казали: «радянської влади там точно нема». Взагалі жодної влади немає ― повний крах. Бездоріжжя, коли тебе трясе, підкидає, довбе, ще й десятки кілометрів. І ти думаєш: Господи Боже милосердний, а вже ХХІ століття, вже ніби дивимося в Європу, а такі тупі, бездарні, не любимо ні себе, ні своїх сусідів, якісь безталанні. Села Кошелівка, В. Клітна, Зозулинці, Заслучне, Слобідка, Катюржинці, Миколаїв ― за що там сільським головам платять зарплату? Та ще й яку!
Як їм не соромно перед своїми людьми, що їх обирали та надіялися на них? Та що то за народ такий ми, українці? Ніби працьовиті, героїчні, сердечні, але не можемо з болота вилізти. А чи хочемо? Чому не бачимо ці задрипані села, цих бідолашних селян, які не можуть викинути гумові чоботи й думають, що так і має бути? Звикли та доживають віку. Якби цих сільських голів-нездар туди, на передову, в Донецьк, хоча б на півроку, можливо, там навчили б їх любити та поважити своїх людей, Батьківщину і виконувати свою роботу належним чином. Шанувати хоча б те, що лишилося їм у спадок.
Розумію, заново зробити дороги ― це дуже дорого, і навіть програма Гройсмана про будівництво доріг до наших сіл не дійде. Але ямковий ремонт зробити можна? Засипати хоча б піском, щебенем; ще ж є якісь методи ― я жінка, у цьому не розуміюся, але знаю, що це зробити можна. Кожен на своїй ділянці знайде ресурси ― хай не думають про власні кишені! Цьому вже прийшов кінець. Я дуже б хотіла, щоб ваша газета назвала цих бездарних сільських голів і щоб на наступних виборах на їхнє місце потрапили достойніші. Бо ж є в нас і хороші, добропорядні, хазяйновиті, але скромні люди.
Я не можу просити журналістів вашої газети проїхатися цією трасою, бо мені шкода вас і вашого часу. Надіюся, що ви допоможете розв’язати проблему бездоріжжя, і хоч один автобус буде їздити через наші села.
З повагою В. Островська, голова ветеранської організації с. Борщівка».
У редакції чудово знають проблеми з дорогами в нашій області, тому ми вирішили звернутися за коментарем до «управителя» шляхами: чи можна дати раду згаданій трасі. Газета переслали лист шановної читачки «Подільських вістей» до служби автомобільних доріг у Хмельницькій області і незабаром ми отримали відповідь від її начальника Петра Гнидюка:
«Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області на розгляд звернення гр. Островської В. С. щодо необхідності проведення ремонту автодоріг по маршруту руху автобусного маршруту Теофіполь―Хмельницький через Ч. Острів повідомляємо наступне.
Вказаний автобусний маршрут проходить по ділянках автодоріг державного та місцевого значення Р–48 Кам’янець―Подільський―Сатанів―Війтівці―Білогір’я, О231604 (Ланівці―Лисогірка―Теофіполь) ― (Білогородка―Базалія), С231604 Борщівка―Василівка, О231612 Лютарівка―Чернелівка, Т–23–02 Чернелівка―Городок―Смотрич, Т–23–11 Хмельницький―Волочиськ протяжністю близько 100 км. Внаслідок хронічного протягом багатьох років недостатнього фінансування дорожньої галузі, що призвело до порушення дотримання міжремонтних термінів проведення відповідних видів ремонтних робіт на автодорогах, недотримання водіями великовагового автотранспорту та механізмів допустимих норм навантаження на дорожнє покриття, дійсно стан вказаних ділянок автодоріг незадовільний і потребує проведення ремонту.
Завдання на проведення ремонтних робіт на вказаних ділянках автодоріг доведене для виконання філіям «Тео-
фіпольський райавтодор», «Красилівський райавтодор», «Хмельницький райавтодор», ДП «Хмельницький облавтодор» і буде виконуватися в 2017 році у залежності від надходження видатків з Державного бюджету України на фінансування дорожньої галузі.
Відповідно до Законів України «Про внесення змін до деяких законів України щодо співфінансування ремонту та утримання доріг державного значення» та «Про внесення змін до статті 91 Бюджетного кодексу України щодо співфінансування ремонту та утримання доріг державного значення», визначена можливість співфінансування ремонту автодоріг державного та місцевого значення за рахунок коштів місцевих бюджетів. При цьому органи місцевого самоврядування в разі потреби можуть самостійно приймати рішення щодо фінансування об’єктів капітального та поточного ремонту автодоріг, а Служба автодоріг, як балансоутримувач зазначених доріг, може виступати замовником цих робіт та здійснювати функції технічного нагляду за їх виконанням.
Службою автодоріг направлені відповідні звернення на адресу голів райдержадміністрацій, районних рад, місцевих громад з проханням розгляду питання можливості співфінансування проведення ремонтних робіт на вказаних ділянках автодоріг за рахунок коштів місцевих бюджетів».
Від редакції. Як зрозуміло з відповіді начальника служби автодоріг у Хмельницькій області Петра Гнидюка, грошей з державного бюджету на дороги ми поки не маємо. Мабуть, столичні владці знайшли їм краще застосування ― погляньте на їхні електронні декларації. Отже, сподіватися на ремонт згаданої дороги за державний кошт наразі складно. Тому, здається, поступово треба звикати: за дороги на власних теренах доведеться платити з коштів місцевих громад.