Хоч би якогось міністра прислав Кабмін чи бодай десятого заступника, чи пересічного адміністратора відрядила Адміністрація Президента. Ні, столична влада повністю проігнорувала неабияку подію для нашого обласного центру — Форум економічного розвитку Хмельницького. Не зацікавилися у столиці зустріччю, де обговорювалося майбутнє нашого міста. В них свої важливі, мабуть, державницькі справи, де в чиновників візьметься час на якийсь там обласний центр. Яким, до того ж, керує вільнодумний свободівець, а не «свій хлопець». Але із Києва таки до нас передалося дротами... відеозвернення. Саме таким оригінальним штибом київські владці взяли участь у форумі (якщо хтось забув, то форум — це римська площа, на якій вирувало все політичне життя міста. Але здебільшого у формі діалогу та обговорення, а не монологу, тим паче заочного). Ми ж отримали дещо інше: з великого екрана обласного театру імені Михайла Старицького сотням присутніх передав вітання перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов. Він розповів про покращання та поліпшення; економічне зростання та «відштовхування від дна»; легкість ведення бізнесу тощо. Що називається — поспілкувалися з київською виконавчою владою.
Децентралізація в країні таки, згадаймо про це. Хоча виглядає цей процес так: вони в столиці вирішуватимуть свої грошові питання, а ми на місцях маємо самотужки розв’язувати свої проблеми. Про це та інше й говорили доповідачі. Скажімо, креативний підприємець Юрій Филюк у першому ж виступі розповів про свій досвід. Переїхавши зі столиці до Івано-Франківська, він згуртував прогресивних людей, громадськість, бізнес, аби робити життя в галицькому місті кращим, комфортнішими для містян. Засновник ТОВ «Полларді Фешн Груп» Марина Васильєва розповіла про власний бізнес-шлях: від роботи в салоні весільних суконь до власниці великого виробництва, що виготовляє вбрання для наречених. Було ще багато корисних виступів, але найцікавішим і найочікуванішим став спіч Хмельницького міського голови Олександра Симчишина, на якому він окреслив своє бачення розвитку обласного центру.
Дійсно, саме виступу міського голови й очікував бізнес. Очікував, аби дізнатися, що має відбуватися в Хмельницькому, куди ми рухатимемося. Бо тактичні рішення та вчинки — залатав дорогу та замінив вікна — це рутинна робота влади, яка не вельми цікава підприємництву, якщо бути відвертими. Хочеться побачити перспективу. Стратегію! І, як здається, Олександр Симчишин не розчарував присутніх, бо окреслив стратегічні напрями розвитку, які, можливо, визначать життя Хмельницького на роки. Якщо, звісно, вдасться їх реалізувати. А розпочав він… зі сміття. Наше звалище функціонує вже понад 60 років і конче потребує бодай якогось рішення. Влада його напрацювала та назвала «Розумне довкілля Хмельницький». Наразі відбуваються переговори з інвесторами та кредиторами, бо проект не з дешевих — 37 мільйонів доларів. Але він дозволить комплексно розв’язати проблему відходів та звалища, бо передбачає будівництво заводу з механіко-біологічної очистки та центру переробки будівельних відходів. Але це не все: приватна компанія планує видобувати на звалищі газ, окрім того, є намір встановити на території сміттєкомплексу сонячні батареї. Приборкання відходів? Авжеж. Аби вдалося задум втілити в життя.
Серед намірів влади, які озвучив керівник міста, часткове заміщення маршруток і малих автобусів двадцятьма новими тролейбусами; створення fashion-платформи на базі кінотеатру імені Тараса Шевченка. Справді, ми маємо розвинуту легку промисловість. Наскільки вона в тіні — інше питання, але окремі виробники вже легалізовані, мають свої торгові марки, готові цивілізовано працювати на ринку. Їм же потрібно просувати свою продукцію? А молоді наші дизайнери? Потрібно їм робити покази? І взагалі, чому б не організувати покази регіонального, якщо не загальнонаціонального, масштабу в кінотеатрі? Дещо пов’язана з цим пропозиція розмістити в триповерховому приміщенні торгового центру «Європа» швейну базу. Також у місті ініціюють будівництво багатоповерхових парковок. Як можна побачити, кількість автівок безперервно зростає, а місць для їхнього «відпочинку» — катастрофічно бракує. Багатоповерхові парковки — варіант розв’язання проблеми.
Загалом у стратегії, яку озвучив Олександр Симчишин, десять пунктів. Ми ж зупинимося більш докладно ще на трьох, які реально мають глобальне значення для подальшого розвитку обласного центру. Перший — створення індустріального парку «Хмельницький». Бізнес буде звільнено від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в разі будівництва об’єктів у межах індустріального парку. Крім того, передбачається надання суб’єктам господарювання безвідсоткових кредитів, цільового фінансування на безповоротній основі для облаштування індустріального парку та звільнення від сплати мита при ввезенні устаткування, обладнання та комплектуючих до них, що не виробляються в Україні та не є підакцизними товарами. Як наголосив очільник міста, «від себе гарантуємо земельну ділянку та підтримку влади».
Створення логістичного центру опосередковано пов’язане з індустріальним парком: де виробництво, там транспортні потоки. Більше того, Хмельницький знаходиться на найважливішій магістралі, що з’єднує захід та схід держави. Крім того, поруч проходить глобальний світовий транспортний потік — Балтійське море — Чорне море. Й логістичний центр, який оптимізує перевезення, забезпечить комплексне та якісне розв’язання проблем перевізників, буде вкрай доречним на наших теренах.
Якщо вже мова зайшла про транспорт, то не можна не згадати про наш аеропорт. Саме ця тема, здається, й стала кульмінацією виступу Олександра Симчишина, бо викликала бурхливі оплески в присутніх. А саме слова, що «міська влада готова ініціювати процес передачі» летовища з підпорядкування обласної ради на міський рівень. «Ми розуміємо ціну питання, — додав він, — і готові на максимальну співпрацю з обласною радою». Наразі оплески можна вважати підтримкою бізнесу ідеї міського голови, проте маємо кілька суттєвих питань. Перше: чи готова обласна рада «віддати» аеропорт? Друге: хто його фінансуватиме принаймні у найближчі роки?
Те, що область за ці роки остаточно не втратили своє летовище, що воно ще фігурує в міжнародних довідниках, — величезний плюс. Але для того, щоб довести його до ладу, потрібні десятки (якщо не сотні) мільйонів гривень. І тут міській владі, справді, потрібна допомога бізнесу. Не думається, що всі хмельничани зрадіють, якщо лише міським бюджетом утримуватиметься ця, нині абсолютно збиткова, структура. Треба залучати бізнес. На яких умовах? Це вже адміністративно-правові нюанси, але нагадаю, що аеропорт у Чернівцях, до прикладу, на десятки мільйонів фінансується за рахунок буковинських нардепівських коштів. Чому б і нашим народним депутатам не узяти участь у цій справі? Тим більше, нагадаю, що «За конкретні справи» йшли на вибори з програмою, яка й передбачала відновлення аеропорту. То чому б не взяти участь Олександру Герезі у фінансуванні проекту. Умови? Їх нехай обговорюють юристи.
А курортний комплекс Сатанів? Йому ж потрібні гості, які зручно зможуть дістатися до місця відпочинку? Потрібний їм аеропорт? Теж варіант можливої фінансової участі. Меджибіж — місце паломництва юдеїв. Здається, що й вони зацікавлені в зручному транспортному сполученні — це вже вихід на міжнародну співпрацю. Введення безвізу — безліч можливостей до подорожі. Їхати до летовищ Варшави чи Жешува, де можна потрапити на літаки лоукостерів, — не така й близька дорога. Тим часом вже цьогоріч лоукостери «заходять» в аеропорти Львова та Києва. Може, вдасться їх і до нас запросити.
Перспектив безліч, але подивимося, як вони реалізовуватимуться. Так само з часом і спитаємо в міського голови, чи виправдав форум його сподівання? Чи знайшлися точки дотику з бізнесом? Чи задоволений він рівнем представництва? Тобто, як завжди, в журналістів залишаються запитання.
Gismeteo 
