Неоковирні в нас якісь реформи. Наче сокирою тесані. То скалка цього реформаторського витвору підступно «вкусить» споживача, то боляче вдариться він об якийсь із кутів цієї реформи коліном чи головою. Нерівне та необтесане воно виходить, гострі та підступні кути визирають скрізь. Наразі йдеться про запроваджений в Україні ринок чи то псевдоринок газу. Де конкуренцією й не пахне, де уряд встановлює штучні захмарні ціни на газ вітчизняного видобутку, а всі приватники можуть завдяки цьому бавитися з ціною, маючи надприбутки. Й штрафні санкції, що отримують споживачі, які не встигли призвичаїтися ще до нових правил, за межами розумного — подвійна вартість «несанкціонованого відбору» (про це докладніше пізніше). Не тільки юридичні особи страждають від «ринкових умов» на ринку газу. Пересічні громадяни також мають проблеми: днями у чверті мешканців Хмельницького несподівано зникла гаряча вода — комунальному підприємству «Південно-Західні тепломережі» перекрили газовий вентиль.
Одного святкового вечора (а хіба День журналіста не свято?) виявилося, що кран гарячої води «мовчить». Точніше «говорить», але холодною водою. Вибачте, але ніжені містяни, звиклі до комфорту, люди, для яких дрібні побутові негаразди — привід для дискомфорту. А тут ще й професійна цікавість: де ж оплачена послуга, куди поділася вода? Виявилося, що КП «Піденно-Західні тепломережі» заборгували ПАТ «Хмельницькгаз» за транспортування блакитного палива чотири мільйони гривень. А де ж наші гроші, які ми справно сплачуємо за підігрів води? Як влучно зауважила дружина, «що, відпочивають на Канарах?» Справді, для будь-якої цивілізованої країни відключити абонента від послуги, за яку він сплатив, — нонсенс. У нас же колективна відповідальність якась: страждають за борги всі гуртом.
Реформи, які запровадили на ринку газу, передбачають виокремлення усіх послуг. Газ окремо, постачання також, транспортування — теж окрема історія. Як роз’яснив «Подільським вістям» вранці наступного дня заступник Хмельницького міського голови Анатолій Нестерук, містяни заборгували теплопостачальнику дев’ять мільйонів гривень. Відповідно «Південно-Західні тепломережі» не змогли вчасно розрахуватися із «Хмельницькгазом» саме за транспортування палива: утворився борг чотири мільйони. Ні, із самим паливом усе гаразд: «Нафтогазу» ми сплатили за ресурс, а от транспортувальнику — ні. Причому це проблема не тільки Хмельницького. Як розповів заступник голови правління ПАТ «Хмельницькгаз» Віталій Рейда, боржників заздалегідь попереджають, просять розрахуватися, лише потім відмикають. Ситуація цілком аналогічна в деяких інших містах області. За його словами, в квітні відімкнули паливо Славуті, у травні — Старокостянтинову. На цьому тлі обласному центру пощастило більше: термінове втручання міського голови та його заступника, перемовини з газівниками дозволили вирішити питання протягом доби. Проте залишилися інші питання.
На «рідному» під’їзді вже зо два тижні висить оголошення від тепловиків з проханням розрахуватися за борги та переліком квартир, які не сплатили за підігрів води. Десь третина помешкань! Й мабуть, дехто винен не за один місяць. Як бути з ними? Судитися? Це ж скільки позовів. Відключати поквартирно? Хіба є така технічна можливість? І що ж роботи? «Південно-Західні тепломережі» — комунальне підприємство, тобто міська влада відповідає за його роботу. Вона повинна вигадати, що робити з боржниками. Це її відповідальність, аби підприємство забезпечувало комфортне життя містянам. Бо, даруйте за тавтологію, колективна відповідальність за боржників — це не метод. Ніхто з сумлінних громадян, які вчасно сплачують за спожите, не винен у боргах сусідів. Як влада розв’язуватиме цю проблему, побачимо, а поки зауважимо, що вся реформа, здається, звелася до безпідставного подорожчання газу, який нині на вільному, але дикому ринку України коштує близько десяти тисяч гривень за тисячу кубів. Це ж які гроші мають олігархи, які присмоктали до вітчизняного газу, собівартість якого разів у п’ять менша.
Запровадження «дикого» ринку блакитного палива має й інші нюанси. В усіх розібратися складно навіть фахівцю, тому наведемо ще один приклад, який анонсували на початку матеріалу. В нас же нібито конкуренція, вільні ціни. Значить, можливість зловживати. Аби убезпечитися — тендери. А це процедура, витрачений час. І поки на конкурсі відбувається вибір постачальника, треба ж мати «поточний газ». А чий він без укладеної угоди? Значить «крадений». Або, як нині формулюють м’якше, відбувся несанкціонований відбір. За це невідшліфоване чинне законодавство передбачає штраф у розмірі вартості спожитого газу.
Під штрафні санкції потрапили кілька установ області, котрі не змогли вчасно укласти відповідні договори. Причому це здебільшого державні структури. Тобто державний бюджет через недолугі реформаторські потуги фактично буде змушений сплатити штрафи олігархам. Агов, ви там у владних верхах розумієте, що наробили? Чи це навмисні лазівки, аби наші кошти, кошти нашого державного кошторису, законно перекачати в кишені газових баронів. Скажімо, в таку ситуацію потрапив квартирно-експлуатаційний відділ (КЕВ) Міністерства оборони України, що забезпечує комунальну життєдіяльність військових частин, комендантських дільниць і військових містечок Хмельниччини.
Якщо подати ситуацію спрощено, то на початку цього року КЕВ відповідно до вимог чинного законодавства провів тендер на вибір постачальника газу, а поки тривали всі бюрократичні процедури отримував газ без необхідного договору. Тим часом Кодекс газорозподільних систем передбачає «коефіцієнт компенсації» — два. Тобто КЕВ, тобто Міноборони, а ще точніше наш державний бюджет мають сплатити газівникам не два мільйони за реально спожитий газ, а чотири! Ми знову попросили Віталія Рейду прокоментувати ситуацію, хотіли з’ясувати, чи можна вирішити питання «полюбовно». Бо споживач готовий сплатити два мільйони за отриманий ресурс, а от штраф… Представник ПАТ «Хмельницькгаз» наголосив, що неодноразово торік попереджав усіх абонентів, аби не зволікали з оголошенням тендеру та підписанням угод. Абсолютна більшість з них дослухалася. З трьох сотень установ Хмельниччини, яким потрібно було пройти цю процедуру, лише менше десятка не квапилися. Відповідно — потрапили під санкції. Віталій Рейда запевнив, що й радий був би мирно розв’язати ситуацію, але законодавство передбачає штраф. Якщо його не буде сплачено, відразу виникнуть підозри в корупції. Такий закон, як казали стародавні римляни.
А ми кажемо: який пілот, такі і бомби. Що ж це за нормативні документи такі, що перерозподіляють державні гроші в приватні кишені? Хто таке понапрацьовував? Дилетанти засідають у верхах чи лобісти олігархів?
І коли президент голосно заявляє, що вже й в енергетиці в нас відбулася реформа, що можемо вільно обирати постачальника електрики, стає дещо лячно. Реформували «газ» — пропала гаряча вода, реформують енергопостачання — зникатиме електрика? На собаках, як вважають класики, їм спочатку треба випробовувати свій реформаторський шал. Ще й Верховна Рада розпочала голосувати за медичну реформу. Вам не страшно? Що зникне: ліки, лікарні чи лікарі?
Gismeteo 
