Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 1116

Брати те, що погано лежить, або те, що можна перекупити, давно стало ознакою бізнесу по-українськи. Особливо ж коли мова заходить про землю. Цього разу  скуповувачі  землі поклали око  на доглянуті чорноземи під Вихилівкою Ярмолинецького району. Аби ж відібрати їх у господаря, вдалися до найнесподіванішого маневру. Взяли в «бізнес-партнери»… місцевого священика. Свідком того, як розгорялися пристрасті й чим закінчилася ця афера, став кореспондент «Подільських вістей».

Зізнаюся, їдучи на прохання місцевих жителів до Вихилівки, мала намір злитися із сільським людом та збоку поспостерігати за тим, як буде розгортатися земельна інтрига. У призначений час на схід села до клубу мав прибути місцевий священик. Тема «проповіді», даруйте за іронію, планувалася, як розповіли місцеві жителі, дивна. Святий отець збирався агітувати селян забрати свої земельні сертифікати у фермерського господарства «Віта» та передати їх більш «щедрому» пану (цю інформацію «Подільським вістям» повідомили, звісно, конфіденційно).  Аби перекупити в селян земельні паї, ласі на чорнозем гендлярі почали різними шляхами заходити здалеку. Між Божою справою, як розповідають вихилівчани, священик став закидати віруючим думку про те, що можуть вони отримувати за свій пай замість 1,3 тонни зерна, як тепер, 1,5 тонни, до того ж  їм городи оратимуть безкоштовно, а на випадок весілля, хвороби чи смерті вони отримуватимуть п’ять тисяч гривень матеріальної допомоги. Крапку в цьому питанні мали поставити на сході села.
Побачила доглянуті, без жодного буряна, посіви на рівних ланах біля Вихилівки, вийшовши з авто та взявши до рук грудку чорнозему, і сама задумалися. Ця земля, дійсно варта ціни! Сьогодні тут добре росте все — пшениця, кукурудза, соя… Чому ж село сприймає солодкі обіцянки як особисту образу?
В умовленому місці перед сільським клубом гамірно. Найбільше чути жительку Вихилівки Ольгу Бучну. Жінка розгублена та знервована.
— Те, що в нас тут такі чорноземи дев’ять літ тому ніхто не хотів бачити, а зараз, то вже всі лапи тягнуть! Тільки один наш фермер Анатолій Мендрик не побоявся тоді тих заростей і тих чагарів, підняв цю занедбану після розвалу колгоспу землю! Самі ж ми його, людоньки, і просили, пригадайте, щоб взяв нас, не дав пропасти! А скільки йому ще й палиць в колеса ставили тоді різні земельні бюрократи!
— Що й казати, земля ця вистраждана. В мене така думка, щоб ми були з Мендриком. Він не дивився на тяжкі поля, багато доклав праці. Ми тілько з ним будемо, тілько з ним! — приєднується до неї інша жителька села, Марія Обухівська.
— Аби ж то тільки ніхто нами вже не колотив, не обіцяв тих золотих гір, набридло вже! – чується з натовпу.
— А хто ж той ваш заколотник? — запитую.
— Це батюшка — Стус Василь Михайлович, який має парафію у Вихилівці і Правдівці, таку виявив ініціативу. Звісно, за ним стоять якісь впливові постаті…
Поспілкуватися із чоловіком, зняти з нього, можливо, даремні підозри, нам так і не довелося. На заплановану зустріч (напевно, відчувши, що щось пішло не так) той так і не з’явився. Однак за деякий час до клубу вже мчали відомий на Хмельниччині трудар, фермер, а нині головний агроном фермерського господарства «Віта» Анатолій Мендрик та голова Хмельницької обласної Асоціації фермерів Анатолій Перейма.
Брудними торгами навколо землі, які останнім часом набирають загрозливих розмірів, Перейма всерйоз занепокоєний. З’ївши разом із фермером Анатолієм Мендриком вже не один пуд солі та піднявши не один гектар подільської цілини, радить селянам на брехливі солодощі не розмінюватися.
— Я просто вам рекомендую: от приходять люди і кажуть — ми вам дамо десять тисяч за те, що договір підпишете. Ми вам дамо двадцять тисяч… Люди добрі, якщо жінка гарна, і чоловік хоче її добитися, він їй обіцяє золоті гори — меду дасть, помастить їй п’яти, зробить масаж. А коли використає, той забуде. Так само і з землею. Крім того, от є гектар землі, він може дати десять тонн пшениці, але не може дати двадцять. Є ресурс землі і є економічний розрахунок. Тож коли ставлять захмарні ціни, то вже обманюють.
Сам Анатолій Мендрик, який не раз боронив ті землі, які в області орендував, вихилівською земельною інтригою шокований.
— Іде купівля-продаж української землі і люди кидають за неї будь-які гроші. Якщо вже навіть священик мав займатися цією землею, то ви уявляєте, на якому рівні було все куплено! Як можна сьогодні підійти з таким комусь до священика, який зобов’язаний вести всіх нас до спасіння, це його обов’язок, щоб ми були в царстві небеснім! І як він міг сьогодні піти на такий крок, порушивши заповіді?! Я навіть цього не уявляю! Напевно, такого випадку ще не було не тільки в Україні, а й у світі!
На відверту розмову до жителів Вихилівки підоспів і сільський голова. Усі разом поставили на терези десятки гарних справ, які впродовж років зробив для них Анатолій Мендрик та фермерське господарство «Віта». Рішення громада прийняла одноголосно. Ніяка афера із вистражданими вихилівськими чорноземами в їхньому селі не пройде. І крапка.