Звичайнісіньке побутове сміття останнім часом перетворилося в Україні з банальної побутової проблеми у політичну зброю. Йдеться, зрозуміло, про події у Львові. Відверто скажу, навіть не цікаво, «спалили» президентські амбіції міського голови Андрія Садового (якщо вони були), чи він сам «спалився». Однак маємо факт: культурний центр країни, її західні ворота захлинулися  сміттям. Можна трактувати ці події, як сплановану  з київських владних пагорбів проти голови акцію. А можна й зробити простіший висновок: за десять років очільник міста не спромігся розв’язати банальну побутову проблему — не зорганізував вивезення та переробку на належному рівні. Ще раз підкреслю, чому це сталося — нехай аналізують політологи або господарники, а ми зазначимо, що тема сміття стала однією з провідних у медіа-просторі держави. Тому певні порухи на хмельницьких теренах у питанні поводження з відходами набувають гучного звучання. Щоправда, вони й викликають деякі запитання.

Найбільше сміттєзвалище в області, що логічно, в обласному центрі. Йому вже шістдесят років і, як вважають в управлінні економіки Хмельницької міськради, «прогнозований термін експлуатації не більше 5-6 років». Треба якось розв’язувати проблему, аби не повторити львівський катаклізм? Обов’язково! Тому міська влада й розробила програму «Розумне довкілля Хмельницький», яка складається з чотирьох елементів і орієнтовно коштуватиме 37 мільйонів доларів. Передусім передбачене видобування звалищного газу. Надалі — будівництво заводу з механіко-біологічної очистки; генерація сонячної енергії; створення центру переробки будівельних відходів. Програма потрібна та розумна, й навіть є вже перші кроки на шляху її реалізації. 20 червня відбувся тендер на вибір партнера, який і видобуватиме тут біогаз.
Конкурсна комісія виставляла оцінки за трьома критеріями: надійність учасника, наявність досвіду, відсоток винагороди від доходу з продажу електроенергії, виробленої внаслідок спалювання вилученого біогазу. Також до уваги бралися строки виконання робіт й інші важливі чинники. Як зазначили в міськраді, строки виконання проекту і стали одним із ключових чинників перемоги компанії «Біогаз Енерджі»: вони беруть зобов’язання реалізувати проект до кінця поточного року, натомість спільне українсько-німецьке підприємство «Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища» окреслило терміни — до кінця 2018-го.  В місті очікують, що бюджет отримуватиме на рік  2-2,5 мільйона гривень від інвестора. Як зазначив голова конкурсної комісії заступник міського голови Володимир Гончарук, гроші надходитимуть на спецрахунок комунального підприємства «Спецкомунтранс». «Кошти, тобто 13 відсотків з продажу електроенергії, виробленої внаслідок спалювання вилученого біогазу, будуть використовуватися виключно на роботи, які пов’язані з потребами полігону твердих побутових відходів, — підкреслив він. — Дегазація — це один з елементів програми «Розумне довкілля», виключно інвестиційний проект. Найбільшим залишається будівництво сміттєпереробного заводу». 
На своїй сторінці в мережі facebook заступник міського голови додав: «Це другий за величиною проект у концепції «Розумне довкілля Хмельницький» загальною вартістю приблизно два мільйони євро».
«Подільські вісті», пам’ятаючи сумний досвід із пошуку партнерів для робіт на сміттєзвалищі, вирішили з’ясувати, що ж за компанію обрали. На жаль, знайти сайт товариства «Біогаз Енерджі» не вдалося. Не виключено, що погано шукали, а може, вона ще не встигла його створити. Бо товариству нещодавно минув лише рік: «дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи» — 18 травня 2016 року. А місцезнаходження ТОВ «Біогаз Енерджі» — місто Чернігів. Єдиний засновник — мешканець Запоріжжя. Й статутний фонд у товариства — десять тисяч гривень. Ні, ніхто ж не забороняє компанії з таким фондом братися за роботи вартістю два мільйони євро, але…
Ще маємо маленьке але: пам’ятаєте, коли відбувся тендер? 20 червня. А знаєте, коли ТОВ «Біогаз Енерджі» отримало «ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії»? 15 червня 2017 року, згідно з  постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 780. За п’ять лише днів раніше!  
Є така журналістська риса — в’їдлива допитливість: хочеться ж знати, з ким матимемо справу. Ні, особисто в мене немає жодних зауважень до компанії та конкурсної комісії, яка її обрала. Але поділюся, як моя дружина прокоментувала інформацію про товариство. «Це що, черговий іспанський лижний інструктор?» — запитала вона. Хто забув, нагадаю: колись «професіонали» Януковича підписали угоду з лижним інструктором на будівництво терміналу з прийому скрапленого газу в Україні. Де та угода та де той термінал — не важко здогадатися.
Отже, редакції закортіло, аби міська влада дещо прояснила ситуацію щодо тендеру, бо в громади (дружина хіба не  представник громади?) залишилися питання. Чому переможцем визнано товариство з такими «скромними» вихідними даними? Чи передбачене якесь покарання, у разі невчасного виконання робіт?
Як роз’яснив Володимир Гончарук: «Переможцем конкурсу конкурсна комісія визнала ТОВ «Біогаз енерджі» на підставі голосування, згідно з критеріями кожного учасника. Українсько-німецька компанія значно переважала у критерії «надійність учасника», який є відносно суб’єктивним критерієм, натомість «Біогаз енерджі» перемогла згідно з критеріями «відсоток коштів від продажу е/е, що буде направлятись на КП «Спецкомунтранс» для робіт на полігоні ТПВ» та «строки виконання проекту» — це  об’єктивні показники, які будуть зафіксовані в договорі. На підставі конкурсу буде сформовано договір між КП «Спецкомунтранс» та переможцем, де будуть зафіксовані усі зобов’язання та терміни, а також санкції у випадку невиконання своїх зобов’язань. Проект реалізовується повністю за інвестиційні кошти, тому саме інвестор  зацікавлений у найшвидшій реалізації проекту та пошуку фінансових ресурсів для цього».
Отже, маємо переможця. Чи є сумніви, що він виконає зобов’язання? Так. Щоправда, сумніви є завжди, коли питання стосується нашого полігону: надто багато домовленостей вже «зривалося». Що ж, лишилося лише півроку — опісля побачимо чи не побачимо результат.