Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 1521

Одне з кращих аграрних підприємств області розпочало жнива зі щедрого врожаю озимого ячменю.

«Якщо Україна нині дає звірку по врожайності ячменю 32 центнери, то у нас, дякувати Богу, в середньому 85-86 центнерів, — не приховує радості генеральний директор ТОВ «Адамівка Агро» Микола Плінський. — Поки погода, поспішаємо  зібрати його на усіх 200 гектарах, бо вже на підході озима пшениця, якої маємо 400 гектарів».
Цікавимося рецептом успіху. «Особисто я вже два десятки років наполегливо працюю на результат, — усміхається Микола Михайлович. — Це — важкий труд, недоспані ночі... Нині маємо понад 2000 гектарів землі (паї жителів Адамівки, Зінькова, 100 гектарів Баранівки), найсучаснішу техніку для обробітку землі і збирання врожаю: трактори, комбайни «Джон Дір», самохідний обприскувач, передпосівні розпушувачі. Якраз на жнива придбали 30-тонний причеп, що тут же, в полі, важить зерно, вибиває чек, завантажує машини, які одразу прямують на елеватор».  
Керівник хвалить свій колектив,  згадуючи агрономів, трактористів, комбайнерів, водіїв, різноробочих. «Ми  гідно оцінюємо відповідальність наших працівників. Молодих механізаторів, токарів, зварювальників зацікавлюємо зарплатнею.  Найкращим фахівцям купуємо на виплату будинки. У товаристві працює 150 чоловік, їм оплачуємо відпустки, лікарняні. Цінуємо скрупульозну працю наших  бухгалтерів —  Ніни Петрівни Плінської та Таїсії Володимирівни Чайки. І так нам Бог помагає».
Через поля, звані по-місцевому «Середні гони», рушаємо з господарем на «Дубки», де саме жнивують. Сонце якраз в зеніті. Небо синє-синє, в далині поля — золоті. Пообіч польової дороги блакитно-бузкові стрічки духмяної фацелії обрамлюють біле море гречки. А назустріч криті вантажівки із зерном поспішають  на тік.
Комбайнери саме завертають до польової кухні на полуденок і ми мали змогу поспілкуватися з Сергієм Півтораком з Ломачинець, комбайнером з 25-річним стажем. — Техніка наша потужна, всі параметри задані на комп’ютері: кількість, вологість намолоченого зерна, температура, кілометраж, пальне.
— Для механізаторів створені всі умови: безплатне проживання, харчування, душові. Працівників із довколишніх сіл   розвозить автобус, безкоштовно. Зарплатою, ставленням і тим, як все організовано ми дуже задоволені, — каже колега Сергія Василь Гаврушенко з Карачієвець.
Агроном Володимир Савіцький біля землі працює з 1987 року, після закінчення Київського аграрного університету. Хорошому врожаєві, каже, сприяла погода, і, звісно, дотримання усіх технологічних процесів, починаючи від передпосівного обробітку ґрунту. А також використання  перевірених сортів. Це роками напрацьований досвід. Ячмінь німецького сорту «Герлах»  не підводить. А насіння елітної гречки беруть за угодою в інституті круп’яних культур при Кам’янець-Подільському аграрному університеті, вирощують насіння першої репродукції, мають зиск від реалізації по всій Україні, вистачає  і для потреб своїх. Обсівають фацелією гречані поля, щоб бджіл привабити. Дотримання сівозміни —  обов’язкова умова, тож сіють пропорційно різні культури: ячмінь, пшеницю, сою, гречку, соняшник, кукурудзу. Вирощують капусту, моркву, буряки. Он ячмінь зібрали, передискували, засіяли поукісно гречку — до осені ще буде врожай. Солому не спалюють, а подрібнюють і — в ґрунт.
— До всього треба прикласти голову і руки, — констатує Микола Михайлович. — Міндобрив застосовуємо менше, бо вносимо органічні, зі своєї свиноферми (а це 12-14 тисяч голів), вивозимо щороку на 50 гектарів почергово сечовину. Натомість частину зерна переробляємо на комбікорм для свинок на своєму ж заводі у Мушкутинцях.
На току, як і в полі, спішиться робота. Зерноочисна машина переробляє і вантажить 70 тонн зерна за годину. «Збіжжя тут не затримуємо, а швидко відправляємо на елеватор, — каже завтоком Іван Гуменюк, який керує і ремонтною бригадою. Робітники  побілили сховище, перекривають дах. Тут буде засипана пшениця на паї. До речі, торік ТОВ «Адамівка Агро» безкоштовно виорала пайовикам 1300 городів.  
Їдемо далі  — доглянутий тракторний стан, поряд  ковбасня, за нею лісок, де створять парк відпочинку. Вже розчистили його, поставили альтанку, рибок у ставок запустили. Робітники ведуть по алеях освітлення.  
А ось на пасіці вимріяна Миколою Михайловичем дерев’яна хатка з   лежанкою на вуликах.  Ретельно доглядає  150  бджолосімей молодий фахівець Ольга Столярчук. «Уже вдруге за сезон качатимемо мед і на Спаса традиційно пригостимо усіх працюючих», —  каже  керівник.
Приклад, який вражає і надихає: взявшись господарювати, уродженець сусідньої Черкасівки, син  хліборобів Микола Плінський і його команда бережно, з повагою поставилися і до землі, і до майна, і до людей. Зберегли усі будівлі, ферми, тік, тракторний стан, елеватор, млин. Одні з небагатьох віддали людям відсотки за майнові паї. Забезпечили робочі місця. Розбудували, примножили господарство. Два роки тому держава вшанувала Миколу Михайловича званням «Заслужений працівник сільського господарства України». Адже його старання, невсипуща праця повертаються для людей  і держави добробутом, заможністю, стабільністю. Цей би досвід — та у кожне село України!