Медична. Судова. Освітня. Пенсійна реформи. Набрали собі надзавдань народні депутати повні шухляди. Та де їм дати лад таким складним проблемам, якщо вони не здатні розібратися в такому, здається, простому питанні як пільгові перевезення. Для цього не треба приймати пакети законів, виписувати кодекси — прийміть закон про адресну допомогу та й дайте спокій і людям, і перевізникам, і місцевим владним структурам. Ні, вони прагнуть вергати глиби, а до простого руки ніяк не дійдуть. Роками законопроект про адресну допомогу десь припадає пилом, бо нардепи втягнуті в максі-реформи — медичні, освітні тощо, де їм перейматися такими «дрібничками» як пільги електорату.
Між іншим, адресна допомога — простий та справедливий спосіб вирішення питання з перевезенням пільговиків. Бо скільки вже разів писали: сільська бабця, може, й не бачила того тролейбуса, але ж має право на безкоштовний проїзд у транспорті. Натомість містяни, часто-густо й без потреби, катаються в громадському транспорті, використовуючи свої привілеї. Справедливо було б грошима дати пільгу всім? І містянам, і селянам? Безсумнівно! Але наразі цих пільговиків, як шарик від пінг-понгу, бумкають туди-сюди: від перевізника до місцевої влади. Їдеш — не їдеш. За гроші — безкоштовно. Знову редакція має скаргу щодо перевезень. Цього разу до нас звернувся мешканець Деражнянщини Полікарп Олександрович Тимофєєв.                                              

«В селі Марківка Деражнянського району відсутні будь-які соціальні послуги. Ходив два рази на тиждень автобус на Хмельницький і один раз на Деражню. Проте, як стали «жити по-новому», то автобуси стали ходити, як заманеться керівництву перевізника. А з грудня 2016 року перестали ходити взагалі. Село Марківка на свята залишалося без шматка хліба. Хоча він став для селян коштувати 39 гривень за 400 грамів.
Але з початку березня став ходити автобус один раз на тиждень до Деражні у середу. А на Хмельницький так і не ходить. На колективне звернення з цього приводу Деражнянська райдержадміністрація відписалася, що автобус буде ходити з червня 2017 року. Проте вже серпень, а автобус так і не пустили через зволікання фірми «Поділля-тур», яка виграла цей маршрут. Я особисто звертався з цього приводу до Підгурського І. М. (заступник директора ПП «Поділля-тур» — авт.) письмово. Але відповіді не отримав.
Влада наші звернення ігнорує, а до Бога високо. Так і живемо під такими горе-керівниками».
Передусім редакція звернулася до Деражнянської райдержадміністрації з намаганням з’ясувати, де ж подівся автобус. Там нас «перепасували» до облдерж-
адміністрації — маршрут, мовляв, обласний. І справді, в департаменті економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Хмельницької облдержадміністрації підтвердили, що маршрут «їхній»; відбувся конкурс, переможцем стало ПП «Поділля-тур». Наразі керівник підприємства вивчає договір та «готує протокол розбіжностей», зазначили в департаменті.
Так як «м’ячик» опинився в перевізника, ми поспілкувалися з Ігорем Підгурським, заступником директора приватного підприємства. За його словами, колишній перевізник на маршруті Хмельницький — Галузенці «зійшов» з нього, бо не отримував належним чином відшкодування за перевезення пільговиків. Підприємство «Поділля-тур» не хоче повторити його долю, тому належним чином прагне підписати всі документи з адміністрацією. З його слів, раніше угоди були тристоронніми: перевізник—влада—соцзахист. Таким чином передбачалися кошти на відшкодування перевезень. Нинішня типова угода, каже він, не забезпечує гарантій повернення коштів для маршрутників, тому вони внесли свої пропозиції в договір. І на момент друку матеріалу, цілком ймовірно, документи вже будуть в адміністрації.
Отже, м’ячик знову опинився на боці обласної влади. Підпишуть цей договір у новій редакції? А може, надалі узгоджуватимуть? Це стане зрозумілим у найближчим часом. Зі свого боку, Ігор Підгурський запевнив, що підприємство готове вийти на маршрут «через день-два» після підписання паперів.
Будемо сподіватися, що днями маршрут запрацює, але, здається, що області краще було б «відфутболити» м’яча до Верховної Ради. Довбати та дзьобати цих народних обранців, аби нарешті навели лад із пільговиками. Постійні скандали та сварки між водіями та пасажирами, «вихід» перевізників з маршрутів через несплату відшкодування, мабуть, уже набридли всім. І місцевій владі, і водіям, і головне — людям.
Через недолуге законодавство щодо пільгових перевезень, або точніше — через  нестачу коштів, виникають постійні проблеми та суперечки. Вирішити раз і назавжди питання адресної допомоги — всі конфлікти зникнуть. Місцеві ж органи влади матимуть можливість, за потреби, давати додаткові кошти окремим пільговим категоріям. До прикладу, воїнам АТО, ветеранам тощо. Якщо не розрубати цей гордіїв вузол, то пінг-понг пільговиками триватиме й триватиме. Й газеті ще неодноразово доведеться порушувати це питання: скільки ще знущатимуться нардепи над громадянами? Коли вже розв’яжуть проблему?