Гривня за свою історію мала кілька потужних обвалів. Якщо зануритися у минуле, то варто згадати кризу 1998-го. Фактичний дефолт у Росії миттєво віддзеркалився на нашій економіці — національна грошова одиниця відразу знецінилася із приблизно двох гривень до п’яти за долар. Друга серія — світова фінансова криза у 2008-му році. Тоді падіння склало ще шістдесят відсотків — до восьми гривень за американську валюту. Нині спостерігаємо третю серію піке. Курс гривні подвоївся відносно долара — до 16. Євро взагалі перетнуло психологічну позначку двадцять гривень, і нещодавно на одному з обмінників довелося побачити символічні цифри — 20,12. Чому гривня знецінюється? Що ж таке трапилося? Чому Президент, уряд, Нацбанк не можуть дати ради усі разом чи кожен окремо українським грошам?
Прихильників теорії змови, різноманітних конспірологів предостатньо. Можемо озвучити й їхні версії. Скажімо, одна з них: це Яценюк із Турчиновим, прийшовши до влади, поспішають збагатитися, поки не запрацював новий парламент. Є схожа, владна, версія, але цього разу винен Порошенко, який завдяки «своїй голові» Національного банку набиває гаманець. Третя — не гірша: банки спекулюють валютою, аби отримати надприбутки. Що ж, кожен має право думати, як вважає за потрібне, але поглянемо й на об’єктивний бік справи. Лише один аспект: аби валюта трималася на стабільному рівні, має бути збалансованою зовнішня торгівля: аби купити щось за кордоном, треба мати іноземні кошти. А для цього щось треба продати в інші держави. Всі останні роки в нас більш-менш рівень імпорту відповідав рівневі експорту, сальдо торговельного балансу коливалося, але умовно його можна вважати нульовим. Нині ж маємо радикальну зміну ситуації.
Так, Донбас — збитковий регіон, він висмоктував із держбюджету десятки мільярдів гривень на різні дотації, передусім збитковій вугільній галузі. Але саме Донбас давав близько чверті надходжень від експорту. Не знаю, скільки там різноманітні олігархи сходу залишали в офшорах, але приблизно 25 відсотків від продажу товарів за кордон надходило від роботи підприємств саме цього регіону. Нині Путін розв’язав там війну, експорт, якщо він і відбувається до РФ, то минає київську кишеню. І державі катастрофічно бракує іноземних грошових одиниць. Є ще пояснення (залишимо їх експертам, бо думка фахівців у такому складному та важливому питанні здається вкрай важливою), але чи легше від цього людям? Тим, які бачать невпинне подорожчання у магазинах? Тим, що прагнуть купити якусь іноземну річ – в Україні не виробляють — а цінник наче оскаженів? А як бути отримувачам валютних кредитів — чим їх повертати?
Якщо відверто, то, так здається, курс наразі занадто високий — рівень 13 гривень за долар, про який багато говорять, мабуть, об’єктивний і відповідає реаліям. А от провина влади, що не змогла його утримати! Є ж важелі! Якщо не вистачає — має шукати! Не повинні люди страждати від їхнього невміння управляти ситуацією. Але дамо слово фахівцям, які безпосередньо мають справу із фінансами.
Заступник начальника управління НБУ у Хмельницькій області П. А. Дублянко:
— 3 листопада 2014 року в Національному банку України відбулася нарада з керівниками 40 найбільших банків. На зустрічі домовилися про нові механізми взаємодії між Національним банком та банками на валютному ринку для визначення рівноважного курсу гривні. Голова Національного банку України Валерія Гонтарева повідомила, що такий перехід став можливим завдяки насамперед покращенню макроекономічного стану. За оцінками Національного банку, скорочення ВВП України за результатами 9 місяців становить приблизно 3,5 відсотка. За результатами 2014 року очікується, що ВВП зменшиться на сім відсотків, а не на дев’ять, як прогнозувалося раніше.
Крім того, зменшило емоційне навантаження на ринок завершення виборів до Верховної Ради України. Уперше проєвропейська більшість у парламенті зможе сформувати коаліцію та уряд. Досягнуті домовленості з ВАТ «Газпром» щодо постачання газу Україні також дозволяють сподіватися на стабільне функціонування економіки України в зимовий період.
Позитивним є і той факт, що МВФ підтримує використання міжнародних резервів Національного банку для оплати поставок газу. «Хоча, з одного боку, це і викличе скорочення резервів, проте з іншого, — таким чином ми уникнемо додаткового тиску на валютний ринок», — пояснила Валерія Гонтарева. Також Валерія Гонтарева зазначила, що «…оскільки Національний банк буде продавати валюту НАК «Нафтогаз України» через прямі інтервенції, то таким чином буде усунуто з ринку найбільшого імпортера. Це дасть ринку профіцит валюти внаслідок продажу експортної виручки».
Крім того, Національний банк не проводитиме валютні аукціони на підтримку кас банків.
Зважаючи на такі зміни у реальному та фінансовому секторах економіки та детально вивчивши міжнародний досвід, Національний банк запропонував банкам такий механізм пошуку нового рівня врівноваженого обмінного курсу гривні: починаючи з середи 5 листопада 2014 року, протягом наступних 3-6 місяців Національний банк щодня проводитиме аукціони з продажу валюти, за результатами яких учасники ринку отримуватимуть інформацію щодо нового рівня відсікання ціни ресурсів та нового врівноваженого обмінного курсу гривні.
Експерт ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Н. В. Потапова:
— Падіння курсу національної валюти має три яскраво виражені чинники. По-перше, це рефінансування, виділене проблемним банкам. Кошти, обсягом близько 130 мільярдів гривень, надійшли до банківських установ, але не були спрямовані до реального сектору економіки, а вийшли на валютний ринок для спекуляцій, що й обвалило курс вітчизняної грошової одиниці. Чи могли влада, Національний банк завадити спекулянтам? Думаю, що могли, — в них достатньо для цього важелів, але чомусь цього не зробили.
рата Донбасу, а отже, валютної виручки держави. Так, частина коштів від експорту сировини зі сходу осідала у різноманітних офшорах, але ж значна частина поверталася до України. Фактично зараз не працюють на нашу державу підприємства-постачальники валюти, і поки ці території окуповані іноземними військами, проблеми триватимуть. По-третє — це загальне падіння економіки. НБУ, емітуючи кошти, прорахувався: очікував, що інфляція, зростання цін дозволить «стиснути» грошову масу, але згортання економіки, зубожіння населення, зменшення споживчого попиту не дозволило вилучити зайву грошову масу й вона потрапила на валютний ринок. Окрім того, не є секретом, що банківський сектор очікує велике скорочення: в нас може зникнути до половини банків, а це аж ніяк не впливає позитивно на стабільність ситуації.
Що треба робити в нинішніх умовах? Повернути довіру до банківського сектору через прозорість та упевненість у діях НБУ, прогнозованість і консолідованість зусиль Нацбанку, Мінфіну та Мінекономіки. Дії мають бути зважені та узгоджені, а не хаотичні, як ми спостерігаємо зараз. Крім того, нам терміново необхідно розпочати економічні реформи, особливо у фінансовому секторі. Потрібно переглянути митно-тарифну політику, зменшити податкове навантаження на реальний сектор економіки, відновити облік та контроль у державі, перекрити контра-
бандні та митномінімізаційні потоки. А ще варто сподіватися на зміну світогляду українців: ми нарешті маємо усвідомити, що купувати треба своє, українське, підтримувати національного виробника, як це і відбувається в усьому світі.
На жаль, прогноз мій невтішний: ми ще не досягли дна ями, тому курс може ще просісти.
Менеджер одного з комерційних банків:
— У нинішній ситуації з курсом національної валюти, безумовно, присутня певна психологічна та панічна складова. Можливо, якби її не було, курс можна було би стабілізувати на рівні 13-14 гривень, але, на жаль, не нижче. Курс відображає розбалансований стан української економіки, яку почали знищувати через фіскальне та корупційне придушування бізнесу ще з 2011 року. Зараз, незважаючи на певне покращення сальдо торговельного балансу, бізнес-активності недостатньо, щоб створити конкуренцію, збільшити активність та створити реальне забезпечення національної валюти. Та й банківська система перебуває у не найкращому стані — рейтингове агентство Standard&Poor’s вважає українську банківську систему однією з найнестабільніших у світі. Це й не дивно — наприклад, капітал одного лише польського банку PKO Bank Polski практично дорівнює двом третинам сумарного капіталу всіх 168 банків України.
Сьогодні, на жаль, без проведення радикальних економічних реформ, максимальної лібералізації та прозорості умов ведення бізнесу, його дерегуляції та спрощення всіх дозвільно-фіскальних процедур вилікувати економіку, а отже, і стабілізувати курс гривні, неможливо. У країни вже немає ні достатніх золотовалютних резервів, ні ефективних адміністративних важелів. Робити реформи потрібно комплексно, послідовно і негайно — тоді ми зможемо побачити якийсь позитив, щонайменше, через рік. Якщо ж лише робити вигляд реформування, під загрозою вже не тільки економіка, а й державна незалежність — адже п’ятого «шоку без терапії» після 20-річної «симуляції» реформ ні Україна, ні українці просто не витримають.
Gismeteo 
