Розпач і біль. А ще — беззахисність перед чиновниками отого старого, прогнилого режиму. От і все, що сьогодні відчуває Вікторія Оруська. У свої 33 роки на її тендітних плечах тримається вся родина — четверо неповнолітніх дітей, найменшенькій Божені трохи більше року, а найстаршому Тарасику — дванадцять, та батьки-інваліди. З чоловіком розлучилася. Дітей виховує самотужки. Щоправда, у Павла почуття батьківства міцно закріпилися у серці, тому не забуває про своїх кровинок. Підсобляє, чим може. Проте, вочевидь, така допомога «надихнула» начальника управління соціального захисту населення Полонської райдержадміністрації Юрія Дрегала позбавити сім’ю допомоги соціальної…


— У червні я подала на поновлення всі необхідні документи на соціальні виплати, — розповіла Вікторія Леонідівна. — Спочатку все було нормально. Зробили нарахування. Але згодом подзвонили і сказали, що допомогу можуть скасувати. Аби мати для цього підстави, Дрегало розпорядився збирати на нас різні компромати: ходили по вулиці, просили людей підписатися, що я залишаю дітей без догляду, переслідували дітей і в бабусі, допитували дітей… І на основі цих зібраних «доказів» 2 серпня 2014 року нас таки позбавили соціальної допомоги. А це — дві тисячі двісті гривень на всіх.
Шукаючи правду, Вікторія зверталася і до місцевої влади, і до обласної. В районі назустріч пішов лише голова райради Ярослав Шпег. Він і громадська організація «Майдан» навіть організували круглий стіл, запросили відповідні служби. Проте ті, хто мав би відстоювати права багатодітної матері, захищати дітей, — змовчали, стверджують і Ярослав Іванович, і Вікторія Леонідівна.
Відповідь та підтримка надійшла від департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації. А саме, вивчивши ситуацію, заступник директора відомства Микола Дідик повідомив у листі, що «припинення виплати соціальної допомоги є безпідставним…» І департамент доручив управлінню соцзахисту в Полонному відновити виплати.
 Втім Юрій Дрегало іншої думки з цього приводу. Вочевидь, зобов’язання безпосереднього керівництва для нього — справа на власний розсуд.
— Я вважаю, що допомогу зняли правильно, — каже чиновник. — Можливо, в області неправильно трактують статтю закону. Ці наші славнозвісні люди хочуть дуже багато мати грошей і не подавати довідки про доходи. Громадянинка має право звернутися до суду, якщо вважає наші дії незаконними. Але чомусь не звертається!? А йдуть іншими впливами: погрожуючи мені, переслідуючи мене… Тиснуть на все вище керівництво… В громадські організації ходять…
Ситуація цікава й тим, що родина Оруських має певні політичні уподобання. І вже прощаючись із Юрієм Дрегалом, почула від нього фразу, що справа має й політичний підтекст…
Чомусь згадалося прислів’я: на зло ворогам корову продам, щоб діти молока не пили… Саме так, складається враження, виглядає робота Полонського  управління соцзахисту, яке мало б, перш за все, дбати про інтереси малюків, багатодітні сім’ї, самотніх, малозабезпечених. А насправді — воно ще й забирає у них мало не останні засоби для виживання, «дбаючи» про інтереси держави. «Юрій Вікторович мені так і сказав при зустрічі — ви її обманюєте», — зізналася багатодітна мати.  Вона і досі шукає правду у владних кабінетах. А до суду йти не може — за адвоката, інші послуги теж треба платити. А з чого?