Аномальне висихання річок, обміління криниць і погіршення якості води — ці болючі проблеми притаманні кожному регіону країни. Хмельниччина не виняток. Область ризикує втратити свої водні артерії, а жителям міст може не вистачати питної води. На цьому наголошує депутат обласної ради Микола Харкавий, з яким ведемо розмову з цього приводу.

Пригадується, в’їхав колись в Україну з Румунії, поблизу Берегова. Наче на пральну дошку потрапив. Різниця між європейськими дорогами та вітчизняними ніколи ще не була такою разючою. Автобус ледь плентався зі швидкістю кілометрів 30 на годину. Ні, далі усе було більш-менш гаразд, поки не дісталися до Золочіва, що на Львівщині, і продовжили гру — не вскоч у яму. На тлі цих ділянок у Закарпатті та на Галичині дороги Хмельниччини ще в пристойному стані. Не всі, звісно. Бо також згадав відрядження, коли «мандрував» Красилівщиною й була потреба доїхати до Великої Медведівки. Сказати, що туди є дорога — перебільшення, так, напрямок, що зветься шляхом. Тобто ремонтувати-відновлювати-будувати в області в цій сфері є багато чого. А тут ще й «несподівано» зима закінчилася. Й традиційно, як усі вже звикли казати: зійшов сніг, а разом з ним і асфальт. І безліч ям на дорогах постали в усій красі. «Подільські вісті» звернулися до начальника служби автодоріг у Хмельницькій області Петра ГНИДЮКА, аби він розповів, коли наведуть лад на наших шляхах, що ремонтуватимуть цьогоріч.

Майже всі жителі нашої області є споживачами електроенергії. Але, як би дивно це не виглядало, багато хто досить приблизно обізнаний із правилами користування електроенергією, строками та особливостями розрахунків за неї, а також про те, які додаткові послуги надають енергетики та про порядок їхнього отримання. Аби заповнити цей пробіл у знаннях споживачів, ми звернулися за роз’ясненнями до директора комерційного ПАТ «Хмельницькобленерго» Олега Іванюка.                              

Насамперед анекдот: «Австрієць подорожує Україною. Вирішив подивитися не лише великі міста, а й сільську глибинку. Придбав квиток на автобус, сів і їде. Та раптом між населеними пунктами припекло іноземцеві до туалету. Підійшов до водія, пояснив ситуацію. «Потерпи, друже, кілька хвилин», — відповів той. За мить автобус пригальмував на узліссі. Пасажир вистрибнув та чимдуж помчав поміж дерев. Немає туриста 10 хвилин, немає двадцять. За півгодини з’являється і ледь не з кулаками накидається на водія, бо, мовляв, у лісі вбиральню відшукати так і не вдалося».

Ціну на проїзд в маршрутках Хмельницького виконком збільшив. Це погана новина. Хороша: вартість проїзду становитиме чотири гривні, а не 4,5, як попервах планувалося проектом рішення. «Тарифи — не політика, а економіка, —  наголосив міський голова Олександр Симчишин перед  винесенням на голосування цього питання. — Тільки після того, як береш до рук калькулятор і рахуєш усі складові, можна ухвалювати рішення». І здається, саме з підрахунками в міської влади все гаразд: рішення справедливе та цілком економічно обґрунтоване. Пам’ятаєте, минулого тижня ми писали (див. «ПВ» від 10 лютого № 20, «Маршрутний спрут»), що «може не треба тариф збільшувати до 4,5 гривні, а вистачить і чотирьох?» Самоцитування, звісно, справа не вельми гарна, але наразі воно доречне, бо свідчить про відповідальну позицію нашої влади, яка дослухається не тільки до нахрапистих перевізників, а й до громадського загалу, до преси.