Середня офіційна зарплата на Хмельниччині в січні перевищила п’ять тисяч гривень. За рік вона зросла в півтора раза, що одночасно позначилося на рейтингових показниках: область піднялася на чотирнадцяте місце серед регіонів України. Зрозуміло, таке стрімке зростання значною мірою пояснюється збільшенням розміру мінімальної зарплатні: бюджетники — а ця сфера охоплює близько половини працюючого населення — почали отримувати більш-менш гідну винагороду за свою роботу, що якісно позначилося на зарплатних цифрах. Так, освітяни в січні в середньому отримали 4,5 тисячі, медики та працівники культури — майже чотири тисячі. Щоправда, зарплатня нерівномірно «лягла» на райони області. Найнижчий її рівень зафіксовано на Шепетівщині — менше чотирьох тисяч. У четвірці найгірших також опинилися Волочиський, Ізяславський та Полонський райони. Їх і вирішили заслухати на спільному засіданні обласної робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати і зайнятості населення та тимчасової комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.

Аномальне висихання річок, обміління криниць і погіршення якості води — ці болючі проблеми притаманні кожному регіону країни. Хмельниччина не виняток. Область ризикує втратити свої водні артерії, а жителям міст може не вистачати питної води. На цьому наголошує депутат обласної ради Микола Харкавий, з яким ведемо розмову з цього приводу.

Насамперед анекдот: «Австрієць подорожує Україною. Вирішив подивитися не лише великі міста, а й сільську глибинку. Придбав квиток на автобус, сів і їде. Та раптом між населеними пунктами припекло іноземцеві до туалету. Підійшов до водія, пояснив ситуацію. «Потерпи, друже, кілька хвилин», — відповів той. За мить автобус пригальмував на узліссі. Пасажир вистрибнув та чимдуж помчав поміж дерев. Немає туриста 10 хвилин, немає двадцять. За півгодини з’являється і ледь не з кулаками накидається на водія, бо, мовляв, у лісі вбиральню відшукати так і не вдалося».

Пригадується, в’їхав колись в Україну з Румунії, поблизу Берегова. Наче на пральну дошку потрапив. Різниця між європейськими дорогами та вітчизняними ніколи ще не була такою разючою. Автобус ледь плентався зі швидкістю кілометрів 30 на годину. Ні, далі усе було більш-менш гаразд, поки не дісталися до Золочіва, що на Львівщині, і продовжили гру — не вскоч у яму. На тлі цих ділянок у Закарпатті та на Галичині дороги Хмельниччини ще в пристойному стані. Не всі, звісно. Бо також згадав відрядження, коли «мандрував» Красилівщиною й була потреба доїхати до Великої Медведівки. Сказати, що туди є дорога — перебільшення, так, напрямок, що зветься шляхом. Тобто ремонтувати-відновлювати-будувати в області в цій сфері є багато чого. А тут ще й «несподівано» зима закінчилася. Й традиційно, як усі вже звикли казати: зійшов сніг, а разом з ним і асфальт. І безліч ям на дорогах постали в усій красі. «Подільські вісті» звернулися до начальника служби автодоріг у Хмельницькій області Петра ГНИДЮКА, аби він розповів, коли наведуть лад на наших шляхах, що ремонтуватимуть цьогоріч.

Майже всі жителі нашої області є споживачами електроенергії. Але, як би дивно це не виглядало, багато хто досить приблизно обізнаний із правилами користування електроенергією, строками та особливостями розрахунків за неї, а також про те, які додаткові послуги надають енергетики та про порядок їхнього отримання. Аби заповнити цей пробіл у знаннях споживачів, ми звернулися за роз’ясненнями до директора комерційного ПАТ «Хмельницькобленерго» Олега Іванюка.