Спалення і руйнування будівлі СБУ у Хмельницькому 19-20 лютого 2014 року шокувало не тільки нашу область, але й, мабуть, всю Україну. Провідні телеканали світу теж повідомили про цю подію.
Що це було? Народна помста ненависному режиму Януковича, політичне замовлення, спроба заволодіти арсеналом зброї, намагання отримати або знищити певні секретні документи чи звичайний хуліганський вандалізм натовпу? Питання і питання.
І нині досить важко відповісти на них однозначно.
А втім складається враження, що спалили й забули... Проте деякі власні міркування з приводу цієї надзвичайної події я все ж таки висловлю.
Отож ознайомимо читачів з таким документом (дослівно):
ПОСТАНОВА
про закриття кримінального провадження
м. Хмельницький 27 лютого 2014 року
Слідчий СВ Хмельницького МВ УМВС України у Хмельницькій області старший лейтенант міліції Гулько Михайло Вікторович, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014240010000747 від 19.02.2014,
за ч. 2 ст. 194 КК України по факту умисного підпалу будівлі УСБУ в Хмельницькій області, —
В С Т А Н О В И В:
І 19.02.2014 близько 18.30 години невстановлені особи у великій кількості організували та розпочали вчинення масових заворушень у
м. Хмельницький, унаслідок чого підпалили адміністративне приміщення, розгромили центральний вхід та знищили частину майна з метою захоплення адміністративної будівлі Управління СБУ в Хмельницькій області, що по вул. Театральна, 19 у м. Хмельницькому.
На виконання вимог ст. 1.3 ЗУ «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання таким, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014, та згідно вказівки першого заступника прокурора міста Хмельницького радника юстиції Смакогуза І. А., слід прийти до висновку, що в даному діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а тому керуючись ст. ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, —
ПОСТАНОВИВ:
1. Кримінальне провадження
№ 12014240010000747 від 19.02.2014 року закрити, у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
2. Копію постанови направити прокурору м. Хмельницького.
3. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Слідчий СВ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області ст. лейтенант міліції М. В. Гулько.
На думку юристів, у цій постанові мало правової аргументації та переконливості, а більше речей, які можна характеризувати як «революційна доцільність».
Отож, невже нас не навчила історія 1917 року, коли бідняки через особисту образу нищили майно багатіїв, палили маєтки, руйнували фабрики і заводи, не розуміючи, що це майно, створене їхніми ж руками і що воно належить уже їм?
Згідно з офіційним актом обстеження фондів УСБУ у Хмельницькій області від 6 березня 2014 року, загальна орієнтована потреба коштів на ремонтно-будівельні роботи складає 22 мільйони гривень. Для порівняння: середня вартість квадратного метра житла у Хмельницькому коштує 5 тисяч гривень. Візьмемо, наприклад, однокімнатну квартиру розміром 40 квадратних метрів. То це буде 100 таких повноцінних однокімнатних квартир. Уявляєте, 100 молодих сімей могли б мати своє житло!
А ще у цьому акті йдеться про спалення чотирьох службових автомобілів, зруйнування 2 в’їзних воріт, розібрано 150 кв. м
бруківки (для кидання у вікна — авт.),
розібрана металева декоративна огорожа (200 погонних метрів), розграбовано склад з майном. Дійшло до того, що під час пожежі невідомі особи виносили з будівлі меблі, оргтехніку та обладнання. Великої шкоди також було завдано особистому майну та автомобілям співробітників СБУ.
Чомусь злість було зігнано і на наших вкрай потрібних місту «конячках» — тролейбусах. Двома тролейбусами, які потім підпалили, учасники акції перегородили обидва виїзди з двору СБУ, щоб звідтіля не могли вийти співробітники. А два інших тролейбуси підігнали до головної будівлі, щоб легше було з даху жбурляти «коктейлі Молотова».
З листа керівника Хмельницького комунального підприємства міської ради «Електротранс»:
Начальнику ХМ В УМВС України
в Хмельницькій області
Птащуку В.К.
29000, м. Хмельницький, вул. Пушкіна, 15
ВІДНОШЕННЯ
19.02.2014 р. невідомими особами було паралізовано рух транспорту на перех. вул. Свободи — Театральної та захоплено чотири тролейбуси гаражні номери № 003, 279, 258, 281, які належать ХКП «Електротранс», з яких два були спалені (№ 003, 279), а решта зазнали значних пошкоджень.
Вказані обставини призвели до зриву регулярності руху громадського транспорту, завдали незручностей громадянам міста, виведення з ладу рухомого складу та нанесено значних матеріальних збитків підприємству. Відновлювальна вартість тролейбусів № 003, 279 становить 700 тис. грн., а тролейбусів № 258, 281 — 15 тис. грн. Загальна сума матеріальних збитків підприємству становить 715 тис. грн.
Просимо Вас встановити та притягнути правопорушників до відповідальності. Надати інформацію підприємству «Електротранс» для подальшого відшкодування завданої підприємству шкоди.
Директор підприємства
В. Паламарчук.
Так, це були старі тролейбуси. Але їх доведеться ж замінювати новими, вартість яких сягає мільйони гривень.
У перші дні-місяці після події головна версія підпалу у простих людей була — помста за смерть двох мешканців міста. Звичайно, життя навіть однієї людини не можна замінити нічим. Дуже прикро, що так сталося. Ми щиро співчуваємо родичам загиблих.
Журналіст цих речей торкатися не має права — ще йде слідство. Але повідомлю читачам, що вже встановлено ряд обставин, які говорять про те, що підпал готувався заздалегідь, незалежно від смерті цих людей.
Працівники готелю і ресторану «Прикордонник» вранці 19 лютого 2014 року у себе в дворі (ще за півдня до стрілянини) біля гаражів, що розташовані поруч з огорожею СБУ, виявили приблизно 50 відпрацьованих гумових автомобільних шин. Їх завезли ще з ночі з 18 на 19 лютого. Хтось завчасно також приготував «коктейлі Молотова». Ще в обід 19-го у натовпу біля СБУ були примічені молодики з великими целофановими пакетами з протигазами (мабуть, готувалися до пересування всередині підпаленої будівлі) і такі люди були помічені пожежниками під час гасіння пожежі.
Розташований неподалік магазин «Фуршет» у той вечір був зачинений передчасно, ще о 18 годині, бо один із керівників охорони звернув увагу на групу худорлявих молодиків (8-10 чоловік), які говорили: «Бабкі (гроші — жаргон) єсть, дози всє імєєте? Так, по бистрому укололісь і за работу».
Очевидці пожежі розповідають про участь у жбурлянні «коктейлів Молотова» українців, які розмовляли з певним не подільським діалектом.
Як одна із версій, обговорюється та, що «комусь СБУ дуже насолило».
Кореспондент поцікавився результатами роботи управління Служби безпеки, які передували цим подіям. Ось основні з них:
— засуджено за хабар військового комісара одного з районів;
— за отримання неправомірної вигоди затримано двох міліціонерів;
— набув чинності вирок Апеляційного суду за кримінальною справою на працівника Державної податкової служби, який вимагав і отримав хабара;
— вступив у силу вирок проти двох військовослужбовців та одного депутата сільської ради, які налагодили незаконний обіг боєприпасів та вибухових речовин;
— реалізовано справу про незаконне ввезення та розповсюдження на території України фальшованої валюти;
— спільно з Генеральною прокуратурою України викрили та припинили протиправну діяльність судді районного суду;
— викрито і засуджено торгівців наркотиками;
— викрито і засуджено громадянина України за зберігання та збут радіоактивних матеріалів...
І багато-багато ще іншого. Звичайно, комусь цього буде замало. Але скажу, що служба безпеки України — це державна структура, яка необхідна і повинна функціонувати, звичайно, на більш високому, більш якісному рівні, ніж при режимі Януковича, під керівництвом Олександра Якименка.
Мабуть, не треба пояснювати про її значення сьогодні, коли держава проводить на сході України АТО. То чи доречно було громаді міста (за чиїмось сценарієм) сліпо здійснювати абсолютно немирну акцію?
Адже під час підпалу і до ранку в будівлі СБУ перебувало до ста співробітників. Чи подумали нападники про їхні сім’ї? Про людей, які мешкають у будинках поруч з управлінням? Двоє співробітників отримали поранення. Кілька — отруєння чадним газом. 42-ох співробітників пожежники евакуювали з палаючої будівлі...
До речі, про пожежників. Натовп чинив великі перешкоди у виконанні їх професійної діяльності. Спочатку з невідомих причин припинила надходити вода в приміщення СБУ. Пожежники поїхали на сусідню вулицю. Натовп намагався витягти їх з кабіни автомашини, люди кидалися під колеса, не давали під’єднатися до гідрантів. Але пожежники в цілому справилися зі своїм завданням.
Треба відзначити також дії однієї з військових частин спецпризначення. Вони під час облоги зуміли вивезти весь арсенал зброї і не допустити його розграбування.
Безумовно, на тлі цієї трагедії, що сталася, багато людей вчинили героїчні вчинки. Звичайно, тепер говорити легко. Але переконаний, якби все робилося більш помірковано, то не загинули б люди і не знадобився б той ризик і героїзм.
Досить безліч і безліч питань, на які немає відповідей.
То чи не варто провести об’єктивне розслідування щоб встановити істину. Адже, якби там не було, а державі нанесено мільйонні збитки. Бо ж будувалася установа за людські гроші, за людські вона й відбудовуватиметься. Прикро, чи не так?
ДО РЕЧІ
Михайло Шекета — невідомий герой?
Наприкінці березня до редакції зателефонував один із заступників секретаря Ради національної безпеки і оборони з незвичним проханням. Мовляв, у Хмельницькому чимало людей вважають себе причетними до того, що під час штурму приміщення управління СБУ в області 19 лютого вдалося уникнути великих жертв, адже тодішня влада хотіла задіяти військових для наведення порядку. І тільки завдяки Михайлові Шекеті цього вдалося уникнути.
Ми й досі не впевнені, що в редакцію телефонували саме з секретаріату РНБО. І не поспішали оприлюднювати почуте, оскільки вирішили подати розповідь про Михайла Шекету в матеріалі з аналізом трагедії, що розігралася того вечора довкола приміщення управління СБУ в області.
Отже, хто він? У той час Михайло Шекета перебував у Чортківському слідчому ізоляторі — його судили, як повідомляла тернопільська обласна газета «Свобода», через «замах на шахрайство та самовільне присвоєння владних повноважень». Начебто Михайло, надягнувши генеральський стрій, видавав себе за представника РНБО, вселив марну надію на керівне крісло претендентові на посаду начальника Борщівського райвідділу міліції. Причому це бентежно-приємне очікування мало коштувати претенденту двадцять тисяч доларів. «Генералу» так і не вдалося зірвати бажаний куш. Власне, це і є усе звинувачення. Хоча, за чутками, «генерал» пошив у дурні дуже високих посадовців. Ті, аби не втратити посади, не можуть дозволити собі звернутися із заявами, але неабияк зацікавлені глузливого і нахабного Михайла «посадити»…
«Залишається загадкою, звідки у Михайла — сироти, вихованця дитячого будинку, якого життя повело не в університети, а злочинною стежкою, такий гострий розум, сценічний талант. Я мимоволі подумала: навіть у стінах Верховної Ради Михайло затінив би усіх речників. Ось такий самородок…», — не приховує здивування тернопільська журналістка, відвідавши одне із судових засідань, де переконалася в неабияких артистичних і ораторських здібностях Шекети.
Отже, коли запалало приміщення управління, Михайло зі стін слідчого ізолятора став надзвонювати по мобільному телефону до різноманітних посадовців у нас в Хмельницькому і навіть у столиці, відрекомендовуючись одним із заступників голови Адміністрації Президента України. Зокрема, телефонував він і керівництву академії прикордонних військ, і командуванню військового підрозділу десантників-спецпризначенців, що дислокується у Хмельницькому, і народним депутатам України, і ще багатьом впливовим на той час людям. Це так, оскільки командування десантників показало нашому кореспондентові перелік дзвінків, наданих на їхнє прохання мобільним оператором. Щоправда, командири спецпризначенців скептично оцінюють зусилля Михайла Шекети, наголошуючи, що військові в жодному разі не відкрили б стрілянину по юрбі, яка зібралася у той вечір коло приміщення управління.
Джерела з Національної академії Державної прикордонної служби України навпаки повідомили, що вдячні Михайлові за зусилля, докладені ним до того, щоб того вечора в Хмельницькому не пролилось море крові. Офіцери академії буцімто їздили пізніше у Тернопіль, але Шекету там не застали, оскільки суд його виправдав, і він вийшов на волю.
Не увінчалися успіхом пошуки Михайла Шекети і журналістами редакції. Отож на цьому закінчуємо нашу скупу розповідь про його заочну участь у хмельницькій трагедії. Хто він — герой чи пройдисвіт — нехай кожен читач зробить для себе висновок самостійно. Можливо, пізніше вдасться довідатися і про мотиви вчинку Михайла. Поки що є тільки здогадка: люди, які брали активну участь у підпалі приміщення управління СБУ, мабуть, були йому добре відомі і близькі, тож він використав свій артистичний талант для їхнього порятунку…
У цьому матеріалі ви дізналися про руйнування державної установи, що фактично призвело на короткий період майже до зупинки діяльності одного з інститутів влади в області, про стресові, ризиковані ситуації у житті окремих людей і їхніх родин, про дії осіб на кшталт Шекети.
А загалом мова йде про збереження державного ладу в Україні.
То як нам зараз бути? Робити вигляд, що нічого не сталося? Ні, напевне, необхідно повертати життя в законодавче і правове русло, розпочавши об’єктивне розслідування цієї надзвичайної, резонансної події.
Gismeteo 
