Надрукувати
Категорія: Освіта
Перегляди: 2153

Поки тривали дискусії і підготовка нових законів про освіту та профтехосвіту, верховні радці у законі про Держбюджет-2016 затвердили, що фінансування профтехосвіти в рамках проведення децентралізації передається на місцеві бюджети. І це без обговорення, як сніг на голову!
Виходить, уряд не заклав на цей рік ніякої підтримки галузі, тоді як торік місцевим бюджетам була передбачена державна субвенція у 5,8 мільярда гривень! Що тут почалося! З початку року 78 закладів профтехосвіти 33 міст України забили тривогу: їхні потреби у фінансуванні перевищують власне надходження у бюджети тих міст! Профтехосвітяни по всій країні вдалися до протестів.  Верховна Рада уже 4 лютого проголосувала за внесення змін до бюджету і Бюджетного кодексу щодо фінансування ПТО. Вирішили, що всі навчальні заклади, окрім тих, що діють на території обласних центрів, повертаються на фінансування з обласних бюджетів, яким таки надасться державна допомога. Субвенцію розділили: одна спрямовується на часткову підтримку підготовки власне робітничих кадрів, а інша — на фінансування загальноосвітньої підготовки, яку у закладах ПТО діти  отримують так само безкоштовно, як і в школах, повністю за рахунок держави. І міста обласного значення, яких теж зобов’язали фінансувати зі своїх бюджетів заклади профтехосвіти, теж отримали б окрему допомогу на підготовку робітничих кадрів за держзамовленням, і окрему — на надання середньої освіти  учням ПТНЗ, наголошує Антоніна Харчук, заступник директора — начальник управління професійної освіти та ресурсного забезпечення департаменту освіти і науки облдержадміністрації. Отримали б. Та Президент не підписав депутатських поправок. Проти них категорично виступив Мінфін. Днями ж повідомили, що глава держави заветував цей закон і повернув на доопрацювання зі своїми поправками.  У якому ж становищі нині заклади профтехосвіти області?

У селах, райцентрах діють 16 закладів ПТО, які за законом про Держбюджет-2016 фінансуються з обласного бюджету. Та у громади області є змога профінансувати їх лише на 75 відсотків (торік галузь в області обійшлася у 206 мільйонів гривень). А інші 25 відсотків ще потрібно знайти, або провести, як вказано у завданнях закону про Бюджет-2016, модернізацію, укрупнення закладів профтехосвіти, скорочення до 10 відсотків працівників. Нині комісія депутатів обласної ради проводить аналіз роботи цих закладів, щоб подати до Кабміну план модернізації-оптимізації. Уряд же зобов’язали розробити механізм передачі майна закладів ПТО з державної власності у комунальну. При цьому, зауважує Антоніна Харчук, невідомо конкретно, у яку саме комунальну — областей чи міст, немає законодавчо обумовленого механізму передачі, призначення керівників закладів, формування державного замовлення...
Ще цікавіша ситуація із закладами, які діють у містах та обласному центрі. Їх у нас дванадцять: сім у Хмельницькому, по одному у Славуті, Нетішині, Старокостянтинові, Кам’янці-Подільському і Шепетівці. І громади міст мають фінансувати їх зі своїх бюджетів. Обласний центр профінансував «свої» заклади ПТО лише у першому кварталі, себто до кінця березня. Далі — знак запитання! Хмельницькі ПТНЗ уже отримали попередження про відключення комунальних послуг, оскільки фінансуються не повною мірою і мають заборгованість. У Нетішині, приміром, пообіцяли утримувати місцевий ліцей 9 місяців, себто до кінця навчального року. Звісно, на місцях порушують питання перед державою про передачу майна закладів у комунальну власність.
Критична ситуація склалася із фінансуванням профліцею у Славуті. Хоча депутати міськради прийняли рішення виділити кошти, та міський голова його заветував. Славутський заклад попередили про відключення світла і тепла. Інші заклади в містах отримують обмежене фінансування (саме в частині оплати комунальних послуг) хто на три, хто на сім місяців. Кам’янець-Подільська міськрада ще в січні прийняла рішення створити свій комунальний навчальний заклад замість існуючого державного. І звернулася до Кабміну, щоб місту передали або здали в оренду майно закладу. Для свого комунального закладу зарезервували 9 мільйонів гривень, але процес його створення затягнувся. Бо це не такий простий процес. Тим часом зоставлені «на голодному пайку» викладачі та студенти почали протестувати. І 29 лютого, за словами Антоніни Харчук, депутати міськради на позачерговій сесії вирішили все ж профінансувати заклад за лютий. Адже там 36 дітей-сиріт, чимало працівників... У Славуті — 16 дітей, у яких немає батьків. Управління профтехосвіти підтримує поки що дітей-сиріт Кам’янця і Славути за рахунок спонсорських коштів, торішніх запасів, зібраної допомоги з усіх училищ області.
Як існувати далі закладам профтех- освіти? Що криється за тривожними словами «оптимізація» і «модернізація»? Які училища виявляться слабкими ланками у мережі? Серед малокомплектних (менше 300 учнів) нині Новоселицький професійний аграрний ліцей — 119 учнів, Голосківський проф- ліцей — 101 учень, Говорський проф- ліцей — 180 учнів, Чорноострівський профліцей — 189 учнів. Зрозуміло, і місто Хмельницький не буде утримувати сім закладів ПТО, каже Антоніна Харчук.
Але хто візьме на себе відповідальність нищити чи перетасовувати те, що напрацьовувалося роками? Питання... Адже відкриття кожної спеціальності, кількість студентів за держзамовленням усе ж прораховувалися на державному рівні. Куди подіти армію викладачів? Як закриття закладів відіб’ється на і без того збідненій інфраструктурі невеликих міст і районів? Хіба ж мають вирішувати питання виключно міста чи райони: які кваліфіковані робітничі кадри готувати для промисловості, інших галузей держави? Хто спрогнозував, які і де робочі руки будуть потрібні для розбудови України у 2018 чи 2025 роках? За якими напрямками індустрії перспектива?
На вимогу Кабміну, для моніторингу і прогнозування область подала запити у райдержадміністрації, на управління, відділи освіти. Але відділи освіти не вивчають ринок праці! А центри зайнятості лише фіксують, які робітничі кадри потрібні сьогодні роботодавцям. А чим будуть займатися завтра ті роботодавці? Чи отримають замовлення? Зрештою, де зможуть отримати хоч б якусь спеціальність ті ж діти-сироти, з малозабезпечених родин, коли найближчі до них заклади ліквідують, а в далеких, за законами децентралізації і останніми тенденціями, тамтешні громади не захочуть їхнє навчання фінансувати?
Скільки уже обговорювали децентралізацію ПТО, способи залучення роботодавців до співучасті у підготовці робітничих кадрів, але замість того, щоб хоч якось відпрацювати цей механізм, он на що спромоглися...
Справжня децентралізація мала б передбачати право закладів розпоряджатися заробленими коштами, майном, але і цього не передбачили.
В департаменті освіти кажуть, що дуже виважено слід підходити до оптимізації, бо вже мають досвід об’єднання, яке призвело до подальшого занепаду і закриття закладу. Дзеленецький аграрний ліцей приєднали 2009 року до Волочиського промислово-аграрного ліцею, а 2012-го закрили, бо заклад не виконав набору. Там готували трактористів, слюсарів, водіїв, кухарів. «Для села ліцей був осередком життя, роботодавцем, джерелом поповнення бюджету, культурно- освітнім центром, де також розв’язували чимало проблем громадського життя, — згадує Галина Муха, колишній голова, а тепер староста Дзеленець. — Може, якби заклад не закрили, вони нарік і виконали б план набору. А так стоїть пустка, 60 викладачів, молодь зосталися без роботи. Люди ображені, розчаровані».
«Після закриття, з відома Міносвіти, 180 учнів розподілили в заклади Кам’янця, Волочиська, Чорного Острова, — згадує Лариса Сторожук, колишній бухгалтер, а тепер завгосп. — Усю техніку, комбайни, трактори теж забрали сусідні училища... Шкода дивитися на це запустіння. А свого часу ліцей славився на всю Україну, бо єдиний власними силами обробляв 1700 гектарів землі Бокиївського колгоспу. З приміщеннями питання не вирішується...»
Ось вони, реалії, маленький зріз величезної комплексної проблемної галузі профтехосвіти з її змістом: набутих знань, якістю підготовки кадрів, стосунками з роботодавцями, прогнозами ринку праці, будівлями, землею, автопарками, підсобними господарствами, застарілим обладнанням, утриманням дітей-сиріт, патріотичним вихованням, зрештою... І всі ці проблеми потрібно розв’язувати якнайшвидше, бо і так уже відстали від Європи з модернізацією виробництва. Натомість маємо лише сумнівну оптимізацію, пов’язану з децентралізацією. А може  спершу потрібно було запустити пілотний проект, дати кільком закладам у селі та місті повноваження, забезпечити механізм місцевого фінансування, глянути, як вони налагодять контакти з роботодавцями...
Поки департамент та депутати ламають голову, на чому і на кому в профтехосвіті зекономити і як діяти далі, звернемо увагу на такий факт.
Серед майбутніх випускників 9 та 11 класів області розповсюджують агітки про можливість пройти мовні курси і вступити на робітничі спеціальності до професійних закладів, технікумів Польщі з подальшим працевлаштуванням у Польщі, Італії, Німеччині, Швеції... Їм потрібні кухарі, кондитери, пекарі, кравці, перукарі, столяри, електрики, муляри, зварники, водії-оператори інвалідного візка... А нам?!! Що і хто потрібен нам?