«Не місце прикрашає людину», — одна з улюблених приказок учителя хімії Пліщинської ЗОШ I-III ступенів, що в Шепетівському районі, Миколи Зведенюка. В одному з університетів, з якими школа співпрацює, на його прохання зробили вибірку: 75 відсотків науковців закладу — родом із села!
Пліщинське шкільне лісництво діє під керівництвом Миколи Зведенюка з 2006 року. Недавно йому урочисто присвоїли звання зразкового. Поки що — єдиному в Україні! Адже тільки в юних лісівників Пліщина, а це нині 69 гуртківців із 118 учнів школи, — під опікою власний дендропарк з розарієм площею 2,5 гектара і заповідне урочище на 7 гектарів. «Це саме шефи і добрі друзі — Шепетівський лісгосп на чолі з директором Володимиром Сасюком і підрозділ підприємства Пліщинське лісництво, яким керує Михайло Савчук, допомогли закласти біля школи дендропарк, — каже Микола Зведенюк. — У ньому рослини з різних куточків світу, колекційні та селекційні ділянки, алеї, кам’янисті гірки. Діти попрацювали на славу. Наступним поколінням гуртківців стане роботи: досліджувати, поповнювати». Шефи-лісівники закріпили за юними дослідниками 200 гектарів лісу.
Діти стежать за санітарним станом лісу, заготовляють насіння лісових культур, вирощують сіянці та саджанці, ведуть фенологічні спостереження. За словами Володимира Сасюка, за останні десять років школярі Пліщина взяли участь у посадці 57,3 гектара лісу, а також обсадили береги річки Очеретянки протяжністю 4,8 кілометра.
Вихованці Миколи Зведенюка, єдині в Україні, проводять дослідження з деревознавства, успішно захищають наукові роботи в Малій академії наук. А далі вступають до вишів, аспірантури. Понад три десятки випускників працюють у лісогосподарській галузі, дев’ятнадцятеро обрали професію лісівника. Приміром, колишні переможці учнівських міжнародних конкурсів Тетяна Зведенюк та Валерій Плакса — уже кандидати сільськогосподарських наук. Олександр Мнюх, який ще 2007 року виборов на міжнародному конкурсі диплом першого ступеня за наукову роботу «Біоекологічні особливості клена-явора, сформованого на землях ДП «Шепетівське лісове господарство», закінчивши Національний лісотехнічний університет, працює старшим науковим співробітником НПП «Мале Полісся». Готує нині до захисту кандидатську дисертацію. Оксана Пісна — студентка III курсу лісогосподарського факультету. Неодноразово ставала лауреатом міжнародних конкурсів. Здійснила низку досліджень у ботанічних садах України.
А 2009 року привезла III місце з міжнародного юніорського конкурсу, склавши гідну конкуренцію студентам вишів багатьох країн.
«Знову ж, — наголошує Микола Андрійович, — міжнародне журі звернуло увагу на нашу роботу з дерево- знавства, бо це копітка, тривала праця. Ні в кого, крім України, такої тематики не було». А у 2013-му Максим Роговський також виборює III місце на міжнародному конкурсі у Ханти-Мансійську, блискуче захистивши роботу «Біоекологічні особливості сосни звичайної, сформованої на території Малополіської низовини». Тріумфом юних лісівників стала перемога у 2014 році на всеукраїнському зльоті юних лісівників у Луцьку. Дослідження про текстуру деревини ясена звичайного представили Олег Мнюх та Наталя Семенюк.
А Вадима Рябова, який зробив висновок про цінні якості декоративної деревини клена-явора, що росте на землях Шепетівського лісового господарства, свого часу нагородив грамотою Національної академії наук особисто академік Борис Патон!
Деревина клена-явора користується попитом у світі нарівні з дубом. Тож почали юннати розмножувати це дерево. А Шепетівське лісове господарство взяло під охорону окремі особини цього виду. Пліщинські зразки робінії-псевдоакації, яка теж має цінну деревину, науковець зі Львова Іван Сопушинський повезе вивчати аж за океан, у лабораторію штату Пенсільванія!
Ще одна новація: відгукнувшись на пропозицію науковців Хмельницького національного університету, досліджують хімічний склад деревних порід природної зони Малого Полісся. І виявили, що дуб звичайний, який тут росте, містить дуже велику кількість дубильних речовин. А це ж перспектива для промисловості.
На Малому Поліссі описано до 800 видів рослин, з них 200, на думку вчених, лікарські. Всі 800 — цілющі, вважає Зведенюк. Просто вони не вивчені. Так що роботи в юних дослідників ще дуже багато.
Показували гостям і Адамове займисько — дивовижний куточок природи площею 7 гектарів, який з ініціативи Миколи Зведенюка рішенням сесії обласної ради 2004 року затверджено як заповідний об’єкт. Пишаються, що врятували урочище від знищення, вирубки. Вчитель із дітьми описали тут понад 140 видів рослин, з них три десятки — червонокнижних. Чого лише вартий перстач білий, що застосовується для лікування щитоподібної залози. А от у відкаснику осотовидному вони разом із науковцями лабораторії медичної ботаніки знайшли інсулін! Діти пишуть наукові роботи. Їм з наставником вдалося вперше у світі розмножити відкасник насінням, методику і зібраний матеріал передали в Київ, у Національний ботанічний сад імені Гришка. В урочищі нині вже 165 колоній відкасника, червонокнижна лілія лісова, інші рідкісні рослини. Мріє Микола Зведенюк зробити тут рекреаційну зону.
Також у його планах — створення рекреаційної зони і поблизу школи, на семи гектарах поряд із шкільним дендропарком. Заручився підтримкою директора закладу Аліни Олексійчук. Великими задумами якраз у день нашого приїзду поділився з головою районної ради Петром Дзяворуком та головою райдержадміністрації В’ячеславом Петровим, які навідалися у школу передового досвіду. Шмат роботи чималий: зрізати старі, ушкоджені омелою дерева, чагарі, розчистити, окультурити, прокласти доріжки до ставка і засадити рідкісними деревами, квітами. Лише дитячими силами цього не подужаєш. Потрібна допомога громади, сільської ради. Школа ж упевнена: як завжди, знайдуть підтримку у директора лісового господарства Володимира Сасюка, лісництв Пліщина та Кам’янки. Керівники району, оглянувши дендропарк зразкового шкільного лісництва, пообіцяли дійову підтримку. То нехай же добра справа отримає гідне продовження.