Цьогоріч в кінці травня відділ освіти, молоді та спорту Хмельницької райдержадміністрації вкотре за останні чотири роки порушив питання перед депутатами районної ради про пониження ступеня Кудринецької ЗОШ І-ІІ ступенів Хмельницької районної ради. Вкрай стурбовані та обурені батьки, представники громади села звернулися до редакції з проханням розібратися і захистити їхню школу.

«Не розуміємо, чому взагалі постало питання про реорганізацію, адже цьогоріч у нашій школі навчалося 27 учнів, а наступного навчального року буде 26, — каже мати школяра Олена Гириловська. — Законодавством же не передбачено отримання державної субвенції школами, де менше 25 учнів на 1 вересня 2016 року. А наша школа має право на субвенцію. Громада сіл Кудринці і Рижулинці вважає, що для наших дітей — учнів середньої школи, буде краще продовжити навчання у рідній школі, а не доїжджати в чужі села. Ми дбаємо про свою школу, створюємо для дітей комфортні умови.
До депутатів районної ради батьки прийшли з вагомими аргументами: нагородами, дипломами учнів, вчителів за успішні результати у районних, обласних конкурсах. До прикладу, Ірина Трембач, вчитель української мови та літератури — переможець обласної педагогічної виставки, шестикласниця Єлизавета Ісько — призер районного етапу Міжнародного конкурсу української мови імені Петра Яцика. Талановитий читець, восьмикласник Валентин Скримський посів
ІІІ місце на обласному фестивалі гумору... Список можна продовжити... То чим винна сільська школа, що вже так спішно треба її оптимізовувати?
Т.в.о. начальника відділу освіти, молоді та спорту Світлана Шеремета свої аргументи представила депутатам на сесії. Найголовніший, за її словами, — у відділі освіти потерпають, що на 1 вересня у школі не буде необхідної кількості дітей. І що тоді робити із закладом, дітьми, вчителями? Крім того, начальниця переконувала депутатів і батьків, що оптимізацію слід розуміти, як покращення якості освіти і життєвих можливостей дітей, а не скорочення, закриття... Ще одна вагома причина, на яку, за словами голови районної ради Юрія Мельника, не можуть не реагувати, — це те, що в Кудринцях найвищий у районі показник витрат на одного учня. Якщо в середньому учень обходиться в 15900 гривень, то можна, на думку Світлани Шеремети, зробити висновки про передумови реорганізації. Адже в Кудринецькій ЗОШ І-ІІ ступенів вартість утримання учнів складає 32900 гривень, а школа обходиться у 87188 гривень.
Натомість громада, вчителі, директор школи Тетяна Петрівна Гула мають свій погляд на кожний пункт   «звинувачення». По-перше, доводять наочно, що до якості освіти претензій бути не повинно: школа пишається успішними, талановитими дітьми, вчителями, випускниками. По-друге, у них достатньо дітей, щоб, за законом, школа жила. Та ще й у садочку є два десятки діток. За прогнозом, через п’ять років у школі буде до 50 дітей!
«Зовсім не зарплатня вчителів, а витрати на опалення забирають левову частку утримання школи, — наголошує директор Тетяна Гула. — У школі 40 років не мінялася система опалення. Заміни котлів не було 20 років! У той час, як в деяких школах їх уже п’ять разів поміняли! Ми ж своє господарство доглядали і тішилися, які ми економні, і «терпіли ще трохи», і ще, як начальство просило. Тепер ще й винуваті. Але вчителі і громада готові попрацювати, докласти зусиль, щоб переобладнати систему опалення, законсервувати частину приміщення. Утеплити школу, вікна поміняти. Нам вже пообіцяли допомогти з Благодійного фонду народного депутата Сергія Лабазюка. Та й районне керівництво після відвідин пообіцяло посприяти.
Малиницький сільський голова Микола Маренок переконаний: реорганізація школи не на часі. Її треба зберегти, адже народжуваність у селах зростає. До того ж, стара «Газель», якою відділ освіти пропонує довозити дітей з Рижулинець і Кудринець до Малиницької школи за 12 кілометрів, «розбита і возити дітей не буде».
На думку голови районної ради Юрія Мельника і депутатів, питання реорганізації спершу слід ретельно вивчити. Юрій Володимирович підкреслює, що, побувавши з депутатами на місцях, поспілкувавшись із громадами, вирішили утриматися від реорганізації. Адже батьки, вчителі, мешканці сіл готові взяти активну участь у модернізації котелень, утепленні приміщень, аби зеконо- мити бюджетні кошти і дати шанс своїм маленьким школам на подальше життя.
У тому, що школа — це осередок культури, душа села, з болем і надією переконували депутатів з трибуни районної ради не лише представники громади Кудринець та Рижулинець, а й Бахматовець, Черепової, над чиїми школами теж висить дамоклів меч оптимізації. Закликали подумати перш за все про здоров’я дітей. Запевняли, що вже розпочали заходи з енергозбереження. «Якщо громади виявлять здатність співпрацювати на ділі, районна рада зі свого боку допоможе: як фінансами, так, можливо, і залученням інвесторів», — запевнив Юрій Мельник.
На думку переважної кількості депутатів, зокрема й, Петра Хохуна та Тетяни Сови, на часі питання не про закриття шкіл, а ефективне господарювання, щоб підприємці успішно працювали, сплачували податки.
Більшістю голосів цього разу депутати відклали питання реорганізації названих шкіл, щоб ретельніше вивчити усі нюанси. Адже, на думку депутата Андрія Якимчука, який вніс таку пропозицію, відділ освіти спершу мав би визначити, які школи району повинні стати опорними, укомплектувати ті школи необхідними засобами, забезпечити транспортом, а вже після того розглядати питання зменшення ступеня шкіл з малою наповненістю.
Як відомо, нова урядова ініціатива стосовно створення опорних шкіл активно втілюється по всій країні. Опорна школа повинна мати мінімум три школи-філії (школи І ступеня). Переможцям проекту — кращим базовим школам навіть виділяють кошти на транспорт і обладнання кабінетів, ремонти. Девіз цих перетворень — «щоб діти здобували якісну освіту». Як на місцях мають мирно співіснувати столичні ініціативи і прагнення громад зберегти свої маленькі школи — питання складне. Увесь цей процес, очевидно, стане великим випробуванням для громад на міцність, далекоглядність і, власне, — жит- тєздатність.
Очікується, що цього місяця в Києві відбудеться масштабне обговорення цих проблем за участі урядовців, освітян, громадськості.
Побачимо, що вони вирішать.