Віншували рідну школу 19 червня жителі села Білогородка Ізяславського району та випускники різних років. З її стін вийшло багато хороших людей: військових, лікарів, капітанів морських лайнерів, пілотів, учителів, трактористів та комбайнерів, працівників банків, полів та ферм і різних установ.
В усі часи школа славилася талановитими педагогами. І нині вони запалюють у душах учнів вогонь знань, виховують працелюбність, людяність, плекають достойних людей.

Для мене випускний вальс пролунав 37 років тому. Хочу вклонитися пам’яті учителів, яких пам’ятаю і досі. Це Надія Василівна Добринська та Іван Данилович Казмірчук, Марія Степанівна та Іван Олексійович Горіни, Йосип В’ячеславович Пастух, Олександр Андрійович Гринчук, Єфросинія Гаврилівна Яржемська, Марія Юхимівна Складенко та Григорій Федорович Загорський, Оксана Купріянівна Антонюк, Микола Дмитрович Козубець та Настасія Макарівна Георгієва, Поліна Олександрівна Козловська, Марія Олексіївна Чорна, Кузьма Петрович Ковальський, Євдокія Федорівна Сулько та колишній директор школи Цезар Вікентійович Ковальський.
Я була найстаршою серед дітей у вчительському будиночку, і коли батьки затримувались на заняттях вечірньої школи чи виникали термінові наради, я ставала «вихователькою домашнього дитсадка», у якому було четверо сусідських дітей та мій молодший брат Сашко. Доводилося придумувати розваги: розігрувати спектаклі лялькового театру, читати казки, гратися у школу. Мої дідусь і бабуся по маминій лінії були вчителями, і батьки: Михайло Васильович та Інна Антонівна Токарські все своє життя пропрацювали вчителями математики, фізики та інформатики Білогородської школи. Можливо все це і визначило мій подальший життєвий шлях — я стала вчителькою математики. Тоді і зрозуміла, який нелегкий, але цікавий і приємний вчительський труд.
Не раз згадувалися мені уроки Галини Олександрівни Рудої та Василя Андрійовича Сопронюка, які навчили чітко формулювати думку; Василя Миколайовича Кротика, Катерини Броніславівни Гурської, Галини Миколаївни Радковської, які показали, що без практики, вміння застосовувати вивчене, знання мало важать; Галини Олександрівни Клімчук та Олександра Івановича Кушнірука, які навчили вирощувати рослини. Вдячна і своїм батькам: за мудрі поради, вчасну підтримку, за науку самостійно долати перешкоди та наполегливо прокладати шлях до мети.
Хочу побажати педагогічному колективу, який нині очолює Василь Андрійович Сопронюк, міцного здоров’я, творчого натхнення. Нехай робота буде вам в радість, а держава оцінить вашу працю достойними зарплатами, нехай поважають та люблять вас ваші учні, вихованці, їхні батьки та всі жителі навколишніх сіл.
Рідна школа моя світить вікнами в сад,
Тут дитинство гасало горбком за рікою.
Понад нею роки, наче птахи, летять,
А вона залишається завжди такою ж.
Коридори дзвінкі відпочинуть за літо, і знов
Їх наповнять, як ріки, дитячі упевнені кроки.
Знають ці коридори усе: про любов,
Про перерви, екзамени і про уроки.
Скільки тисяч очей заглядали у вікна твої…
Скільки різних ідей чули стіни, і двері, і парти…
Скільки міст і держав бачать учні твої,
Географію вчать вже не тільки по карті.
Школо рідна моя, зустрічай ювілей!
Потрудились на славу твої педагоги,
Щоби виростить чемних, достойних людей
І відкрити в майбутнє їм світлі дороги.