Цьогорічна хмельницька «директоріада», як встигли охрестити місцеві ЗМІ активний процес звільнення керівників шкільних і дошкільних закладів у зв’язку із закінченням дій посадових контрактів, стала головною інтригою завершення минулого навчального і року і підготовки до наступного в обласному центрі.
Про це і, власне, про підготовку до першовересня — в інтерв’ю з начальником управління освіти Хмельницької міської ради Романом МИКОЛАЇВИМ.
— Романе Дмитровичу, зміни торкнулись усіх підрозділів освітньої галузі: від дошкілля — до загальної школи і профтехосвіти. Які головні критерії кадрової політики, зокрема щодо керівників освітніх закладів?
— Справді, цього року змінено десять директорів, згідно із завершенням контрак-тів, і ці події дехто назвав «директоріадою», дехто «батькомайданом», оскільки певна частина батьків і учителів виявляли незгоду з рішенням управління освіти про зміщення того чи іншого директора з посади.
— А чому все-таки ці десять керівників були звільнені з посад? Не пройшли атестації?
— Ні, завершився термін контракту. У нас не було наміру когось виганяти з освіти в принципі, а був намір робити ротацію кадрів. Але, на жаль, певна частина керівників сприйняла це як особисте упереджене ставлення до них, як замах на авторитет. Дехто з директорів мене прямо запитував: «А як я тепер піду працювати у школу простим вчителем?». Для мене це дивні речі, тому що маю достатньо друзів, які у своєму житті працювали і на високих посадах, і дуже скромних. Я також пройшов подібну школу і переконався, що це дуже важливий життєвий досвід самореалізації і самопізнання. Тому нічого шкідливого для авторитету, кар’єри у цьому немає.
Щоправда, контракти продовжено директорам 25-ої школи і НВК №5. До них у комісії майже не було жодних зауважень, але контракти їм продовжено строком лише на рік.
— Які основні зауваження, вимоги до директорів закладів?
— Найголовніша: ефективне освоєння коштів, господарська діяльність. Чому на цьому наголошую, а не, скажімо, на якості освітнього процесу? Тому що в цьому році на освіту, у зв’язку з децентралізацією, почали виділятись великі кошти з міського бюджету, чого не робилося протягом багатьох років. Це не є гроші «нізвідкіля», це — гроші хмельничан. І влада повинна дуже відповідально, прозоро і ефективно ці кошти реалізовувати, адже ці гроші щомісяця вкорочує інфляція. Тобто, якщо ми не освоюємо вчасно, то багато втрачаємо. Тому до нових керівників ми ставили головні вимоги як до ефективних менеджерів. І підбирали людей, які вже мають такий досвід роботи. Ось і вся інтрига навколо так званої директоріади, яка, до речі, триватиме й надалі. І знову наголошую: у цій процедурі — нічого особистого.
— Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман на своїй сторінці в Інтернеті позитивно оцінив дії влади нашого обласного центру за ініціативу відмовитись від обов’язкових батьківських внесків у фонди шкіл. Отже, батьківські побори відміняються?
— Так з міського бюджету закладам виділено за розрахунком по сто гривень на рік на кожного учня, аби не вирішувати побутових проблем батьківськими гаманцями. Звісно, добровільні, благодійні внески, якщо такі будуть, не забороняються. Але примусові виплати у фонд школи, фактично приховані побори, припиняться, чи, бодай, зведуться до мінімуму.
— Минулий рік, як відомо, мав свою «особливість»: учні 4 і 7 класів очікували на нові підручники, які, переважно, так і не надійшли. Чого чекати у нинішньому році?
— Цього року таких масштабних проблем не буде. Підручники, придбані за державною субвенцією, планово надходять, ми вже об’їздили всі наші школи, знаємо ситуацію. З міського бюджету на придбання підручників виділено півтора мільйона гривень. Ці кошти також вже працюють, і ми пішли цього року іншим шляхом: підручники закуповуємо не централізовано, за командою управління, а за потребою кожної школи зокрема, згідно з профілем, освітнім вибором навчального закладу.
— У нас з’явилося чимало учнів з родин переселенців зі сходу України, чи не будуть батьки вимагати відкривати для їхніх дітей російськомовні класи?
— Ніяких компромісів із приводу російської мови у школах міста не буде. Треба, врешті, бути державниками і розуміти, що головною підставою для вчинення російської агресії були так звані російськомовні регіони. Так, родин переселенців у Хмельницькому багато, але є у нас 6—а школа з російськомовними класами, де можуть навчатись ті, хто бажає здобувати освіту російською мовою. Але там поки що один повноцінний російськомовний клас: дев’ятий. Є по четверо дітей у третьому—четвертому класах. Тож після випуску 9 класу в нас російськомовних класів, очевидно, не буде.
— Хочеться почути вашу думку стосовно: патріотизму в педагогічному середовищі. Адже з’являються цікаві речі: на сторінках в Інтернеті деякі педагоги позиціонують себе зовсім по-іншому, ніж на уроках.
— Такі люди є в хмельницькому середовищі. На щастя, їх одиниці. Я не хочу нікого образити, але це певний тип людей, які легко пристосовуються до будь-
якого середовища. От прийнято говорити «Слава Україні!», вони й говорять, а якщо буде навпаки — чинитимуть навпаки. Ось це засмучує.
Але є постанова уряду про запобігання сепаратизму в освіті, і ми нею керуємось, працюючи з колективами шкіл. Вона передбачає дисциплінарні заходи, включно до догани і звільнення з посади. Ми про це ведемо мову постійно, тому педагоги знають про особисту відповідальність за подібні дії.
— Що чекає хмельницьку профтехосвіту у цьому році, хто її утримуватиме?
— Міська рада ще у грудні минулого року здійснила дуже важливий крок, виділивши 27 мільйонів гривень для утримання закладів ПТУ. Цих коштів вистачило до завершення навчального року. І у вересні потрібно знову виділити для галузі 27 мільйонів, аби її утримувати надалі. Але є проблеми й іншого характеру: ринкова неефективність значної частини професій, які масово готують діючі заклади. Ця проблема давно відома. Держава пропонує найпростіше для неї: укрупнення ПТУ, але місту це не потрібно. Місту потрібна ефективна профтехосвіта. Ми ще у червні подавали наші пропозиції до МОНУ, але вони залишились без реагування. Однак попри все реорганізація системи підготовки кадрів — це необхідна реальність, яку формують сучасні економічні і соціальні виклики. І на них суспільство змушене реагувати, в тому числі й освіта.
— Яке нове училище з’явиться у Хмельницькому найближчим часом?
— Міністерство освіти погодилося виділити частину площі однієї із шкіл, щоб на ній створити коледж з підготовки військових кадрів. На жаль, цей дозвіл ми отримали фактично за 15 днів до початку нового навчального року. Тому до першого вересня заклад ще не працюватиме. Що це за заклад? Це — військовий коледж, який готуватиме відповідних спеціалістів. Традиційно у наших військових закладах готують офіцерів, тоді як ні сержантів, ні військових водіїв, ні спеціалістів інших специфічних професій, які нині гостро затребувані у зоні бойових дій, не навчають. Ці професії вже ліцензовані МОНУ, і ми хочемо оперативно розпочати готувати відповідних спеціалістів. Вже є усна домовленість з Державною академією прикордонних військ у плані підготовки молодших прикордонників, які зможуть продовжувати навчання надалі на ІІІ курсі академії. Нашу ініціативу цілком підтримали і міський голова, і депутати, і, звичайно, керівництво академії. Потрібна лише добра воля міністра освіти Лілії Гриневич у тому, щоб нам віддали в оренду одне з корпусів діючих у місті училищ, і будемо готувати кілька груп військових спеціалістів, прикордонників і правоохоронців.
Сподіваюсь, наші починання в усій мережі освіти будуть мати успішне продовження. Тому що всі кроки, дії ми звіряємо з вимогами і життям нашої громади. І тому лише разом рухаємось вперед.
Gismeteo 
