Оптимізація закладів освіти нині наполегливо подається як єдиний, безальтернативний порятунок української школи. Заяложений до оскоми ярлик «якісна освіта» затьмарює усі насущні проблеми та потреби сільських шкіл, надії та побажання громад вимираючих сіл і містечок.
Освітянські ж чиновники, коли «рекомендують» понизити ступінь школи, золоті гори обіцяють: комфортний підвіз дітей, небачену якість освіти, профіль на вибір, гуртки... Журналісти «ПВ» поцікавилися: як довозяться діти з оптимізованої школи, яку «із боєм» (люди у розпачі перекривали трасу на Київ) закрили два роки тому.
...Вже о пів на восьму редакційна машина — у центрі села. Перехожі кажуть: автобус за дітьми прибуває о восьмій п’ятнадцять. Нарешті о восьмій двадцять є! Привіз трьох дорослих, серед них, з’ясували, директора Воробіївського НВК «Школа І ступеня-дитсадок», яка добирається з Онацьковець. Підбігаємо, просимося проїхатися. Дорогою з’ясовуємо, що цей автобус (до речі, абсолютно холодний) везе з Воробіївки в Онацьковецьку ЗОШ Полонської міської ОТГ ...трьох школярів і вчителя. Виявилося, чоловік з пакетом, який теж під’їжджає, -— Іван Рокоман, водій автобуса, який нині мав везти школярів з Воробіївки в Кустовецьку школу. Натомість доправляє несправний стартер із того Пазика на ремонт у Полонне. За селом виходимо, спішимо в центр: де ж школярі? Чим будуть добиратися?
О восьмій п’ятдесят збираються діти. Василь Шидей, вчитель, який супроводжує учнів у Кустовецьку ЗОШ, каже, що їх попередили телефоном прийти пізніше. Додає: оце два роки, як їздять з дружиною, теж вчителем, на роботу в Кустівці, а то ж двадцять років добиралися за 15 кілометрів велосипедами, навіть взимку. Чуєте, міністри?
На початку десятої з’являється «на виручку» автобус БАЗ «Еталон», що вже позвозив до Кустовець дітей з сіл Голубча, Москалівка, Білецьке... Діти, вчителі хутко займають місця, просимося і ми під’їхати до школи, переконатися чи якісна дорога. Але ж автобус... не заводиться! І через чверть години теж не заводиться. За цей час у холоднючому салоні і ми, і діти, встигаємо добряче змерзнути. Чому холодна пічка? Очевидно, не включалася і тоді, коли зранку звозили дітей за безпосереднім маршрутом. Дізнаємося у вчителів, що у воробіївському ПАЗику пічка й поготів не вмикається. Йому років дев’ять, модель технічно застаріла, пристосована для приміських перевезень, а не для школи. Та й стоїть він не в гаражі, а прямо на вулиці, на подвір’ї водія. Батьки учнів, водій з’ясовували причину відсутності опалення. Кажуть, потрібно запасних деталей на понад дві тисячі гривень і тосол. Чому ж голослівні чиновники від освіти і депутати, не беруть це до уваги?! Чому ніхто з них жодного разу не проїхався маршрутом до «якісних знань» і «постійних болячок»? А діти і далі мерзнуть.
Розпитуємо діток: о котрій прокидаються, чи встигають поснідати, чи встигають робити домашні завдання. В Кустівці їде одна дитина з 1 класу, одна — з 3-го, всі інші — з 5-го по 9-й клас. Учням молодшої та середньої школи часто доводиться чекати старших: 7-й урок закінчується о п’ятнадцятій тридцять п’ять. Дехто вдома опиняється аж о пів на п’яту.
Надворі мінус десять. В автобусі — також. Щоб остаточно не задубіти, вискакуємо пройтися. Вчителі скеровують діток у магазин поряд. Знервований водій Микола Іванович гріє паяльною лампою провід, нарікає, що солярка замерзла. Біля автобуса збираються сільчани. Жалкують за своєю закритою школою, близькою, теплою, затишною. Обурюються: що ж за економія така? Адже в село два шкільних автобуси їздить! Солярку витрачають, техніку по дорозі «б’ють». А в реорганізованому закладі на два десятки учнів — зо шістнадцятеро чоловік персоналу. Що змінилося, крім того, що возять майже три десятки дітей? Нарікають на холодний ПАЗик, в якому не вистачає на усіх дітей сидячих місць, і який взагалі не пристосований везти школярів.
На під’їзді до Полонного телефоном дізнаємося, що о 10-й годині БАЗ “Еталон” таки завівся. Начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту райдержадміністрації Лілія Муравська твердить, що така катавасія з автобусом у Воробіївці вперше. Правда, цієї зими ПАЗик вернувся з дітьми з півдороги, бо її снігом перемело. На балансі відділу всього два згаданих автобуси, які з різних боків везуть дітей у Кустівці. І шість шкіл, з яких Кустовецька має 155 учнів, а інші малокомплектні.
Департамент освіти ОДА рекомендує ці школи оптимізувати, бо дорого обходяться. Натомість пропонує придбати шкільний автобус за схемою: 70 відсотків коштів дає держава, 30 — район. Знайти отих 30 відсотків у дотаційному районі навряд чи зможуть, каже співбесідниця. І взагалі стоїть питання про приєднання сіл до якоїсь громади. Поки ж що жителі сіл Крачанівка, Микулин, Мала Шкарівка грудьми стоять проти оптимізації своїх малокомплектних шкіл. Спитали ми про неналежні умови в шкільних автобусах і директора Кустовецької ЗОШ Анатолія Рейду, який безпосередньо відповідає за здоров’я і безпеку школярів. Директор каже, що школа отримала такий транспорт за програмою “Шкільний автобус”. А його технічну готовність повинен контролювати інженер відділу освіти райдержадміністрації.
Заступник начальника департаменту ОДА Тетяна Дубчак та т.в.о. начальника «Центру господарського забезпечення закладів освіти» Віталій Синчук наголошують: відповідає за роботу шкільного автобуса керівник закладу освіти. Кожен шкільний автобус має бути теплим, поза робочим часом перебувати у боксі чи гаражі. Опалення у ньому має бути автономним, вмикатися ще до роботи двигуна. Додаємо, за нормами у справжньому шкільному автобусі повинні бути ремені безпеки, обладнані місця для портфелів, якщо вже копіюємо Америку. Такого у жодному з автобусів у Воробіївці не побачили. І хороших доріг не побачили. Знаємо, що таке діється повсюдно, але люди мовчать, бояться, не вірять у зміни.
Що ж ви творите, реформатори-оптимізатори? Нащо шматуєте школу, посилаєте українських дітей микатися, трястися бездоріжжям у холодному непристосованому транспорті (подекуди ще й ГАЗельки старі на маршрутах, а з 388 автобусів по області 33 — із терміном експлуатації понад 15 років)? Що це за економія: шкільний автобус нині вартує півтора мільйона, плюс зарплата водієві, вартість солярки, технічне обслуговування (яке воно?) за найскромнішими підрахунками тягне сімдесят тисяч гривень на рік. А, приміром, утримання школи на 33 дитини в Малій Шкарівці обходиться мільйон триста тисяч. Зате діти, вчителі без стресів, переохолодження спокійно провадять навчально-виховний процес у рідному селі та раціонально використовують особистий час, а не проводять шмат життя в дорозі й безплідному очікуванні.
Кажете, шкільний автобус — не на рік. Оце далекоглядність! А ви дайте українцям іншу перспективу: програму швидкісного відродження села, програму національного демографічного розквіту, ефективні економічні реформи у місті і селі. Кажете, в сільській школі не та якість освіти? І вистачає совісті говорити про якість освіти на тлі економічного краху в країні, не давши за стільки років сільській школі ні-чо-го, крім ПАЗика-розвалюхи! Без повноцінних державних програм з відродження економіки і освіти світла в кінці тунелю розгнузданої оптимізації освіти немає!
P. S. Батьки, не мовчіть, коли ваших дітей возять у несправних холодних автобусах поганими дорогами, як худобу. Хай за безалаберність стосовно дітей відповість чиновник, який сидить у теплому кабінеті. Найменший або й найбільший.
Gismeteo 
