Тривожним став вересень для українських педагогів: останні його дні головні інформаційні канали заповнені повідомленнями про скорочення виплат учителям, збільшення навантаження, яке призведе до масових скорочень працівників галузі (близько ста тисяч чоловік), укрупнення класів та «розмороження» поки що діючої заборони закриття сільських шкіл.
Що це? Міна вже не сповільненої дії для української освіти, яка й без того постійно перебуває у перманентному цейтноті реформ та реорганізацій?


 Тривожні, депресивні настрої у педагогічному середовищі мають реальне підґрунтя: Міністерством фінансів України розроблено законопроект «Про удосконалення норм законів з метою забезпечення фінансово-економічної стабілізації в Україні», яким передбачається скасування гарантій фінансового забезпечення галузі освіти та встановлення педагогічного і науково-педагогічного навантаження працівникам рівня посадових окладів (ставок заробітних плат) і умов оплати праці спеціалістів закладів освіти, передбачених статтями 61 та 57 Закону України «Про освіту». Документом пропонується збільшення норми навчального навантаження учителів та керівників гуртків з 18 до 20-24 годин на ставку впродовж 2015-2016 років, вихователів дошкільних навчальних закладів — із 30 годин до 36 годин упродовж 2015-2020 років. Що пропонується детальніше? По-перше, збільшення наповнюваності класів, зокрема, у сільській місцевості не менше 10 учнів (отож, малокомплектні сільські школи таки закриватимуть — Т. С.). По-друге, пропонується ручне регулювання Кабміном питання виплати педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років, наукові ступені і звання, допомоги на оздоровлення під час відпусток і т. д. Ці зміни Мінфін пропонує внести й до щойно прийнятого Закону України «Про вищу освіту». Звісно, вони погіршать умови праці науково-педагогічних працівників та навчання студентів, автономії вишів, матеріального та стипендіального захисту студентів, зокрема з числа дітей-сиріт. Не секрет, що такі обмеження породять нову хвилю корупції, і з цим важко не погодитися.
Для працівників галузі пропонується й погіршення умов пенсійного забезпечення, підвищення страхового стажу, зниження розміру пенсій, збільшення стажу для призначення пенсій і т. д.
Освітні профспілки усіх рівнів уже забили тривогу, спрямовані листи до Голови Верховної Ради, низки народних депутатів, зокрема до голови Комітету працівників освіти і науки Лілії Гриневич, до Кабінету Міністрів України з вимогою вжити заходів для недопущення прийняття нового драконівського закону. Міністерство фінансів України виправдовує своє рішення вимогою Місії МВФ і кризовою ситуацією в країні в умовах війни.
Звичайно, українське суспільство нині головною проблемою для себе вважає захист національних інтересів, боротьбу з ворожою окупацією, сепаратистською загрозою, вихід держави з економічної і політичної кризи. Водночас усі ми зубожіємо на очах. З тривогою думаєш, що незабаром не кожен з українців зможе виділяти й кілька десятків гривень на потреби армії, бо цих гривень у кишені стає все менше, а життя дорожчає з кожним днем.
 От і виходить, якщо не урізати освітнього бюджету, доведеться економити на армії — а це непатріотично. Якщо ж від бюджету освітян відітнути кілька мільярдів гривень — понад сто тисяч педагогічних і науково-педагогічних працівників опиняться на біржах праці. Сумно: чи вдасться перекваліфікувати на представників масових професій еліту нації? Учителів від Бога, науковців? Де подіти таку армію інтелектуалів-безробітних?
Чи пробачать майбутні покоління чергову низку закритих сільських шкіл? Чи не стануть подібні рішення і пропозиції чиновників цвинтарем сільської школи?
Інтернет щогодини повниться тривожними повідомленнями з місць. Як повідомляє сайт видання «Молодий буковинець», в багатьох районах Буковини вже на 10 відсотків урізали зарплату педагогам і, оскільки Мінфіном запропоновано в ручному режимі встановлювати розміри надбавок до зарплат педагогам, а місцеві бюджети порожні, то й із законними 20 відсотками надбавок учителі вже можуть розпрощатися. Як і працівники дошкільних закладів, які 27 вересня відзначили своє професійне свято.
Нові нормативні пропозиції Мінфіну стривожили все суспільство. Б’є тривогу й Міністерство освіти і науки України. Як повідомив на своїй сторінці у Фейсбуку заступник міністра Павло Полянський, ці питання, справді, продукує Місія МВФ, яка консультує наш уряд. Міністерство освіти і науки України заперечує проти збільшення педагогічного навантаження працівників з 18 до 20-24 годин. Бо це призведе до скорочення третини вчителів (з 610 тисяч ставок до 201,3 тисячі ставок, відповідно 7,7 мільярда гривень) та третини викладачів ПТНЗ І-ІІ рівнів акредитації (з 31,2 тисячі до 10,3 тисячі чоловік, 0,4 мільярда гривень). «Економія» в обсязі 8,1 мільярда гривень матиме наслідком зникнення багатьох шкіл та ПТНЗ і поповнення армії безробітних однією з найбільш освічених і інтелектуально розвинених категорій суспільства.
 Чи вже грядуть ці «каральні» зміни у реальне освітнє середовище? Як повідомив директор департаменту освіти і науки облдержадміністрації Олег Фасоля, нормативних документів і відповідних розпоряджень з Міністерства освіти і науки України не надходило. Мораторій на закриття сільських шкіл в області також не знято.
Днями в області побувала голова Комітету ВР з питань освіти і науки України Лілія Гриневич, зустрічалася з освітянами, переконуючи, що Верховна Рада не розглядатиме цей законопроект.
Нагадаємо, що в області нині функціонує 799 середніх загальноосвітніх закладів, (торік ще було 812 — Т. С.) 803 — дошкільних, 29 вишів. Навчається понад 164 тисячі школярів, понад 15 тисяч учнів ПТНЗ, більше 56 тисячі студентів. Навчальний процес забезпечують більше 32 тисяч педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Яка їх подальша доля? Вочевидь, нинішній склад парламенту відхилить непопулярний законопроект, що знищує українську освіту. Але яка буде його доля у процесі прийняття держбюджету-2015, ніхто нині не говорить. Цілком можливо, що тривожний вересень переросте у розгніваний січень наступного року із учительськими страйками. Втім профспілки педагогів уже готуються до масових акцій протесту. Перша хвиля — на період осінніх шкільних канікул.