Тамара Францівна Проскурівська з Соколівки — педагог, ветеран праці, дитина війни, заслужила шану і повагу на ярмолинецькій землі. За свою творчу працю на педагогічній ниві нагороджена знаками «Відмінник освіти України» та «Відмінник освіти СРСР». Її педагогічний досвід на посаді організатора виховної роботи в школі та вчителя англійської мови вивчався та узагальнювався керівниками освіти нашого Подільського краю.

А розпочався сповнений пригод і різноманітних життєвих злетів її шлях у  житейському морі у далеких 60-х роках минулого століття в селі Соколівка.
Саме тут, у місцевій середній школі, відбулося перше знайомство з педагогікою та психологією виховання особистості. Саме тут, працюючи на різних посадах, вона проявила ентузіазм та оптимізм, допитливість і потяг до знань. Старша піонервожата, вчитель англійської мови, класний керівник, організатор позакласної та позашкільної роботи, голова методичного об’єднання вихователів та класних керівників, екскурсовод і агітатор…
 Невичерпна енергія та творчість молодого педагога не залишилися поза увагою відділу освіти. В ті часи освітянську «майстерню» очолював принциповий і вимогливий керівник Василь Коломієць, який мав досвід роботи з молоддю і вимагав результативності виховної роботи, її ефективності.
На базі Соколівської школи проводилися районні та обласні семінари старших піонервожатих, класних керівників, вихователів, заступників директорів шкіл з виховної роботи. В школі системно проводилися позакласні заходи: вечори відпочинку, на яких грав духовий оркестр під керівництвом Івана Дацуна. Тут лунали патріотичні пісні, відбувалися зустрічі з цікавими людьми — Героями Радянського Союзу Барановим, П’явчиком, Писаренком, Героями Соціалістичної Праці  Шуверою, Кравчук, жінкою-танкістом без обох ніг Марією Лагуновою, з батьками Героя Радянського Союзу Іллі Рисюка.
У ті часи в пошані була праця, добропорядність, турбота про людей, виховувався гуманізм, любов до Батьківщини.
А найбільшу славу школі принесла учнівська виробнича бригада. Цікаво, що на ХХІІІ з’їзді ЛКСМУ від імені школярів України виступала Зінаїда Шевчук: вона була занесена на республіканську Дошку пошани і вносила Державний Прапор. Учнівська виробнича бригада створена у 1959 році з 57 учнів. А першим бригадиром була Тамара Францівна. В школі ефективно працювало шкільне лісництво. А майстерня виготовляла деталі для Городоцького верстатобудівного заводу (вчитель Микола Шклярук).
Зароблені гроші використовувалися для туристичних подорожей та екскурсій і безкоштовного харчування школярів.
У ті далекі часи, працюючи на посаді заступника директора школи із виховної роботи, Тамара Францівна організовувала акції милосердя, волонтерську діяльність — шефство над інвалідами, учасниками війни, одинокими пенсіонерами. Донині вона впорядковує могили вчителів, які відійшли за світи. Ветеранська організація села гордиться такими людьми, як Тамара Францівна Проскурівська і дякує їй за невтомну працю на педагогічній ниві. Цікаво, що для неї вихідний день — неділя, завжди був робочим: різні змагання, походи, екологічні заходи — розчищення річки Ушиця, зустрічі з ветеранами, перегляд кінофільмів тощо. Перед початком шкільних занять проводилася фіззарядка під мелодії у виконанні духового оркестру школи. В півтисячному колективі школярів не було проблем з дисципліною. А голова учкому та секретар комсомольської організації були членами педагогічної ради.
Усе це добре пам’ятає Тамара Францівна, будучи на заслуженому відпочинку. До її оселі радо навідуються колеги-педагоги, колишні і теперішні учні школи. Бо з кожним знайде спільну мову, підбадьорить, поділиться безцінним досвідом, який здобувала нелегкою працею, відданістю улюбленій професії.
Учні Тамари Францівни нині живуть і трудяться не лише на Хмельниччині, а й в інших областях. Але коли приїздять до рідного села, завжди спиняються біля привітної оселі улюбленої вчительки. А ті, хто залишилися жити в Соколівці, відверто кажуть, що нині в школі Тамари Францівни ой, як не вистачає. Бо вона — справжній фахівець,  знаюча, вимоглива і справедлива.