Не судилося. Привезли раніше. Близько півночі навколішки з запаленими лампадками у руках,  сльозами на очах і невимовно пекучим болем у серцях зустріли у рідному селі Печеське, що на Красилівщині, труну з тілом Героя – Миколи Грабарчука, старшого солдата 14 окремої механізованої бригади. А йому в серпні мав би виповнитися двадцять один. Ще, як мовиться, жити й жити. Та хіба питає та проклята війна віку? Безжальна й безглузда, вона вперто продовжує сиротити сім’ї, одягаючи чорні хустки на вмить посивілі голови матерів, Україну, забираючи найкращий цвіт нації.

 Микола подзвонив 15 березня – вітав бабусю з шістдесятип’ятиріччям: попросив берегти себе й сказав, що на Пасху приїде. А вже шістнадцятого внаслідок обстрілу бойовиками позицій на Луганщині обірвалося його життя. Їх загинуло тоді двоє: наш земляк Микола Грабарчук і Микола Яворський з Волині.
По закінченні дев’яти класів Микола вступив до Хмельницького ПТУ № 4… «Він був золотим, сонячним хлопцем, –  не стримує сльозу голова села Тетяна Мельник. – Слухняним, життєрадісним, завжди готовим прийти на допомогу. А що вже красень! З батьком підмурка на церковну школу, що в нас будують, закладали… В усіх роботах підсобляв, міні-трактором підвозив усе, що треба… Допомагав ставити два преклонні хрести… Все умів. Роботящим був».
Минулорічного жовтня юнак, керуючись справжнім чоловічим  – «Як не ми – тоді хто, не тепер – то коли?»,  пішов боронити Вітчизну. Після недовгого навчання у Рівному вирушив на Луганщину.  «Він прослужив недовго – три місяці, – сказав його побратим. – Але жодного зауваження, ніяких претензій до нього ніколи не було – дисциплінований, відповідальний.  Це був чуйний, відважний і порядний боєць…».
Його так чекали батьки, сестра, кохана, рідні, друзі й односельці… В останню путь провели  Миколу Олеговича небаченим велелюддям, нестримною рікою сліз та розпачу, і, як  належить, заупокійною панахидою та військовими почестями, світлими, але надто вже болючими спогадами побратимів, рідних  і друзів.
Спи спокійно, Миколо, не вмирають Герої: вони просто поряд бути перестають.