Надрукувати
Категорія: Здоров'я
Перегляди: 1085

Те, що простій пересічній людині важко розібратися в особливостях і перипетіях всього, що пов’язано зі збереженням здоров’я та лікуванням у час перемін, не викликає сумнівів.

На сьогодні є багато мисливців, які полюють за «об’єктами» своїх прибутків. Це всякі цілителі, екстрасенси, масажисти, спеціалісти «по голках», різноманітні центри, що відновлюють, виліковують, розповсюджувачі біологічно-активних добавок (БАДів), які під таким виглядом поступають на ринок України, не набувши статусу медикаментозних засобів, та представники офіційної медицини.
З іншого боку, і фармацевтичний ринок перенасичений медикаментами різних фірм, торгових назв, аптеки стоять майже одна на одній. А закони ринку на аптечний бізнес парадоксально не діють, адже ціни на медикаменти не повзуть до низу, а ростуть у кожному аптечному закладі по-своєму. Де ж інституції, які повинні займатися перевірками?
Тому важко лікарям та середнім медичним працівникам, не кажучи вже про людей без медичної освіти, розібратися в цьому хаосі.
 Фарміндустрія, яка за своїми фінансовими оборотами займає друге місце після “оборонки”, захопилася своїми надприбутками настільки, що до певної міри забула про якість своїх виробів. Надія на те, що закупівля в іноземних посередників ліків за бюджетні кошти унеможливить фальсифікат, можливо і є, але варто пригадати, як ці міжнародні посередники годували медикаментами в 70-ті роки країни Європи, а в кінці минулого століття країни Південної Америки і Африки, що призвело до масових захворювань, а також вроджених вад у дітей.
Що і як вживати із медикаментів? Як бути хронічним хворим, що змушені вживати ліки щоденно? Якій аптеці і якому лікарю довіряти, якому виробнику, торговій марці? Думаю, такі запитання виникають у кожного, хто над цим задумується.
Настав час, коли медикаментозне лікування через свою небезпечність перевищує ризики хірургічних втручань.
Я просто хочу трішки допомогти вам, читачам, розібратися і в першому, і в другому. Не хочу образити своїх колег-лікарів, але не можу і змовчати про те, що мені відомо.
Лікарі, по-перше, добре знають, що призначати пацієнтам, знають спосіб застосування, орієнтуються в побічних діях і в небажаних реакціях, які викликає препарат при його вживанні. Але в меншій мірі володіють знаннями, пов’язаними із взаємодією декількох препаратів, які вживає одна і та ж людина, що відбувається з організмом, та й з самими препаратами.

Приміром, коли водночас у крапельницю заправляється кілька медикаментів: які там сполуки утворюються, важко припустити, а як вони подіють на організм — ще важче. Але така профанація, на жаль, моїми колегами практикується часто-густо в обхід затверджених протоколів лікування.«Крапеломанія» зайняла своє чільне місце у свідомості хворих і в роботі лікарів, хоча з точки зору науки і практики крапельно вводяться ліки, що потребують швидкого введення при невідкладних станах, ліки, в яких немає іншого способу введення, через особливості їхньої дії та застосування, а також коли немає внутрішньо-м’язевих форм введення ліків, або стан хворого не дозволяє робити внутрішньо-м’язеві ін’єкції або вживати ліки перорально. Фарміндустрія робить усе  для того, щоб спростити і введення, і прийом ліків, пріоритети надають пероральному прийому ліків, щоб не створювати додаткових проблем і труднощів хворим. Поліпрогнезія (застосування декількох препаратів при лікуванні захворювань) зайняла своє чільне місце в лікуванні). Деколи можна лише подивуватися, як людський організм переносить на собі всю цю сьогоднішню хімію! На Заході, щоправда, ведеться чіткий облік побічної дії препаратів, який оплачується з різних джерел. На жаль, у нас навіть таке, якщо і є, то має формальний характер.
Нещодавно мій приятель мав можливість взяти з собою два медикаментозних препарати вітчизняного виробника та перевірити їх у лабораторії Німеччини, заплативши за це по 95 євро за кожну перевірку. Результат був вражаючий — 20 відсотків діючої речовини, решта — наповнювачі і все.
Ми, лікарі, також давно помітили, що препарати, навіть однієї і тієї ж назви, торгової марки і фірми мають різну дію або взагалі ніяк не діють.
За різними джерелами інформації, в Україні від 20% до 80% препаратів це — підробка. В основному з-за кордону в Україну завозяться генерики, застосування яких дозволено ВООЗ. Вони відрізняються від брендових препаратів гіршою якістю сировини, меншим ступенем очищення, нижчою ціною. Але вони не повинні відрізнятися за концентрацією або кількістю діючої речовини. Зробити лабораторне обстеження препарату на його якість у нас можна тільки в Києві, бо в інших містах України таких лабораторій немає.
Нещодавно я запитав одного високопосадовця з Міністерства охорони здоров’я, чи планують вони розвивати такий напрям контролю     якості препаратів, але, на жаль, не отримав зрозумілої відповіді. Отже, МОЗ немає якогось чіткого плану щодо контролю за якістю медикаментів, та й політика з розвитку фармацевтичної галузі, як на мою думку, немає державницької позиції. Замість інвестування коштів у вітчизняного фармацевтичного виробника МОЗ пропонує нам реімбурсацію, тобто доплату пацієнтам за препарат, який входить до переліку визначеного МОЗ при    лікуванні гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми та цукрового діабету.
Тому виявити фальсифікат практично неможливо. І тільки у випадку, якщо, не дай Бог, настане від вживання ліків смерть, за заявою родичів прокуратура зможе відкрити кримінальну справу. Але це не означає, однак, що вона буде доведена до свого логічного кінця. Як бути у цій ситуації?
Отже, отримавши рецепт від лікаря і прийшовши з ним в аптеку, ви повинні звернути увагу на, по-перше: цілісність упаковки, на якій повинна бути вказана назва препарату українською мовою, а також назва діючої речовини  на упаковці, повинна бути інформація про виробника, реєстраційний номер, доза діючої речовини та терміни придатності, а також, шрифтом Браєля повинна бути зазначена назва, доза і форма випуску. По-друге: до препарату обов’язково додається анотація, інструкція для застосування українською мовою, в якій зазначається перегляд перереєстрації даного препарату МОЗ.    По-третє: у фармацевта ви маєте повне право вимагати сертифікат серії. Небажання надати його вам свідчить про те, що препарат не має права для застосування. Четверте: люди, які користуються комп’ютерною технікою, через свої мобільні телефони можуть зайти на сторінку Google.Play.App.Store, що дає можливість отримати повну інформацію про конкретний медикамент. По-п’яте: купуйте препарат в аптеці з високим рівнем репутації. Шосте: дуже добре також придбати препарат за кордоном, де є менша вірогідність їх підробки, але для цього необхідно мати рецепт, адже там ліки без рецептів не відпускаються. Рецепт виписується латинськими лідерами: вказується прізвище, ім’я, по батькові як хворого, якому виписаний рецепт, так і лікаря, та назва препарату на латині з вказівкою дози і кількості препарату. Сьоме: якщо у вас є час і певні сумніви, то запитайте про препарат у декількох аптеках. Таким чином ви перевірите і дізнаєтеся не тільки ціну препарату, а й те, чим відрізняється упаковка в тій чи іншій аптеці.
Таким чином, щоб безпечно і якісно лікуватися, необхідно мати думку або лікаря, якому ви цілком довіряєте, або декількох лікарів, та й знати алгоритм поведінки в аптеці. А також знати про те, що дива не буває. Ми діти природи, а природа мудра, вона не сприймає нерозумних втручань, а також знущань над собою.

P.S. : І ще одне. Після розвалу Радянського Союзу і в фармацевтичній індустрії, і в питаннях медикаментозного забезпечення настав повний хаос.
Колишній міністр охорони здоров’я пан Поліщук намагався навести порядок у медикаментозному забезпеченні населення, адже і виписування рецептів, і отримання ліків за рецептами стало швидше казуЇстикою, ніж правилом. Як правило, рецепти нині виписуються для пільгових категорій, коли ліки потрібно отримати безкоштовно або за півціни, або на особливі ліки, які застосовуються, в основному, для знеболення та в психіатрії, сюди також потрапив і клофелін. І все! Практикується в аптеках суцільний безрецептурний відпуск медикаментів, що знову таки пов’язано з надприбутками фарміндустрії. А яка ситуація у Європі та в Сполучених Штатах Америки? Там також існує як рецептурний, так і безрецептурний відпуск медикаментів. Окрім пільгового відпуску ліків, обов’язково за рецептами лікарів відпускаються всі нові препарати, які з’являються на фармацевтичному ринку, препарати, які мають виражену побічну дію, що використовуються при рідкісних захворюваннях, а також препарати, на яких заведено обов’язковий збір інформації про їхні характеристики, включаючи побічну і токсичну дію, особливо на репродуктивні органи, тобто на статеву функцію як чоловіків, так і жінок. Відпуск ліків без рецептів вигідний як аптекам, так і лікарям, адже це їх, так скажімо, не навантажує.
Повернення до рецептів сприяло би наведенню порядку на фармринку та в лікуванні хворих, адже перед тим, як призначити препарат, лікар обов’язково би ознайомився і з його формою випуску, і побічними та токсичними діями, і небажаними наслідками. Система фармнагляду існує в усьому цивілізованому світі. Препарат перед тим, як потрапити на ринок, проходить клінічне випробовування на тваринах, добровольцях. Побічні дії мають всі, навіть найякісніші препарати. Деколи буває, що чим більше виражена основна дія, тим сильнішою є побічна дія, адже медикаментозний препарат — це і ліки, й отрута одночасно, все залежить від дози і стану організму. Підроблені препарати існують на ринку в найцивілізованіших державах, викорінити це явище поки що не вдалось ніде, але ви все ж таки попросіть лікаря виписати рецепт на медикаменти — він не має права відмовити.
Ось такі роздуми викликала в мене тема безрецептурного продажу ліків у наших аптеках.