Боротьба з раком — одне з першочергових завдань медичної науки та практики. Проявами злоякісних пухлин у жінок є  новоутворення жіночих статевих органів: рак шийки матки, ендометрію, яйників. На жаль, ці хвороби, якщо їх не лікувати або звернутися до лікарів запізно, можуть стати фатальними. Про це наша розмова із досвідченим лікарем-гінекологом Ніною Іванівною Кордонською.


— Ніно Іванівно, для того, аби жінки регулярно і, головне, вчасно  приходили на огляд до гінеколога, вони мають знати: що це за хвороби і чим вони небезпечні?..  
 — Найрозповсюдженішою пухлиною у жінок дітородного віку є рак шийки матки. Щороку в Україні реєструється майже 5 тисяч  випадків цього захворювання.  Кожна 4-5 хвора на цю тяжку недугу звертається до лікарів, на жаль, запізно і ми виявляємо занедбану  стадію захворювання. За останні 10 років у всьому світі відзначено тенденцію до збільшення випадків раку шийки матки серед жінок репродуктивного віку. Також зростає смертність у віковому інтервалі 25-49 років. Підступна хвороба чатує і на значно молодших представниць слабкої статі.
Це захворювання належить до так званих візуальних (видимих) локалізацій пухлин, тобто зміни на шийці матки можуть бути виявлені акушером-гінекологом під час обстеження жінки.
— Як проявляє себе ця недуга, які її симптоми?
— Рак шийки матки ніколи не виникає зненацька. Він розвивається із передпухлинного захворювання — дисплазії, що може з’явитися як у молодих дівчат, які ще не народжували, так і у жінок репродуктивного віку. Це захворювання небезпечне тим, що може існувати багато років і нічим себе не проявляти, але за відсутності лікування перероджується в злоякісне новоутворення.
Дослідженнями науковців встановлено, що розвиток раку шийки матки пов’язаний з папіломавірусною інфекцією. ДНК вірусу папіломи людини виявлені у 95 відстоків хворих з передпухлинною патологією та раком шийки матки. Різні види вірусу папіломи людини паразитують на шкірі, кон’юнктиві очей, слизовій шлунково-кишкового тракту, дихальних органів. Але одними із найнебезпечніших є віруси, що локалізуються на шийці матки, адже вони викликають розвиток передпухлинних станів — дисплазій та їх переродження в злоякісні новоутворення. Негативний вплив папіломавірусної інфекції активізується поєднанням з іншими інфекціями, які передаються статевим шляхом, а також раннім початком статевого життя, частою зміною статевих партнерів, тютюнопалінням.
— Як діагностують це новоутворення?
— Дуже важливо своєчасно виявити передпухлинні захворювання та злоякісні новоутворення жіночих статевих органів на ранніх стадіях.
Актуальним є проведення цитологічного дослідження клітин з шийки матки на наявність передпухлинних змін. Коли лікар-гінеколог виявляє пухлину шийки матки при зверненні хворих із скаргами на водянисті або кров’янисті виділення, біль внизу живота, це найчастіше злоякісні новоутворення другої-третьої, а інколи і четвертої стадії, при яких проводиться тривале лікування, на превеликий жаль, не завжди ефективне. Тому досить актуально виявити пухлину не візуально, тобто неозброєним оком, а з допомогою інструментальних методів дослідження. Це дасть змогу діагностувати передракові захворювання шийки матки і профілактувати розвиток онкологічної патології.
— Що потрібно знати кожній жінці про таке новоутворення як рак матки? Яка причина його появи?
— Такі новоутворення також дуже часто зустрічаються. Основною причиною цієї пухлини є ріст частоти гормональних та обмінно-ендокринних порушень. Майже у кожної четвертої хворої не було вагітностей.  Фонові захворювання, при яких можливий розвиток злоякісних пухлин, — ожиріння, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, порушення функції щитовидної залози. Розвитку раку тіла матки передують передпухлинні захворювання — залозиста гіперплазія ендометрію та ендометріальні поліпи. При їх наявності спострерігаються маткові кровотечі. Досить часто ці передпухлинні стани виникають на тлі міоми матки. Захворювання попередньо виявляється при ультразвуковому дослідженні, діагноз уточнюється після проведення діазностичного аналізу порожнини матки та патолого-гістологічного дослідження. Жінки з групи ризику по раку ендометрію підлягають ретельному обстеженню та постійному спостереженню у лікарів акушерів-гінекологів.
— Часто також діагностують у жінок кісти. Яка від них загроза здоров’ю жінки?
 — Мова піде про новоутворення яйників. Вони рідко виявляються на ранніх стадіях і майже у        60 відсотків хворих діагностуються вже при наявності метастазів в інші органи.
Тому, як причина смертності, ця локалізація виходить на провідне місце серед усієї онкогінекологічної патології. Вік хворих — від         30 років і старші.  
— З чим пов’язані причини такого росту захворюваності?
— Основними причинами є такі фактори: екологічні, генетичні, зміна репродуктивного статусу жінок (відсутність вагітності протягом життя, зменшення кількості пологів, переривання вагітностей), гормональні порушення. Рак яйників може бути первинний, вторинний і метастатичний.  Найчастіше у хворих виникає вторинний рак, який розвивається на тлі доброякісних пухлин. Усі пухлини яйників можна розділити на дві основні групи: кісти та кістоми. До прикладу, кіста — це порожнина, виповнена рідким вмістом, яка виникає внаслідок затримки та надмірної секреції рідини. Найчастіше кісти локалізуються в яйнику та у придатку. Як правило, кісти не перероджуються в злоякісні пухлини. А от кістоми  мають властивість збільшуватись в об’ємі за рахунок росту. Оскільки яйник — це найбільш різноманітна структура за гістологічною будовою, класифікація бластоматозних пухлин досить складна. Виділяють такі основні групи: епітеліальні — сполучнотканинні, гормонально-активні — тератоми (до складу яких входять жирові включення, волосся, зачатки зубів).  
Захворювання діагностується шляхом ультразвукового дослідження, для визначення злоякісних змін проводиться обстеження на онкомаркери яйників.
— Що робити, якщо діагностували кісту чи кістому?
— Якщо у пацієнтки виявлена кіста яйників, то у такому випадку можливе спостереження та лікування впродовж 2-3 місяців. А при виявленні бластоматозних пухлин яйників-кістом для профілактики злоякісного переродження рекомендовано проводити оперативне лікування. Об’єм такого лікування визначається після повного обстеження в умовах стаціонару. Досить часто проводиться лапароскопія, а при підвищенні онкомаркерів яйників об’єм оперативного втручання має бути більш радикальним.
Загалом успіхи у лікуванні злоякісних новоутворень залежать не тільки від удосконалення методів лікування, а, в першу чергу, від виявлення захворювань на ранніх стадіях. Тому слід про це пам’ятати, дуже серйозно ставитися до власного здоров’я і регулярно звертатись на огляд до гінеколога, щоб своєчасно виявити і пролікувати передпухлинні захворювання, а отже, запобігти розвитку злоякісних пухлин.