Майже два місяці пенсіонери Миколаєва живуть у тривозі — завідувачку фельдшерсько-акушерського пункту звільнили.  А недуга звалюється на голову без попередження. У кого просити медичної допомоги?


«Усе розпочалося з того, — цитую листа до редакції, — що Марія Мазурук  захворіла.  Пенсіонерку доправили у лікарню, але через три дні донька  забрала її у село. Адже нині лікування у стаціонарі влітає у чималу копійку. Донька хворої викликала нашого фельдшера Тетяну Антонівну  й наказала їй робити усі процедури протягом дня — ставити крапельниці, колоти у вену антибіотики у певний час. Коли вона сказала доньці, що краще її матері перебувати у стаціонарі під наглядом лікаря, то та обурилася, бо суне носа не у свої справи. І попередила, якщо Тетяна Антонівна відмовиться, то залишиться без роботи. Так воно і сталося. Не розібравшись у ситуації, головний лікар Хмельницького району змусив фельдшера Тетяну Чернюк написати заяву на звільнення, хоча скаржницю підтримали лише  троє мешканців села. Коли на захист фельдшера стала начальник поштового відділення, то почула погрози.
Нині наше село без фельдшера. Що робити старим та немічним? Молоді можуть поїхати у район чи навіть у лікарню. А пенсіонери залишені напризволяще».
Окрім того, з вимогою повернути сільського фельдшера майже три десятки мешканців прийшли до сільської ради. І лише троє з них висловили свою неприязнь до фельдшерки. Зібрання якраз розпочалося із з’ясування  конфлікту, про який ішлося  у листі до  редакції. Докоряла  донька  пенсіонерки Марії Мазурук фельдшерці за байдужість до її хворої матері, якій виповнився 91 рік: «Як дізналася про перелік процедур, які їй треба протягом дня виконати, то Тетяна Чернюк присіла та лавці й  довго зітхала. Почала нарікати, що такий довгий  курс лікування їй не під силу. Бо ще  й вночі доведеться добиратися на край села,  тому й відмовила у наданні медичної допомоги»…
Пенсіонерка Ольга Сушицька дивувалася, чому донька  Марії Мазурук, яка конфлікт роздмухала на все село, не забрала матір у теплу квартиру. Цікаво, чи у місті хтось із дільничних лікарів погодився б для хворої стати доглядальницею? А у селі понад 200 пенсіонерів, і фельдшер не зобов’язана зранку до вечора сидіти біля старенької. «Не завадило б  у селі відкрити денний стаціонар, — радила Ольга Іванівна. — Тоді не було б конфліктів. — А я ж, літня жінка, завдяки Тетяні Антонівні ще топчу ряст».
Проте її ровесниця 75-річна Євгена Кострицька висловила свою неприязнь до фельдшерки, яка не хоче  виконувати свої обов’язки.
— Вона уже пенсіонерка, отримує пенсію, ще й медсестрою у школі підпрацьовує. Не зацікавлена, щоб поліпшити здоров’я старих людей, — запевняла Євгена Миколаївна. — Коли лікар призначив мені антибіотики у вену, то так вколола, що рука розпухла. Пришліть нам молодого фельдшера, який би чуйно ставився до пенсіонерів.
Багатодітна мати теж висловила свої претензії Тетяні Чернюк, яка проявила байдужість до її хворих дітей, а потім  ще й не захотіла виписати довідки.
Однак знову стали на захист  фельдшера Галина Панасова, Тетяна Маринчук, у  них увесь букет хвороб, а лише завдяки Тетяні Антонівні вони радіють життю. І стверджують: не лише  до них, а й до багатьох мешканців фельдшер вчасно приходила на виклик  вдень чи вночі, у будні і свята. І найголовніше — ставила правильний діагноз… «А усім не догодиш, хоч розірвись на двоє, а скажуть, чому не начетверо, — запевняла 68-річна Марія Вайц. — Не було такого, щоб мені Тетяна Антонівна відмовила у допомозі. Необхідні ліки купить та уколи зробить».
Ось так емоційно та бурхливо присутні висловлювали свої переконання сільському голові Володимиру Шелестюку  та головному лікарю Хмельницького району Леоніду Коцюбі.
— Коли, три роки тому, приймав на роботу Тетяну Черняк,     колишню медсестру, то був упевнений, що вона сумлінно виконуватиме свої професійні обов’язки, — сказав Леонід Коцюба. — Але я помилився. І мені уперше доводиться виступати не у ролі адвоката, а  судді. Фельдшер відмовилася надати медичну допомогу трьом пенсіонерам. І це стало причиною винесення їй догани.
Можливо, якби Тетяна Чернюк, запевнив Леонід Коцюба присутніх, визнала свою вину й знайшла спільну мову з ображеними пенсіонерами, вона  залишилася б на своїй посаді.
Фельдшерка намагалася виправдатися, бо, скажімо, відмовилася колоти антибіотик Євгені Кострицькій через алергію, а довідку матері школярки не мала права виписати позавчорашнім днем. Однак коли зрозуміла, що «мирової угоди» не буде, залишила приміщення сільської ради. Знервованих пенсіонерів намагався заспокоїти Леонід Коцюба, запевняючи, що без фельдшера село не залишиться. Уже двічі на тиждень приїжджає із сусіднього села Іван Микулець, хоч молодий, проте, тямущий спеціаліст. Схоже, ця новина не втішила присутніх, а викликала роздратування. І пенсіонери вимагали прислати фельдшера, який би проживав у селі, а не приїжджав двічі на тиждень. Адже недуги часу не розрізняють. А якщо перемете дорогу, то хоч помирай, бо фельдшер вчасно не добереться.
Поспішність звільнення медпрацівника без попереднього розслідування засмутила багатьох селян. А, зокрема, Костянтин Нижник,  якого фельдшерка не раз рятувала від серцевого нападу,  вважає, що неприязні стосунки виникли через надто вимогливе ставлення до Тетяни Антонівни. «У пізній час у нас багато собак бігає. То, скажіть, як беззахисній медичці добратися до віддаленої хати, якщо  рідня хворої  їй не бажає посприяти?»
І справді, робота сільського фельдшера нелегка й небезпечна. Бо вдень і вночі, у дощ та сніг доводиться поспішати на виклик. І не кожному ця ноша під силу, особливо молоді, яка не затримується у селі. Однак нема жодного виправдання відмові у наданні невідкладної допомоги.